On Grain and Grain Market in Ukraine
Law of Ukraine on July 4, 200237-IV
Document 37-IV, previous version — Revision on June 25, 2005, on the basis - 2611-IV
( Attention! This version is not current. Go to the current one? )

                                                          
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про зерно та ринок зерна в Україні
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, N 35, ст.258 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 1713-IV ( 1713-15 ) від 12.05.2004, ВВР, 2004, N 33-34, ст.403
N 2611-IV ( 2611-15 ) від 31.05.2005, ВВР, 2005, N 26, ст.351 )

Цей Закон визначає державну політику щодо розвитку ринку
зерна як пріоритетного сектора економіки агропромислового
комплексу України. Закон спрямований на створення правових,
економічних та організаційних умов конкурентоспроможного
виробництва і формування ринку зерна для забезпечення внутрішніх
потреб держави у продовольчому, насіннєвому та фуражному зерні,
нарощування його експортного потенціалу.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому
значенні:
1) акредитовані біржі - товарні біржі, яким надано
відповідним державним органом висновок про їх відповідність щодо
надання послуг з укладення біржових угод купівлі-продажу зерна та
продуктів його переробки;
2) виробництво зерна - діяльність сільськогосподарських
товаровиробників, що пов'язана з вирощуванням зерна, забезпеченням
внутрішніх потреб України у насіннєвому матеріалі, зерні для
продовольчих, фуражних та технічних цілей, поліпшенням його
якості, створенням експортного потенціалу ринку зерна, а також
гарантуванням продовольчої безпеки держави за рахунок розвитку
власного зернового господарства;

( Пункт 3 статті 1 виключено на підставі Закону N 2611-IV
( 2611-15 ) від 31.05.2005 )

( Пункт 4 статті 1 виключено на підставі Закону N 2611-IV
( 2611-15 ) від 31.05.2005 )

5) Державний агент із забезпечення експорту та імпорту зерна
і продуктів його переробки - державне підприємство або
господарське товариство, частка держави в статутному фонді якого
становить не менше 75 відсотків, яке визначене на конкурсних
засадах Кабінетом Міністрів України на реалізацію міжнародних
договорів із забезпечення експорту та імпорту зерна і продуктів
його переробки;

( Пункт 6 статті 1 виключено на підставі Закону N 2611-IV
( 2611-15 ) від 31.05.2005 )

( Пункт 7 статті 1 виключено на підставі Закону N 2611-IV
( 2611-15 ) від 31.05.2005 )

( Пункт 8 статті 1 виключено на підставі Закону N 2611-IV
( 2611-15 ) від 31.05.2005 )

( Пункт 9 статті 1 виключено на підставі Закону N 2611-IV
( 2611-15 ) від 31.05.2005 )

10) зберігання зерна - комплекс заходів, які включають
приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна;
11) зерно - плоди зернових, зернобобових та олійних культур,
які використовуються для харчових, насіннєвих, кормових та
технічних цілей;
12) зерно продовольче - зерно, що використовується для
переробки та виготовлення харчових продуктів;
13) зерно технічного призначення - зерно, що призначене для
промислової переробки на інші продукти (спирт, крохмаль, медичні
препарати тощо);
14) зерно фуражне - зерно групи фуражних та інших зернових
культур, призначене для годівлі худоби та птиці у вигляді
комбікормів, дерті тощо;
15) зерновий склад - юридична особа, що має на праві
власності зерносховище та сертифікат на відповідність послуг із
зберігання зерна та продуктів його переробки;
16) зерносховище - спеціально обладнане місце для зберігання
зерна (приміщення, будівля тощо);

( Пункт 17 статті 1 виключено на підставі Закону N 2611-IV
( 2611-15 ) від 31.05.2005 )

( Пункт 18 статті 1 виключено на підставі Закону N 2611-IV
( 2611-15 ) від 31.05.2005 )

19) інфраструктура ринку зерна - комплекс виробничих і
невиробничих формувань, які забезпечують умови виробництва зерна,
його заготівлі, зберігання, переробки, реалізації, страхування,
кредитно-фінансові та інші послуги;
20) продукти переробки зерна - борошно, крупа, хлібобулочні і
макаронні вироби, комбікорм, побічні продукти переробки зерна
(поняття "зерно" та "продукти переробки зерна" - далі слід
розуміти як "зерно та продукти його переробки");
21) реєстр зерна (заставного зерна) - система обліку
інформації про зерно (заставне зерно), що прийняте зерновими
складами на зберігання у визначеному обсязі й до визначеного
строку;
22) реєстр складських документів на зерно - система обліку
інформації про видані зерновими складами складські документи на
зерно та володільців таких документів;
23) ринок зерна - система товарно-грошових відносин, що
виникають між його суб'єктами в процесі виробництва, зберігання,
торгівлі та використання зерна на засадах вільної конкуренції,
вільного вибору напрямів реалізації зерна та визначення цін, а
також державного контролю за його якістю та зберіганням;
24) складські документи на зерно - товаророзпорядчі
документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як
підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення
наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його
володільцеві такого документа;

( Пункт 25 статті 1 виключено на підставі Закону N 2611-IV
( 2611-15 ) від 31.05.2005 )

( Пункт 26 статті 1 виключено на підставі Закону N 2611-IV
( 2611-15 ) від 31.05.2005 )

27) якість зерна та продуктів його переробки - сукупність
споживчих властивостей зерна та продуктів його переробки, які
відповідають вимогам державних стандартів, технічних умов,
фітосанітарних і ветеринарно-санітарних норм та інших нормативних
документів.
Терміни "Аграрний фонд", "заставна закупівля", "державна
аграрна інтервенція" використовуються у значеннях, визначених
Законом України "Про державну підтримку сільського господарства
України" ( 1877-15 ). ( Статтю 1 доповнено частиною другою згідно
із Законом N 2611-IV ( 2611-15 ) від 31.05.2005 )
Стаття 2. Мета Закону
Метою цього Закону є:
забезпечення продовольчої безпеки держави;
формування сприятливої для ринку зерна інвестиційної,
кредитної, податкової, митної політики;
оптимізація структури та ефективності зернового виробництва з
урахуванням потенціалу природно-кліматичних умов та ринкової
кон'юнктури;
забезпечення функціонування ринку зерна на засадах поєднання
вільної конкуренції та державного регулювання з метою
збалансування інтересів суб'єктів господарювання та держави;
встановлення державного контролю за якістю зерна, продуктів
його переробки та сортового насіння;
стабілізація ринкових ресурсів зерна;
нарощування експортного потенціалу ринку зерна;
визнання пріоритетності розвитку ринку зерна;
застосування режиму державних заставних закупівель; ( Абзац
десятий статті 2 в редакції Закону N 2611-IV ( 2611-15 ) від
31.05.2005 )
здійснення державної аграрної інтервенції; ( Абзац
одинадцятий статті 2 в редакції Закону N 2611-IV ( 2611-15 ) від
31.05.2005 )
визначення порядку експорту та імпорту зерна та продуктів
його переробки за міжнародними договорами.
Стаття 3. Сфера дії Закону
Дія цього Закону поширюється на всіх суб'єктів ринку зерна.
Стаття 4. Законодавство України про зерно та ринок зерна
Законодавство України про зерно та ринок зерна базується на
Конституції України і складається із цього Закону, законів України
та інших нормативно-правових актів.
Розділ II
СУБ'ЄКТИ РИНКУ ЗЕРНА
Стаття 5. Суб'єкти ринку зерна
Суб'єктами ринку зерна є:
суб'єкти виробництва зерна;
суб'єкти зберігання зерна;
Аграрний фонд та інші суб'єкти державних заставних закупівель
зерна та державної аграрної інтервенції; ( Абзац четвертий статті
5 в редакції Закону N 2611-IV ( 2611-15 ) від 31.05.2005 )
акредитовані біржі;
Фонд аграрних страхових субсидій України та інші суб'єкти
державного регулювання ринку страхування сільськогосподарської
продукції; ( Статтю 5 доповнено абзацом згідно із Законом
N 2611-IV ( 2611-15 ) від 31.05.2005 )
інші суб'єкти підприємницької діяльності, які діють на ринку
зерна.
Стаття 6. Суб'єкти виробництва зерна
Суб'єктами виробництва зерна є власники, орендарі та
користувачі земельних ділянок, які використовують їх для
виробництва зерна.
Стаття 7. Суб'єкти зберігання зерна
Суб'єктами зберігання зерна є: зернові склади (елеватори,
хлібні бази, хлібоприймальні, борошномельні і комбікормові
підприємства) та інші суб'єкти підприємницької діяльності, які
беруть участь у процесі зберігання зерна.
Суб'єкти зберігання зерна відповідно до укладених договорів
складського зберігання із суб'єктами ринку зерна гарантують
забезпечення якості та дотримання нормативів природних втрат зерна
протягом терміну його зберігання.
Стаття 8. Суб'єкти державних заставних закупівель зерна та
державної аграрної інтервенції
Суб'єктами державних заставних закупівель зерна є:
сільськогосподарські товаровиробники, зернові склади, Аграрний
фонд та інші суб'єкти державних заставних закупівель зерна,
визначені чинним законодавством.
Суб'єктами державної аграрної інтервенції є:
сільськогосподарські товаровиробники, зернові склади, Аграрний
фонд та інші суб'єкти державної аграрної інтервенції, визначені
чинним законодавством. ( Стаття 8 в редакції Закону N 2611-IV ( 2611-15 ) від
31.05.2005 )
Розділ III
ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ЗЕРНА
Стаття 9. Основні засади державної політики щодо
регулювання ринку зерна
Держава визнає пріоритетність ринку зерна, сприяє його
розвитку та стабільному функціонуванню.
Основними засадами державної політики по регулюванню ринку
зерна є:
надання пріоритетної бюджетної, кредитної та інвестиційної
підтримки суб'єктам здійснення режиму заставних закупівель зерна
та суб'єктам державної аграрної інтервенції; ( Абзац другий
частини другої статті 9 в редакції Закону N 2611-IV ( 2611-15 )
від 31.05.2005 )
забезпечення внутрішніх потреб держави у продовольчому,
насіннєвому, фуражному, технічному зерні та заходів щодо
нарощування його експорту;
встановлення розміру суми бюджетної позики, розрахованої
виходячи з розміру встановленої мінімальної закупівельної ціни;
( Абзац четвертий частини другої статті 9 в редакції Закону
N 2611-IV ( 2611-15 ) від 31.05.2005 )
гарантування сільськогосподарським товаровиробникам права
вільного вибору використання зерна та ціни його реалізації;
недопущення обмежень у пересуванні зерна та продуктів його
переробки;
контроль якості зерна та його зберігання;
розвиток мережі обслуговуючих зерновий ринок кооперативних
формувань;
впровадження сучасних ресурсозберігаючих технологій у
виробництві, зберіганні та переробці зерна;
лізингове обслуговування ринку зерна.
Центральні та місцеві органи виконавчої влади сприяють
першочерговому залученню інвестицій для розвитку матеріальної бази
сільськогосподарських товаровиробників, заготівельних та
зернопереробних підприємств, підприємств, які виготовляють машини,
устаткування, обладнання для зернового господарства, удосконалення
інфраструктури ринку зерна.
Урожай зерна підлягає страхуванню, яке здійснюється
сільськогосподарськими товаровиробниками всіх форм власності та
господарювання відповідно до закону.
Стаття 10. Державне регулювання ринку зерна
Кабінет Міністрів України здійснює державне регулювання ринку
зерна шляхом:
запровадження режиму державних заставних закупівель; ( Абзац
другий статті 10 в редакції Закону N 2611-IV ( 2611-15 ) від
31.05.2005 )
формування державного продовольчого резерву зерна з метою
підтримки належного рівня продовольчої безпеки та здійснення
державної аграрної інтервенції; ( Абзац третій статті 10 в
редакції Закону N 2611-IV ( 2611-15 ) від 31.05.2005 )

( Абзац четвертий статті 10 виключено на підставі Закону
N 2611-IV ( 2611-15 ) від 31.05.2005 )

забезпечення фінансування Аграрного фонду; ( Абзац п'ятий
статті 10 в редакції Закону N 2611-IV ( 2611-15 ) від 31.05.2005 )
сертифікації послуг із зберігання зерна та продуктів його
переробки;
проведення цінової політики на ринку зерна та страхування
ризиків для суб'єктів зернового ринку;
впровадження механізму експорту та імпорту зерна і продуктів
його переробки за міжнародними договорами;
забезпечення фінансування програм експорту та імпорту зерна
за міжнародними договорами за рахунок коштів державного бюджету;
запровадження декларування зерна, що знаходиться на
зберіганні;
забезпечення моніторингу ринку зерна;
здійснення митно-тарифної політики;
забезпечення розробки балансів зерна та періодичного їх
уточнення;
фінансування науково-селекційної роботи та насінництва,
впровадження їх досягнень;
фінансової підтримки виробників насіння, науково-дослідних
установ, сортовипробувальних станцій за рахунок коштів державного
бюджету;
часткової компенсації сільськогосподарським товаровиробникам
сортових надбавок за придбане ними насіння високих репродукцій за
рахунок коштів державного бюджету;
запровадження системи державних форвардних закупівель
( 736-2007-п ); ( Статтю 10 доповнено абзацом згідно із Законом
N 2611-IV ( 2611-15 ) від 31.05.2005 )
запровадження режиму тимчасового адміністративного
регулювання цін; ( Статтю 10 доповнено абзацом згідно із Законом
N 2611-IV ( 2611-15 ) від 31.05.2005 )
надання тимчасової бюджетної дотації. ( Статтю 10 доповнено
абзацом згідно із Законом N 2611-IV ( 2611-15 ) від 31.05.2005 )
Стаття 11. Сертифікація послуг із зберігання зерна
та продуктів його переробки
Послуги із зберігання зерна та продуктів його переробки
підлягають сертифікації на відповідність ( 1294-2009-п ) існуючим
правилам і технічним умовам зберігання зерна та продуктів його
переробки.
Розділ IV
ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ЗЕРНОВИХ РЕСУРСІВ
Стаття 12. Зернові ресурси
Зернові ресурси України складаються із:
зерна державного продовольчого резерву; ( Абзац другий статті
12 в редакції Закону N 2611-IV ( 2611-15 ) від 31.05.2005 )

( Абзац третій статті 12 виключено на підставі Закону
N 2611-IV ( 2611-15 ) від 31.05.2005 )

( Абзац четвертий статті 12 виключено на підставі Закону
N 2611-IV ( 2611-15 ) від 31.05.2005 )

зерна державного резервного насіннєвого фонду; ( Абзац п'ятий
статті 12 в редакції Закону N 2611-IV ( 2611-15 ) від 31.05.2005 )
регіональних ресурсів зерна;
власних ресурсів зерна суб'єктів ринку.
Стаття 13. Ресурси зерна державного продовольчого резерву
Формування обсягів зерна державного продовольчого резерву
здійснюється Аграрним фондом шляхом укладання угод купівлі-продажу
на аграрній біржі, а порядок його використання визначається
законодавством.
Реалізація зерна державного продовольчого резерву за
необхідності його поновлення узгоджується із Кабінетом Міністрів
України. ( Стаття 13 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1713-IV
( 1713-15 ) від 12.05.2004; в редакції Закону N 2611-IV
( 2611-15 ) від 31.05.2005 )

( Статтю 14 виключено на підставі Закону N 2611-IV
( 2611-15 ) від 31.05.2005 )

( Статтю 15 виключено на підставі Закону N 2611-IV
( 2611-15 ) від 31.05.2005 )

( Статтю 16 виключено на підставі Закону N 2611-IV
( 2611-15 ) від 31.05.2005 )

Стаття 17. Регіональні ресурси зерна
Регіональні ресурси зерна формуються шляхом укладення угод на
акредитованих біржах за рахунок коштів бюджету Автономної
Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя в межах
визначених ними обсягів.
Уряд Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої
влади і органи місцевого самоврядування у порядку, визначеному
Кабінетом Міністрів України, здійснюють моніторинг наявності
продовольчого і фуражного зерна та визначають поточний і
прогнозний рівень забезпеченості ним. У разі недостатнього рівня
забезпеченості зерном Уряд Автономної Республіки Крим та місцеві
органи виконавчої влади формують свої регіональні ресурси на
конкурентних засадах через акредитовані біржі.
Контроль за формуванням регіональних ресурсів зерна
здійснюють Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні,
Київська і Севастопольська міські державні адміністрації.
Стаття 18. Використання власних ресурсів зерна суб'єктами
ринку зерна
Суб'єктам ринку зерна гарантується право вільно
розпоряджатися власними ресурсами зерна та продуктами його
переробки, укладати угоди щодо їх продажу, у тому числі на
експорт, брати участь у формуванні зернових ресурсів України.
Забороняється, крім випадків, визначених законами України,
встановлювати обмеження у переміщенні зерна та продуктів його
переробки.
Розділ V
ДЕКЛАРУВАННЯ ТА КОНТРОЛЬ ЯКОСТІ ЗЕРНА
Стаття 19. Декларування зерна
Декларування зерна - діяльність суб'єктів зберігання зерна
щодо визначення обсягів зерна, що знаходиться на зберіганні.
Інформація про власників зерна є конфіденційною і при
декларуванні зерна не розголошується.
Порядок декларування зерна ( 1877-2002-п ) визначається
Кабінетом Міністрів України.
Суб'єкти зберігання зерна несуть відповідальність за повноту
і достовірність даних, зазначених у декларації ( 1877-2002-п ),
відповідно до законодавства.
Стаття 20. Декларування обсягів зерна, що знаходиться на
зберіганні на зернових складах
Зернові склади зобов'язані щомісячно подавати декларації
щодо обсягів зерна державного продовольчого резерву та іншого
зерна, що зберігається. ( Стаття 20 в редакції Закону N 2611-IV ( 2611-15 ) від
31.05.2005 )
Стаття 21. Якість зерна та продуктів його переробки
Якість зерна та продуктів його переробки, що виробляються в
Україні або ввозяться на митну територію України, має відповідати
державним стандартам та іншим нормативним документам. Якість
експортного зерна та продуктів його переробки може відповідати
вимогам, що зафіксовані сторонами в експортному контракті.
Стаття 22. Державний контроль за якістю зерна та продуктів
його переробки
Основними напрямами здійснення державного контролю за якістю
зерна є:
захист прав суб'єктів ринку зерна та споживачів щодо їх
забезпечення зерном та продуктами його переробки, якість яких
відповідає вимогам державних стандартів, технічних умов,
фітосанітарних і ветеринарно-санітарних та інших нормативних
документів;
встановлення показників якості зерна та продуктів його
переробки, методик оцінки їх якості;
акредитація лабораторій, що здійснюють визначення якості
зерна та продуктів його переробки;
сертифікація зерна та продуктів його переробки;
інші напрями, передбачені нормативно-правовими актами.
Державний контроль за якістю зерна та продуктів його
переробки покладається на спеціально уповноважений Кабінетом
Міністрів України державний орган у сфері державного контролю за
якістю зерна та продуктів його переробки.
Положення про спеціально уповноважений державний орган у
сфері державного контролю за якістю зерна та продуктів його
переробки ( 65-2004-п ) затверджується Кабінетом Міністрів
України.
Стаття 23. Зерно та продукти його переробки, непридатні для
продовольчого використання
Зерно та продукти його переробки, визнані за результатами
лабораторного аналізу непридатними для продовольчого використання,
підлягають експертизі з метою прийняття рішення про можливість їх
подальшого використання або знищення у порядку, що встановлюється
Кабінетом Міністрів України.
Проведення експертизи зерна та продуктів його переробки, а
також прийняття висновку щодо можливості їх подальшого
використання або знищення покладаються на спеціально уповноважений
Кабінетом Міністрів України державний орган у сфері державного
контролю за якістю зерна та продуктів його переробки.
Витрати, що пов'язані з транспортуванням, зберіганням,
експертизою або знищенням зерна та продуктів його переробки,
непридатних для продовольчого використання, оплачуються власником
зерна та продуктів його переробки.
Розділ VI
ЗБЕРІГАННЯ ЗЕРНА
Стаття 24. Зберігання зерна на зерновому складі
Зерно підлягає зберіганню у зернових складах.
Власники зерна мають право укладати договори складського
зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з
отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно
у власних зерносховищах.
При прийманні зерна на зберігання зерновий склад зобов'язаний
здійснити аналіз його якості.
Зерновий склад зобов'язаний вживати усіх заходів,
передбачених цим Законом, нормативно-правовими актами, договором
складського зберігання зерна, для забезпечення схоронності зерна,
переданого йому на зберігання.
Видача зерна володільцеві складського документа на зерно
здійснюється в обмін на виписані на це зерно складські документи.
Кожна із сторін договору складського зберігання зерна при
відвантаженні зерна має право вимагати перевірки його якості.
Витрати, пов'язані із проведенням аналізу його якості, несе
сторона, що зажадала його перевірки.
Стаття 25. Зерновий склад
Зерновий склад є складом загального користування і
зобов'язаний приймати на зберігання зерно від будь-якої особи.
Стаття 26. Договір складського зберігання зерна
Договір складського зберігання зерна є публічним договором,
типова форма ( 510-2003-п ) якого затверджується Кабінетом
Міністрів України.
За договором складського зберігання зерна зерновий склад
зобов'язується за плату зберігати зерно, що передане йому
суб'єктом ринку зерна.
Договір складського зберігання зерна укладається в письмовій
формі, що підтверджується видачею власнику зерна складського
документа.
Зерно, прийняте на зберігання за простим або подвійним
складським свідоцтвом, не може бути відчужене без правомірної
передачі простого або подвійного складського свідоцтва.
Якщо договір складського зберігання зерна передбачає, що
зерновий склад має право розпоряджатися ним (або його частиною),
то відносини сторін базуються на правилах про позику. Порядок
повернення зерна обумовлюється окремо в договорі його зберігання.
Стаття 27. Строк складського зберігання зерна
Зерновий склад зобов'язаний зберігати зерно протягом строку,
встановленого у договорі складського зберігання зерна.
Якщо строк зберігання зерна договором складського зберігання
зерна не встановлений і не може бути визначений виходячи з його
умов, зерновий склад зобов'язаний зберігати зерно до подання
поклажодавцем вимоги про його повернення.
Стаття 28. Плата за зберігання зерна
Плата за зберігання зерна, строки її внесення встановлюються
договором складського зберігання зерна.
Якщо зберігання зерна припинилося достроково не з вини
зернового складу, то він має право на відшкодування понесених
витрат.
Якщо поклажодавець після закінчення строку дії договору
складського зберігання зерна не забрав зерно назад, він
зобов'язаний внести плату за весь фактичний час його зберігання.
Договором складського зберігання зерна може бути передбачено
безоплатне зберігання зерна.
Кабінет Міністрів України встановлює граничний рівень плати
(тариф) за зберігання зерна, що придбане за кошти державного
бюджету.
Стаття 29. Наслідки відмови від передачі зерна на зберігання
Зерновий склад, який зобов'язався взяти зерно на зберігання у
передбачений договором складського зберігання зерна строк, не має
права вимагати передання йому цього зерна на зберігання.
Власник зерна, який не передав його на зберігання у
визначений договором строк, зобов'язаний відшкодувати зерновому
складу завдані збитки.
Стаття 30. Відшкодування витрат за зберігання зерна
Витрати, які сторони не могли передбачити при укладенні
договору складського зберігання зерна (надзвичайні витрати),
відшкодовуються понад плату, яка належить зерновому складу, якщо
інше не передбачено договором складського зберігання зерна.
Стаття 31. Обов'язок поклажодавця зерна забрати зерно після
закінчення строку зберігання зерна
Поклажодавець зерна зобов'язаний забрати зерно у зернового
складу після закінчення строку зберігання зерна.
Зерновий склад зобов'язаний письмово за сім днів до
закінчення строку зберігання зерна попередити поклажодавця зерна
про закінчення строку зберігання зерна та запропонувати термін
витребування зерна.
Якщо поклажодавець зерна у запропонований зерновим складом
термін не забрав зерно, зерновий склад має право продати його на
конкурентних засадах. Кошти, одержані від продажу зерна,
передаються поклажодавцю зерна за вирахуванням сум, належних
зерновому складу, у тому числі його витрат щодо продажу зерна.
Стаття 32. Обов'язок зернового складу повернути зерно
Зерновий склад зобов'язаний повернути поклажодавцеві або
особі, зазначеній ним як одержувач, зерно у стані, передбаченому
договором складського зберігання та законодавством.
Стаття 33. Відповідальність зернового складу за втрату,
нестачу чи пошкодження зерна
За втрату, нестачу чи пошкодження зерна, прийнятого на
зберігання, зерновий склад несе відповідальність на підставах,
передбачених законодавством.
Зерновий склад звільняється від відповідальності за втрату,
нестачу і пошкодження зерна, викликаних непереборною силою.
За втрату, нестачу чи пошкодження прийнятого на зберігання
зерна після того, як настав обов'язок поклажодавця взяти це зерно
назад, зерновий склад несе відповідальність лише за наявності з
його боку умислу чи грубої необережності.
Стаття 34. Відшкодування збитків, завданих поклажодавцеві
Збитки, завдані поклажодавцеві втратою, нестачею чи
пошкодженням зерна, відшкодовуються зерновим складом:
за втрату та нестачу зерна - у розмірі вартості втраченого
або такого, що його не вистачає, зерна;
за пошкодження зерна - у розмірі суми, на яку знизилася його
вартість.
У разі, коли внаслідок пошкодження якість зерна змінилася
настільки, що воно не може бути використано за первісним
призначенням, поклажодавець має право відмовитися від нього і
зажадати від зернового складу відшкодування вартості цього зерна.
Стаття 35. Повернення зерна за вимогою володільця складського
документа
Зерновий склад зобов'язаний за першою вимогою володільця
складського документа повернути зерно, навіть якщо передбачений
договором складського зберігання строк його зберігання ще не
закінчився. У цьому разі володілець складського документа
зобов'язаний відшкодувати зерновому складу витрати, спричинені
достроковим припиненням зобов'язання, якщо інше не передбачено
договором складського зберігання.
Стаття 36. Реєстр зерна, прийнятого на зберігання
Зернові склади зобов'язані вести реєстр зерна, прийнятого на
зберігання.
Вимоги до реєстру зерна та порядок його ведення
( 1569-2004-п ) визначаються Кабінетом Міністрів України.
Розділ VII
СКЛАДСЬКІ ДОКУМЕНТИ НА ЗЕРНО
Стаття 37. Види складських документів на зерно
Зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із
таких документів:
подвійне складське свідоцтво;
просте складське свідоцтво;
складську квитанцію.
Складський документ на зерно виписується після передачі зерна
на зберігання не пізніше наступного робочого дня.
Після заповнення обов'язкових реквізитів простого або
подвійного складського свідоцтва на зерно, реєстрації їх у реєстрі
з присвоєнням порядкового номера заповнений бланк простого або
подвійного складського свідоцтва на зерно передається особі, яка
здала зерно на зберігання.
Зерновий склад зобов'язаний виписувати окремо складські
документи на зерно для партій зерна, що належать різним товарним
класам, відповідно до державних стандартів.
Форма бланків складських документів на зерно, порядок їх
випуску ( 510-2003-п ), передачі, продажу зерновим складам
встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Зерно, прийняте на зберігання за простим або подвійним
складським свідоцтвом, може бути предметом застави протягом строку
зберігання зерна шляхом застави відповідного свідоцтва.
Зерновий склад повинен застрахувати зерно, прийняте на
зберігання за простим або подвійним складським свідоцтвом, від
ризиків випадкової загибелі, пошкодження або втрати за рахунок
коштів поклажодавця.
На вимогу особи, яка здала зерно на зберігання, зерновий
склад зобов'язаний виписувати окремі складські документи на зерно
на будь-які частини зданого на зберігання зерна.
Нові складські документи на зерно видаються в обмін на раніше
виписані.
У разі позбавлення зернового складу сертифіката відповідності
видані раніше складські документи залишаються в обігу до
закінчення терміну зберігання зерна.
Відносини, що виникають при обігу складських документів,
регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, з
урахуванням встановлених цим Законом особливостей.
Стаття 38. Подвійне складське свідоцтво
Подвійне складське свідоцтво складається з двох частин -
складського свідоцтва та заставного свідоцтва (варанта), які
можуть бути відокремлені одне від одного.
У кожній з двох частин подвійного складського свідоцтва мають
бути однаково зазначені:
1) найменування та місцезнаходження зернового складу, що
прийняв зерно на зберігання;
2) поточний номер складського свідоцтва за реєстром
складських документів складу;
3) найменування юридичної особи або ім'я фізичної особи, від
якої прийнято зерно на зберігання, а також місцезнаходження (місце
проживання) такої особи;
4) найменування та кількість прийнятого на зберігання зерна,
а за необхідності - якісні характеристики зерна;
5) строк, на який прийнято зерно на зберігання, якщо такий
строк встановлюється, або ж вказівка, що зерно прийнято на
зберігання до запитання, у межах дії сертифіката на відповідність
послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки, виданого
зерновому складу;
6) розмір плати за зберігання або тарифи, на підставі яких
вона обчислюється, та порядок оплати зберігання;
7) дата видачі складського свідоцтва;
8) підпис уповноваженої особи та печатка зернового складу.
Якщо зерно приймається на зберігання зі знеособленням, то в
обох частинах подвійного складського свідоцтва на зерно робиться
відповідний запис.
У разі отримання кредиту за заставним свідоцтвом обидві
частини подвійного складського свідоцтва на зерно повинні містити
найменування (ім'я) і місцезнаходження (місце проживання)
юридичної особи (громадянина), що видала кредит, дату видачі й
розмір кредиту, умови, на яких він виданий, і підпис
уповноваженого працівника юридичної особи (громадянина), завірений
печаткою юридичної особи (нотаріусом). Термін видачі кредиту не
повинен перевищувати терміну зберігання зерна.
Документ, що не відповідає вимогам цієї статті, не є
подвійним складським свідоцтвом.
Стаття 39. Права володільця складського та заставного
свідоцтва
Володілець складського та заставного свідоцтва має право
розпоряджатися зерном, що зберігається на зерновому складі.
Володілець лише складського свідоцтва має право
розпоряджатися зерном, але це зерно не може бути взяте із
зернового складу до погашення кредиту, виданого за заставним
свідоцтвом.
Володілець лише заставного свідоцтва має право вимагати від
особи, яка отримала кредит (першого надписувача), повернення всієї
суми боргу та процентів, а також застави на зерно на суму
відповідно до суми кредиту та процентів за користування ним.
У разі застави зерна відмітка про це робиться на складському
свідоцтві.
Володілець лише заставного свідоцтва має право на одержання
грошових коштів, які були внесені зерновому складу володільцем
складського свідоцтва при отриманні зерна, у разі коли зерно було
видано зерновим складом в обмін на відповідне складське свідоцтво.
При отриманні грошових коштів право вимоги до першого надписувача
заставного свідоцтва закінчується.
Якщо закінчився термін погашення кредиту, зазначеного у
заставному свідоцтві, зерновий склад зобов'язаний продати зерно у
порядку, встановленому законодавством для продажу заставленого
зерна, за письмовою вимогою володільця заставного свідоцтва.
Стаття 40. Передання складського та заставного свідоцтва
Складське та заставне свідоцтво можуть передаватися разом або
окремо за передавальними написами (індосаментами).
Індосамент повинен містити найменування юридичної особи або
ім'я громадянина та її місцезнаходження (його місце проживання),
що стали новими утримувачами складського свідоцтва або заставного
свідоцтва, дату здійснення індосаменту і підпис уповноваженого
працівника юридичної особи (громадянина), завірений печаткою
юридичної особи або нотаріусом.
Порядок здійснення передавальних написів (індосаментів)
визначається законодавством.
Стаття 41. Просте складське свідоцтво
Просте складське свідоцтво видається на пред'явника.
Просте складське свідоцтво має містити відомості, передбачені
пунктами 1, 2, 4-8 частини другої статті 38 цього Закону, а також
вказівку на те, що воно видане на пред'явника.
Якщо зерно приймається на зберігання зі знеособленням, то у
простому складському свідоцтві на зерно робиться відповідний
запис.
Документ, що не відповідає вимогам цієї статті, не є простим
складським свідоцтвом.
Стаття 42. Права володільця простого складського свідоцтва
Володілець простого складського свідоцтва має право
розпоряджатися зерном, що зберігається на зерновому складі. При
цьому до передачі зерна прирівнюється передача простого
складського свідоцтва.
Просте складське свідоцтво передається шляхом вручення його
новому володільцеві. Застава зерна, зданого на зберігання за
простим складським свідоцтвом, здійснюється шляхом передачі
заставодавцю цього свідоцтва за передавальним написом
(індосаментом) у порядку, визначеному статтею 40 цього Закону. На
вимогу боржника йому може бути виданий дублікат простого
складського свідоцтва з поміткою про заставу. У разі застави
зерна, зданого на зберігання за простим складським свідоцтвом, до
простого складського свідоцтва застосовуються правила, встановлені
для заставного свідоцтва, а до дубліката простого складського
свідоцтва - правила, встановлені для складських свідоцтв.
Стаття 43. Складська квитанція
Якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі
простого або подвійного складського свідоцтва, то для
підтвердження прийняття зерна на зберігання він повинен видати
складську квитанцію.
Істотні дані складської квитанції ( 510-2003-п )
встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Стаття 44. Видача зерна за подвійним складським свідоцтвом
Зерновий склад видає зерно володільцеві складського і
заставного свідоцтва (подвійного складського свідоцтва) не інакше
як в обмін на обидва свідоцтва разом.
Володільцеві складського свідоцтва, який не має заставного
свідоцтва, але вніс суму боргу за ним, зерновий склад видає зерно
в обмін на складське свідоцтво та за умови надання разом з ним
документа, що підтверджує сплату суми боргу за заставним
свідоцтвом.
Зерновий склад, що видав зерно володільцеві складського
свідоцтва, який не має заставного свідоцтва та не вніс суми боргу
за ним, несе відповідальність перед володільцем заставного
свідоцтва за платіж усієї суми, забезпеченої за ним.
Володілець складського і заставного свідоцтва має право
вимагати видачу зерна частинами. При цьому в обмін на первісні
свідоцтва йому видаються нові свідоцтва на зерно, що залишилося на
зерновому складі.
Стаття 45. Реєстр складських документів на зерно
Зернові склади ведуть реєстр складських документів на зерно.
Вимоги до реєстру складських документів на зерно та порядок
його ведення визначаються Кабінетом Міністрів України.
Стаття 46. Погашення складських документів на зерно
Після видачі зерна володільцям складських документів на зерно
зернові склади повинні погасити прийняті складські документи на
зерно шляхом відмітки на складському документі - "погашено".
Погашені складські документи на зерно в повторний обіг не
допускаються і виключаються з реєстру складських документів на
зерно, про що робиться відповідний запис. Погашені складські
документи зберігаються зерновим складом протягом трьох років.

( Розділ VIII "ОРГАНІЗАЦІЯ ЗАСТАВНИХ ЗАКУПОК ЗЕРНА" виключено
на підставі Закону N 2611-IV ( 2611-15 ) від 31.05.2005 )

( Розділ IX "ІНТЕРВЕНЦІЙНИЙ ФОНД" виключено на підставі
Закону N 2611-IV ( 2611-15 ) від 31.05.2005 )

Розділ X
ЕКСПОРТ ТА ІМПОРТ ЗЕРНА І ПРОДУКТІВ ЙОГО
ПЕРЕРОБКИ ЗА МІЖНАРОДНИМИ ДОГОВОРАМИ УКРАЇНИ
Стаття 78. Міжнародний договір
Міжнародний договір по експорту та імпорту зерна і продуктів
його переробки передається для виконання Державному агенту із
забезпечення експорту та імпорту зерна і продуктів його переробки
за міжнародними договорами.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість
якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила,
ніж ті, що передбачені цим Законом, то застосовуються правила
міжнародного договору.
Стаття 79. Державний агент із забезпечення експорту
та імпорту зерна і продуктів його переробки за
міжнародними договорами
Державний агент із забезпечення експорту та імпорту зерна і
продуктів його переробки за міжнародними договорами визначається
Кабінетом Міністрів України на конкурсних засадах.
Стаття 80. Фінансування експорту та імпорту зерна і продуктів
його переробки за міжнародними договорами
Фінансування експорту та імпорту зерна і продуктів його
переробки за міжнародними договорами здійснюється за рахунок
коштів державного бюджету.
Діяльність Державного агента із забезпечення експорту та
імпорту зерна і продуктів його переробки, пов'язана із здійсненням
експорту та імпорту зерна і продуктів його переробки за
міжнародними договорами, здійснюється за рахунок коштів державного
бюджету.
Невикористані кошти поточного фінансового року на програми
експорту та імпорту зерна та продуктів його переробки переходять
на наступний фінансовий рік.
Розділ XI
МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО
Стаття 81. Міжнародне співробітництво у сфері дії Закону
Міжнародне співробітництво України у сфері дії цього Закону
здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральними та
місцевими органами виконавчої влади. Вони забезпечують у межах
своїх повноважень здійснення заходів щодо інтеграції України у
сфері ринку зерна до Європейського Союзу.
Розділ XII
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНУ
Стаття 82. Відповідальність за порушення Закону
Юридичні та фізичні особи, винні у порушенні цього Закону,
несуть відповідальність згідно із законом.
Розділ XIII
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 83. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
2. До приведення законів України, інших нормативно-правових
актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються у
частині, що не суперечить цьому Закону.
3. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня
набрання чинності цим Законом:
підготувати і подати на розгляд Верховної Ради України
пропозиції про внесення змін до законів України, що випливають із
цього Закону;
підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України
проект Закону України про прості та подвійні складські свідоцтва
( 2286-15 );
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим
Законом;
забезпечити в межах своїх повноважень прийняття
нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону.

Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 4 липня 2002 року
N 37-IV



on top