On National Minorities in Ukraine
Law of Ukraine on June 25, 19922494-XII
Document 2494-XII, valid, current version — Revision on December 12, 2012, on the basis - 5461-VI


 

З А К О Н   У К Р А Ї Н И
 
Про національні меншини в Україні

 
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 36, ст.529 )
 
( Вводиться в дію Постановою ВР N 2495-XII ( 2495-12 ) від 25.06.92, ВВР, 1992, N 36, ст.530 )
 
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами N 5029-VI ( 5029-17 ) від 03.07.2012, ВВР, 2013, N 23, ст.218 N 5461-VI ( 5461-17 ) від 16.10.2012, ВВР, 2014, N 5, ст.62 }
 
     Верховна Рада України виходячи із життєвих інтересів української нації та всіх національностей в справі розбудови незалежної демократичної держави, визнаючи нерозривність прав людини і прав національностей, прагнучи реалізувати Декларацію прав національностей України ( 1771-12 ), дотримуючись міжнародних зобов'язань щодо національних меншин, приймає цей Закон з метою гарантування національним меншинам права на вільний розвиток.
 
     Стаття 1. Україна гарантує громадянам республіки незалежно від їх національного походження рівні політичні, соціальні, економічні та культурні права і свободи, підтримує розвиток національної самосвідомості й самовиявлення.
     Усі громадяни України користуються захистом держави на рівних підставах.
     При забезпеченні прав осіб, які належать до національних меншин, держава виходить з того, що вони є невід'ємною частиною загальновизнаних прав людини.
 
     Стаття 2. Громадяни України всіх національностей зобов'язані дотримувати Конституції ( 254к/96-ВР ) та законів України, оберігати її державний суверенітет і територіальну цілісність, поважати мови, культури, традиції, звичаї, релігійну самобутність українського народу та всіх національних меншин.
 
     Стаття 3. До національних меншин належать групи громадян України, які не є українцями за національністю, виявляють почуття національного самоусвідомлення та спільності між собою.
 
     Стаття 4. Відносини, які виникають з приводу реалізації громадянами України прав і свобод, пов'язаних з їх належністю до національних меншин, регулюються Конституцією України ( 254к/96-ВР ), цим Законом, прийнятими на їх підставі іншими законодавчими актами, а також міжнародними договорами України.
 
     Стаття 5. Забезпечення формування та реалізацію державної політики у сфері міжнаціональних відносин та захисту прав національних меншин України здійснюють центральні органи виконавчої влади, визначені Президентом України.
 
     У разі необхідності місцеві ради можуть створювати постійні комісії з питань міжнаціональних відносин, місцеві державні адміністрації - відповідний структурний підрозділ.
{ Стаття 5 в редакції Закону N 5461-VI ( 5461-17 ) від 16.10.2012 }

 
     Стаття 6. Держава гарантує всім національним меншинам права на національно-культурну автономію: користування і навчання рідною мовою чи вивчення рідної мови в державних навчальних закладах або через національні культурні товариства, розвиток національних культурних традицій, використання національної символіки, відзначення національних свят, сповідування своєї релігії, задоволення потреб у літературі, мистецтві, засобах масової інформації, створення національних культурних і навчальних закладів та будь-яку іншу діяльність, що не суперечить чинному законодавству.
     Пам'ятки історії і культури національних меншин на території України охороняються законом.
 
     Стаття 7. Держава вживає заходів для підготовки педагогічних, культурно-просвітницьких та інших національних кадрів через мережу навчальних закладів. Державні органи на основі міждержавних угод сприяють національним меншинам у підготовці спеціалістів в інших країнах.
 
     Стаття 8. Мова роботи, діловодства і документації місцевих органів державної влади і місцевого самоврядування визначається статтею 11 Закону України "Про засади державної мовної політики" ( 5029-17 ).
{ Стаття 8 в редакції Закону N 5029-VI ( 5029-17 ) від 03.07.2012 }
 
     Стаття 9. Громадяни України, які належать до національних меншин, мають право відповідно обиратися або призначатися на рівних засадах на будь-які посади до органів законодавчої, виконавчої, судової влади, місцевого самоврядування, в армії, на підприємствах, в установах і організаціях.
{ Стаття 9 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5461-VI ( 5461-17 ) від 16.10.2012 }
 
     Стаття 10. Держава гарантує національним меншинам право на збереження життєвого середовища у місцях їх історичного й сучасного розселення. Питання про повернення на територію України представників депортованих народів вирішуються відповідними законодавчими актами та договорами України з іншими державами.
 
     Стаття 11. Громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність.
     Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.
 
     Стаття 12. Кожний громадянин України має право на національні прізвище, ім'я та по батькові.
     Громадяни мають право у встановленому порядку відновлювати свої національні прізвище, ім'я та по батькові.
     Громадяни, в національній традиції яких немає звичаю зафіксовувати "по батькові", мають право записувати в паспорті лише ім'я та прізвище, а у свідоцтві про народження - ім'я батька і матері.
 
     Стаття 13. Громадяни, які належать до національних меншин, вільні у виборі обсягу і форм здійснення прав, що надаються їм чинним законодавством, і реалізують їх особисто, а також через відповідні державні органи та створювані громадські об'єднання.
     Участь або неучасть громадянина України, який належить до національної меншини, у громадському об'єднанні національної меншини не може служити підставою для обмеження його прав.
 
     Стаття 14. Державні органи сприяють діяльності національних громадських об'єднань, які діють відповідно до чинного законодавства.
{ Частину другу статті 14 виключено на підставі Закону N 5461-VI ( 5461-17 ) від 16.10.2012 }
 
     Стаття 15. Громадяни, які належать до національних меншин, національні громадські об'єднання мають право у встановленому в Україні порядку вільно встановлювати і підтримувати зв'язки з особами своєї національності та їх громадськими об'єднаннями за межами України, одержувати від них допомогу для задоволення мовних, культурних, духовних потреб, брати участь у діяльності міжнародних неурядових організацій.
 
     Стаття 16. У державному бюджеті України передбачаються спеціальні асигнування для розвитку національних меншин.
 
     Стаття 17. Україна сприяє розвиткові міжнародного співробітництва у забезпеченні й захисті прав та інтересів національних меншин, зокрема шляхом укладання й реалізації багатосторонніх і двосторонніх договорів у цій сфері.
 
     Стаття 18. Будь-яке пряме чи непряме обмеження прав і свобод громадян за національною ознакою забороняється й карається законом.
 
     Стаття 19. Якщо міжнародним договором України встановлено інші положення ніж ті, які містяться в законодавстві України про національні меншини, то застосовуються положення міжнародного договору.

 
 Президент України                                       Л.КРАВЧУК 
м. Київ, 25 червня 1992 року
N 2494-XII



on top