Document 192_022, valid, current version — Ratification on November 20, 2003, on the basis - 1321-IV

                            Конвенція 
між Урядом України і Урядом Республіки Куба
про уникнення подвійного оподаткування та попередження
податкових ухилень стосовно податків на доходи та на майно
( Конвенцію ратифіковано Законом
N 1321-IV ( 1321-15 ) від 20.11.2003, ВВР, 2004, N 14, ст.203 )

Уряд України і Уряд Республіки Куба, бажаючи укласти Конвенцію про уникнення подвійного
оподаткування та попередження податкових ухилень і податкових
зловживань стосовно податків на доходи та на майно, підтверджуючи
своє прагнення до розвитку та поглиблення взаємних економічних
стосунків, домовились про таке:
Розділ I
Сфера застосування Конвенції
Стаття 1
Особи, до яких застосовується Конвенція
Ця Конвенція буде застосовуватись до осіб, які є резидентами
однієї або обох Договірних Держав.
Стаття 2
Податки, на які поширюється Конвенція
1. Ця Конвенція застосовується до податків на доходи і майно,
що стягуються від імені Договірної Держави або її
політико-адміністративних підрозділів, або місцевих органів влади,
незалежно від способу їх стягнення. 2. Податками на доходи і на майно вважаються всі податки, що
справляються від загальної суми доходу, вартості майна або з
елементів доходу або майна, включаючи податки на доходи від
відчужування рухомого або нерухомого майна, податки на загальну
суму заробітної плати і платні, сплачуваних підприємством, а також
податки на приріст вартості майна. 3. Існуючими податками, до яких застосовується ця Конвенція,
зокрема, є: a) на Кубі:
(i) податок на прибуток;
(ii) прибутковий податок з фізичних осіб;
(iii) податок на майно або володіння деякими товарами;
(надалі - "кубинський податок") b) в Україні:
(i) податок на прибуток підприємств; і
(ii) прибутковий податок з громадян;
(надалі - "український податок"). 4. Ця Конвенція застосовується також до будь-яких ідентичних
або подібних по суті податків, які стягуються після дати
підписання цієї Конвенції, в доповнення до або замість існуючих
податків. Компетентні органи Договірних Держав повідомляють один
одного про будь-які істотні зміни, що відбулися в їхніх
відповідних податкових законодавствах. 5. Положення цієї Конвенції не поширюються на штрафи та пеню,
сплачені за порушення податкового законодавства Договірних Держав.
Розділ II
Визначення
Стаття 3
Загальні визначення
1. У розумінні цієї Конвенції, якщо із контексту не випливає
інше: a) термін "Куба" означає Республіку Куба, територія якої
об'єднує острів Кубу, острів Хувентуд та інші острови і острівки,
внутрішні води, територіальне море і зовнішні території до її
територіального моря, на які відповідно до внутрішнього
законодавства і згідно з міжнародним правом поширено її права
суверенітету або суверенітету та юрисдикції для цілей розвідки і
видобування (розробки) природних, біологічних та мінеральних
ресурсів водної маси і морського дна та його надр; b) термін "Україна" при використанні в географічному значенні
означає територію України, її континентальний шельф і її виключну
(морську) економічну зону, включаючи будь-яку іншу територію за
межами територіальних вод України, яка відповідно до міжнародного
права визначається або може бути в подальшому визначена як
територія, в межах якої можуть здійснюватись права України
стосовно морського дна, надр та їх природних ресурсів; c) терміни "Договірна Держава" і "друга Договірна Держава"
означають залежно від контексту Кубу або Україну; d) термін "особа" включає фізичну особу, компанію та будь-яке
інше об'єднання осіб; e) термін "компанія" означає будь-яке корпоративне об'єднання
або будь-яку організацію, що розглядається з метою оподаткування
як корпоративне об'єднання; f) терміни "підприємство Договірної Держави" та "підприємство
другої Договірної Держави" означають відповідно підприємство, що
керується резидентом однієї Договірної Держави, та підприємство,
що керується резидентом другої Договірної Держави; g) термін "національна особа" означає:
(i) у випадку Куби:
(aa) будь-яку фізичну особу, яка є громадянином Куби
відповідно до її законодавства і постійно проживає на Кубі;
(bb) будь-яку юридичну особу, товариство або
асоціацію, що отримує свій статус відповідно до чинного
законодавства Куби;
(ii) у випадку України:
(aa) будь-яку фізичну особу, яка є громадянином
України;
(bb) будь-яку юридичну особу, товариство або
асоціацію, що отримує свій статус відповідно до чинного
законодавства України; h) термін "міжнародне перевезення" означає будь-яке
перевезення морським або повітряним судном, що експлуатується
підприємством Договірної Держави крім випадків, коли морське або
повітряне судно експлуатується виключно між пунктами в другій
Договірній Державі; i) термін "компетентний орган" означає:
(i) на Кубі - Міністр фінансів і цін або його повноважний
представник;
(ii) в Україні - Міністерство фінансів України або його
повноважний представник. 2. При застосуванні цієї Конвенції в будь-який час Договірною
Державою будь-який термін, не визначений у ній, має, якщо з
контексту не випливає інше, те значення, яке в цей час надається
законодавством цієї Держави щодо податків, на які поширюється ця
Конвенція, будь-яке значення згідно із податковим законодавством
цієї Держави превалює над значенням, яке дається цьому терміну за
іншими законами цієї Держави.
Стаття 4
Резидент
1. У цілях цієї Конвенції вираз "резидент однієї Договірної
Держави" означає будь-яку особу, яка за законодавством цієї
Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання,
постійного місця перебування, місця управління, місця реєстрації
або іншого аналогічного критерію. Цей термін однак не включає
будь-яку особу, яка підлягає оподаткуванню в цій Державі, тільки
якщо ця особа одержує доходи з джерел в цій Державі або стосовно
майна, що в ній знаходиться. 2. У випадку, коли відповідно до положень пункту 1 фізична
особа є резидентом обох Договірних Держав, її статус визначається
відповідно до таких правил: a) вона вважається резидентом тільки тієї Держави, де вона
має постійне житло; якщо вона має постійне житло в обох Державах,
вона вважається резидентом тієї Держави, де вона має більш тісні
особисті й економічні зв'язки (центр життєвих інтересів); b) у разі, коли Держава, в якій вона має центр життєвих
інтересів, не може бути визначена або коли вона не має постійного
житла в жодній з Держав, вона вважається резидентом тієї Держави,
де вона звичайно проживає; c) якщо вона звичайно проживає в обох Державах або коли вона
звичайно не проживає в жодній з них, вона вважається резидентом
тієї Держави, національною особою якої вона є; d) якщо з попередніх критеріїв не можливо визначити Договірну
Державу, резидентом якої є особа, то компетентні органи Договірних
Держав вирішують це питання за взаємною згодою. 3. У випадку, коли відповідно до положень пункту 1 особа, що
не є фізичною особою, є резидентом обох Договірних Держав, вона
вважається резидентом тієї Держави, де розміщений її фактичний
керівний орган.
Стаття 5
Постійне представництво
1. Для цілей цієї Конвенції термін "постійне представництво"
означає постійне місце діяльності, через яке повністю або частково
здійснюється комерційна діяльність підприємства. 2. Термін "постійне представництво", зокрема, включає: a) місце управління; b) відділення; c) офіс; d) фабрику; e) майстерню; f) установку або споруду для розвідки природних ресурсів; g) шахту, нафтову або газову свердловину, кар'єр або будь-яке
інше місце видобутку природних ресурсів; і h) склад або іншу споруду, що використовується як торгова
точка. 3. Термін "постійне представництво" також включає: a) будівельний майданчик або монтажний чи складальний об'єкт,
якщо тільки такий майданчик або об'єкт існує протягом періоду,
більшого ніж 12 місяців; b) надання послуг, включаючи консультаційні послуги,
підприємством Договірної Держави через своїх співробітників або
інший задіяний підприємством для таких цілей персонал, за умови,
що така діяльність у сукупності триває для такого проекту або
пов'язаного проекту протягом періоду або періодів більше ніж шість
місяців у будь-якому дванадцятимісячному періоді. 4. Незважаючи на попередні положення цієї статті, термін
"постійне представництво" не розглядається як такий, що включає: a) використання споруд виключно з метою зберігання або показу
товарів чи виробів, що належать підприємству; b) утримання запасів товарів або виробів, що належать
підприємству, виключно з метою зберігання або показу; c) утримання запасів товарів або виробів, що належать
підприємству, виключно з метою переробки іншим підприємством; d) утримання постійного місця діяльності виключно з метою
закупівлі товарів чи виробів або для збирання інформації для
підприємства; e) утримання постійного місця діяльності виключно з метою
здійснення для підприємства будь-якої іншої діяльності, яка має
підготовчий або допоміжний характер; f) утримання постійного місця діяльності виключно для
здійснення будь-якої комбінації видів діяльності, перелічених у
підпунктах від a) до e), за умови, що сукупна діяльність
постійного місця діяльності, яка виникає внаслідок такої
комбінації, має підготовчий або допоміжний характер. 5. Незалежно від положень пунктів 1 і 2, якщо особа, інша ніж
агент із незалежним статусом, до якого застосовується пункт 6, діє
в одній Договірній Державі від імені підприємства другої
Договірної держави, має, і звичайно використовує повноваження на
укладання контрактів в ім'я підприємства, або утримує запаси
товарів чи виробів, що належать підприємству, з яких здійснюється
регулярний продаж цих товарів чи виробів від імені підприємства,
то це підприємство розглядається як таке, що має постійне
представництво в першій згаданій Договірній Державі щодо будь-якої
діяльності, яку ця особа здійснює для підприємства, якщо тільки
діяльність цієї особи не обмежується тією, що зазначена в пункті
4, яка, якщо і здійснюється через постійне місце діяльності, не
робить з цього постійного місця діяльності постійного
представництва відповідно до положень цього пункту. 6. Підприємство Договірної Держави не розглядається як таке,
що має постійне представництво в другій Договірній Державі, лише
якщо воно здійснює комерційну діяльність у цій другій Державі
через брокера, комісіонера чи будь-якого іншого агента з
незалежним статусом за умови, що такі особи діють у межах своєї
звичайної діяльності. Однак, якщо діяльність такого агента цілком
здійснюється від імені цього підприємства, він не вважатиметься
агентом з незалежним статусом у розумінні цього пункту. 7. Той факт, що компанія, яка є резидентом Договірної
Держави, контролює чи контролюється компанією, що є резидентом
другої Договірної Держави або яка здійснює комерційну діяльність у
цій другій Державі (або через постійне представництво або
будь-яким іншим чином), сам по собі не перетворює одну з цих
компаній у постійне представництво другої.
Розділ III
Оподаткування доходів
Стаття 6
Доходи від нерухомого майна
1. Доходи, що одержуються резидентом Договірної Держави від
нерухомого майна (включаючи доход від сільського або лісового
господарства), яке знаходиться у другій Договірній Державі, можуть
оподатковуватись у цій другій Договірній Державі. 2. Термін "нерухоме майно" повинен мати те значення, яке він
має у законодавстві Договірної Держави, в якій знаходиться це
майно. Цей термін повинен у будь-якому разі включати майно,
допоміжне щодо нерухомого майна, худобу і обладнання,
використовувані в сільському і лісовому господарстві, права, до
яких застосовуються положення загального права щодо земельної
власності, узуфрукт нерухомого майна і права на змінні або
фіксовані платежі як компенсація за розробку або право на розробку
мінеральних запасів, джерел та інших природних ресурсів. Морські
та повітряні судна не розглядаються як нерухоме майно. 3. Положення пункту 1 застосовуються до доходів, одержуваних
від прямого використання, здавання в оренду або використання в
будь-якій іншій формі нерухомого майна. 4. Положення пунктів 1 і 3 повинні також застосовуватись до
доходів від нерухомого майна підприємства і до доходів від
нерухомого майна, що використовується для надання незалежних
особистих послуг.
Стаття 7
Прибуток від комерційної діяльності
1. Прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується
тільки у цій державі, якщо тільки підприємство не здійснює
комерційної діяльності у другій Договірній Державі через
розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство
здійснює комерційну діяльність, як зазначено вище, прибуток
підприємства може бути оподаткований в Другій Державі, але тільки
в тій частині, яка стосується цього постійного представництва. 2. З урахуванням положень пункту 3, якщо підприємство однієї
Договірної Держави здійснює комерційну діяльність у другій
Договірній Державі через розташоване там постійне представництво,
то в кожній Договірній Державі до такого постійного представництва
відноситься прибуток, який воно могло б одержати, якби було
окремим та самостійним підприємством, зайнятим такою ж або
аналогічною діяльністю, в таких же або аналогічних умовах, і діяло
в повній незалежності від підприємства, постійним представництвом
якого воно є. 3. У визначенні прибутку постійного представництва
допускається віднімання витрат, понесених для цілей постійного
представництва, включаючи управлінські та загальноадміністративні
витрати, для цілей підприємства в цілому як у Державі, де
розташоване постійне представництво, так і в будь-якому іншому
місці. Однак такі витрати не дозволяються стосовно будь-яких сум,
що сплачуються (інакше ніж покриття витрат, що дійсно мали місце)
постійним представництвом головному офісу підприємства або
будь-якому з його інших підрозділів як роялті, гонорари або інші
подібні платежі за користування патентами або іншими правами, або
як комісійні за надані особливі послуги чи управління, чи,
виключаючи банки, як проценти за позичку, надану постійному
представництву. Таким же чином, при визначенні прибутку постійного
представництва не повинні братися до уваги суми, що сплачуються
(інакше ніж покриття витрат, що дійсно мали місце) постійному
представництву головним офісом підприємства або будь-яким з його
інших підрозділів як роялті, гонорари або інші подібні виплати за
використання патентів або інших прав, або як комісійні за особливі
послуги або за управління, або, за винятком банків, як проценти за
позику, надану головному офісу підприємства або будь-якому з його
інших підрозділів. 4. У міру того, як визначення в Договірній Державі прибутку,
що стосується постійного представництва, на базі пропорційного
розподілу загальної суми прибутку підприємства його різним
підрозділам, є звичайною практикою, ніщо в пункті 2 не буде
перешкоджати цій Договірній Державі визначати оподатковуваний
прибуток шляхом такого розподілу, як це диктується практикою.
Обраний спосіб розподілу, однак, повинен бути таким, щоб його
результати відповідали принципам, які містяться в цій статті. 5. Ніякий прибуток не відноситься до постійного
представництва на основі простої закупки постійним представництвом
товарів або виробів для підприємства. 6. Для цілей попередніх пунктів прибуток, що відноситься до
постійного представництва, визначається щороку одним і тим самим
методом, якщо тільки немає достатньої і вагомої причини для зміни. 7. Якщо прибуток включає види доходів, які розглядаються
окремо в інших статтях цієї Конвенції, положення цих статей не
будуть зачіпатися положеннями цієї статті.
Стаття 8
Морські та авіаційні перевезення
1. Прибутки, одержані резидентом Договірної Держави від
експлуатації морських або повітряних суден у міжнародних
перевезеннях, оподатковуються лише в цій Державі. 2. Для цілей цієї статті прибутки від експлуатації морських
або повітряних суден у міжнародних перевезеннях включають: a) доход від здавання в оренду морських або повітряних суден;
і b) прибутки від використання, утримання або здавання в оренду
контейнерів (включаючи трейлери і супутнє устаткування для
транспортування контейнерів), використовуваних для транспортування
товарів чи виробів, де така оренда, таке використання, утримання
або оренда, залежно від випадку, є побічними стосовно експлуатації
морського або повітряного судна у міжнародним перевезеннях. 3. Якщо прибутки, відповідно до пункту 1 цієї статті,
отримуються резидентом Договірної Держави від участі у пулі,
спільному підприємстві чи міжнародному транспортному агентстві,
прибутки, що відносяться до такого резидента, оподатковуватимуться
тільки в Договірній Державі, резидентом якої він є.
Стаття 9
Асоційовані підприємства
1. У випадку, коли: a) підприємство Договірної Держави прямо або посередньо бере
участь у керівництві, контролі або капіталі підприємства другої
Договірної Держави, або b) одні й ті ж особи прямо або посередньо беруть участь у
керівництві, контролі, або капіталі підприємства однієї Договірної
Держави і підприємства другої Договірної Держави, і в кожному випадку між двома підприємствами в їх комерційних
або фінансових взаємовідносинах створюються або встановлюються
умови, відмінні від тих, які мали б місце між двома незалежними
підприємствами, тоді будь-який прибуток, який міг би бути
нарахований одному з них, але з причин наявності цих умов не був
йому нарахований, може бути включений до прибутку цього
підприємства і відповідно оподаткований. 2. У випадку, коли одна Договірна Держава включає в прибутки
підприємства цієї Держави - і відповідно оподатковує - прибутки,
по яких підприємство другої Договірної Держави було оподатковано в
цій другій Державі, і прибутки, таким чином включені, є
прибутками, які були б нараховані підприємству першої згаданої
Держави, якби умови взаємовідносин між двома підприємствами були б
умовами, які існують між незалежними підприємствами, тоді ця друга
держава повинна зробити відповідні поступки в сумі податку, що
стягується з цих прибутків. При визначенні такої поправки повинні
бути розглянуті інші положення цієї Конвенції, а компетентні
органи Договірних Держав можуть проконсультуватися один з одним у
разі необхідності.
Стаття 10
Дивіденди
1. Дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом
однієї Договірної Держави резиденту другої Договірної Держави,
можуть оподатковуватись у цій другій Державі. 2. Однак такі дивіденди можуть також оподатковуватись у
Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує
дивіденди, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо
фактичний одержувач дивідендів є резидентом іншої Договірної
Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен
перевищувати: a) 5 процентів валової суми дивідендів, якщо право на
дивіденди фактично має компанія (яка не є товариством), яка
безпосередньо володіє принаймні 25 процентами капіталу компанії,
що сплачує дивіденди; b) 15 процентів валової суми дивідендів у всіх інших
випадках. Компетентні органи Договірних Держав за взаємною згодою
встановлять спосіб застосування цих обмежень. Цей пункт не стосується оподаткування прибутку компанії, з
якого виплачуються дивіденди. 3. Термін "дивіденди" при використанні в цій статті означає
доход від акцій, від користування акціями або користування
правами, акцій гірничодобувної промисловості, акцій засновників
або інших прав, які не є борговими зобов'язаннями, що дають право
на участь у прибутку, так само як і доход від інших корпоративних
прав, який підлягає такому ж оподаткуванню, як доход від акцій
відповідно до законодавства тієї Держави, резидентом якої є
компанія, що розподіляє прибуток. 4. Положення пунктів 1 і 2 не застосовуються, якщо особа, що
фактично має право на дивіденди, яка є резидентом Договірної
Держави, здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній
Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, через
розташоване в ній постійне представництво, або надає в цій другій
Державі незалежні особисті послуги з розташованої в ній постійної
бази, і холдинг, стосовно якого сплачуються дивіденди, дійсно
відноситься до таких постійного представництва або постійної бази.
У такому разі, залежно від обставин, застосовуються положення
статті 7 або статті 14. 5. У випадку, коли компанія, яка є резидентом однієї
Договірної Держави, одержує прибуток або доходи з другої
Договірної Держави, ця друга Держава може не стягувати будь-яких
податків на дивіденди, що сплачуються компанією, за винятком, коли
ці дивіденди сплачуються резиденту цієї другої Держави, або якщо
холдинг, стосовно якого сплачуються дивіденди, дійсно відноситься
до постійного представництва або постійної бази, розташованих у
цій другій Державі, і з нерозподіленого прибутку не стягуються
податки на нерозподілений прибуток, навіть якщо дивіденди
сплачуються або нерозподілений прибуток складається повністю або
частково з прибутку або доходу, що утворюються у цій Державі.
Стаття 11
Проценти
1. Проценти, що виникають в одній Договірній Державі і
сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть
оподатковуватись у цій другій державі. 2. Однак такі проценти можуть також оподатковуватись у тій
Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до
законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право
на проценти, податок, що стягується, не повинен перевищувати 10
процентів від загальної суми процентів. Компетентні органи
Договірних Держав за взаємною згодою встановлюють спосіб
застосування такого обмеження. 3. Термін "проценти" при використанні в цій статті означає
доход від боргових вимог будь-якого виду, незалежно від іпотечного
забезпечення і незалежно від володіння правом на участь у
прибутках боржника, і зокрема, доход від урядових цінних паперів і
доход від облігацій чи боргових вимог, включаючи премії та
винагороди, що сплачуються стосовно таких цінних паперів,
облігацій та боргових зобов'язань. Штрафи за несвоєчасну сплату не вважаються процентами у цілях
цієї статті. 4. Положення пунктів 1 і 2 не застосовуються, якщо особа, що
фактично має право на проценти, яка є резидентом однієї Договірної
Держави, здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній
Державі, в якій виникають проценти, через розташоване там постійне
представництво або надає в цій другій Державі незалежні особисті
послуги з розташованої там постійної бази, і боргова вимога, на
підставі якої сплачуються проценти, дійсно відноситься до такого
постійного представництва або постійної бази. У такому випадку,
залежно від обставин, застосовуються положення статті 7 або статті
14. 5. Вважається, що проценти виникають у Договірній Державі,
якщо платником є сама Держава, політико-адміністративний
підрозділ, місцевий орган влади або резидент цієї Держави. Якщо,
проте, особа, що сплачує проценти, незалежно від того, є вона
резидентом Договірної Держави чи ні, має в Договірній Державі
постійне представництво чи постійну базу, у зв'язку з якими
виникла заборгованість, за якою сплачуються проценти, і витрати зі
сплати цих процентів несе постійне представництво або постійна
база, то вважається, що такі проценти виникають у Державі, в якій
знаходиться постійне представництво або постійна база. 6. Якщо з причин особливих відносин між платником і особою,
яка фактично має право на проценти, або між ними обома і будь-якою
третьою особою, сума сплачуваних процентів, що стосується боргової
вимоги, на підставі якої вона сплачується, перевищує суму, яка
була б погоджена між платником і особою, яка фактично має право на
одержання процентів, при відсутності таких відносин, положення
цієї статті будуть застосовуватись тільки до останньої згаданої
суми. У такому разі надмірна частина платежу, як і раніше,
підлягає оподаткуванню відповідно до законодавства кожної
Договірної Держави з належним урахуванням інших положень цієї
Конвенції. 7. Положення цієї статті не застосовуються, якщо головною
метою або однією із головних цілей будь-якої особи, що має
відношення до створення або передачі боргової вимоги, стосовно
якої сплачуються проценти, було одержання переваг цієї статті
шляхом цього створення або передачі. 8. Незважаючи на положення пункту 2 цієї статті, проценти, що
виникають у Договірній Державі, повинні звільнятись від
оподаткування в цій Державі, якщо вони одержуються і дійсно
належать Уряду другої Договірної Держави або її
політико-адміністративному підрозділу, або будь-якому агентству
або за допомогою цього Уряду чи підрозділу. 9. Незважаючи на положення статті 7 цієї Конвенції та пункту
2 цієї статті, проценти, що виникають в одній Договірній Державі,
які сплачуються та безпосередньо належать резиденту другої
Договірної Держави, повинні звільнятися від податку в першій
згаданій Державі, якщо вони сплачені стосовно позички, наданої,
гарантованої або застрахованої, або будь-якої іншої боргової
вимоги чи кредиту, гарантованого або застрахованого від імені
другої Договірної Держави центральним банком другої Договірної
Держави або будь-яким агентством або органом (включаючи фінансові
установи), які знаходяться у повному володінні або контролюються
цим Урядом.
Стаття 12
Роялті
1. Роялті, які виникають в одній Договірній Державі і
сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть
оподатковуватись у цій другій Договірній Державі 2. Однак такі роялті можуть також оподатковуватись в тій
Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до
законодавства цієї Держави, але якщо особа, що дійсно має право на
роялті є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що
стягується таким чином не повинен перевищувати 5 процентів від
загальної суми роялті. Компетентні органи Договірних Держав за взаємною згодою
встановлюють спосіб застосування такого обмеження. 3. Незважаючи на положення пункту 2 авторські гонорари, що
сплачуються за авторські права та інші подібні винагороди за
виробництво літературної, драматичної, музичної або художньої
продукції, крім кінематографічних фільмів або фільмів чи плівок,
що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту
другої Договірної Держави, який матиме стосовно них зобов'язання
зі сплати податків, якщо одержувач згаданих гонорарів дійсно має
право на такі гонорари, звільнятимуться від оподаткування в першій
згаданій Державі. 4. Термін "роялті" при використанні в цій статті означає
платежі будь-якого виду, що одержуються як відшкодування за
користування або за надання права користування будь-яким
авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки,
включаючи кінематографічні фільми, або фільми чи плівки, що
використовуються для радіомовлення чи телебачення, будь-які
патенти, торгові марки, дизайн або модель, план, таємну формулу
або процес, або за право їх використання або право використання
промислового, комерційного чи наукового обладнання, або за
інформацію, що стосується промислового, комерційного або наукового
досвіду. 5. Положення пункту 1 і 2 не застосовуються, якщо фактичний
власник роялті, який є резидентом однієї Договірної Держави,
проводить підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі, в
якій виникають роялті, через розташоване там постійне
представництво, або надає в цій другій Державі незалежні особисті
послуги з розташованої там постійної бази, і право або майно,
стосовно яких сплачуються роялті, дійсно пов'язані з цим постійним
представництвом чи постійною базою. У такому разі застосовуються
положення статті 7 або 14 залежно від обставин. 6. Вважається, що роялті виникають у Договірній Державі, якщо
платником є сама Держава, політико-адміністративний підрозділ,
місцевий орган влади або резидент цієї Держави. Якщо, проте,
особа, що сплачує роялті, незалежно від того, є вона резидентом
Договірної Держави чи ні, має у Договірній Державі постійне
представництво або постійну базу, у зв'язку з якими виникло
зобов'язання сплатити роялті, і витрати зі сплати цих роялті несе
постійне представництво або постійна база, то вважається, що такі
роялті виникають у Державі, в якій розташоване постійне
представництво або постійна база. 7. Якщо з причин особливих відносин між платником і фактичним
власником, або між ними обома і будь-якою третьою особою, сума
роялті, яка відноситься до використання, права або інформації, на
підставі яких вони сплачуються, перевищує суму, яка була б
узгоджена між платником і фактичним власником за відсутністю таких
відносин, положення цієї статті застосовуватимуться тільки до
останньої згаданої суми. У цьому випадку надмірна частина платежу,
як і раніше, підлягає оподаткуванню відповідно до законодавства
кожної Договірної Держави, з належним урахуванням інших положень
цієї Конвенції. 8. Положення цієї статті не застосовуються, якщо головною або
однією із головних цілей будь-якої особи, що має відношення до
утворення або передачі прав стосовно яких сплачуються роялті, було
одержання переваг цієї статті шляхом цього створення або передачі.
Стаття 13
Доходи від відчужування майна
1. Доходи, що одержуються резидентом Договірної Держави від
відчужування нерухомого майна, як воно визначено у статті 6, і яке
знаходиться у другій Договірній Державі, можуть оподатковуватись у
цій другій Державі. 2. Доходи, одержувані резидентом Договірної Держави від
відчужування: a) акцій, інших ніж ті акції, що котируються на визнаній
фондовій біржі, які одержують їх вартість або більшу частину
вартості прямо або посередньо від нерухомого майна, розташованого
в другій Договірній Державі; або b) паїв у товаристві, активи якого складаються переважно з
нерухомого майна, розташованого в другій Договірній Державі, або з
акцій, як вони визначені в підпункті a) вище, можуть
оподатковуватись у цій другій Договірній Державі. 3. Доходи від відчужування рухомого майна, що формує частину
комерційного майна постійного представництва, яке підприємство
Договірної Держави має в другій Договірній Державі, або рухомого
майна, яке відноситься до постійної бази, регулярно доступної
резиденту Договірної Держави в другій Договірній Державі для цілей
надання незалежних особистих послуг, які включають такі доходи від
відчужування такого постійного представництва (окремо чи в
сукупності з цілим підприємством) або такої постійної бази, можуть
оподатковуватись у цій другій Державі. 4. Доходи від відчужування морських або повітряних суден, що
експлуатуються в міжнародних перевезеннях підприємством Договірної
Держави, або рухомого майна, що відноситься до експлуатації таких
морських або повітряних суден, оподатковуються тільки у тій
Договірній Державі. 5. Доходи від відчужування будь-якого майна, іншого ніж те,
про яке йдеться у попередніх пунктах цієї статті, оподатковуються
тільки в тій Договірній Державі, резидентом якої є особа, що
відчужує майно.
Стаття 14
Незалежні особисті послуги
1. Доход, що одержується резидентом однієї Договірної Держави
щодо професійних послуг чи іншої діяльності незалежного характеру,
оподатковується тільки в цій Державі, за винятком випадку, коли
він володіє регулярно доступною постійною базою в другій
Договірній Державі з метою проведення цієї діяльності. Якщо у
нього є така постійна база, доход може оподатковуватись у другій
Договірній Державі, але тільки стосовно доходу, що приписується до
цієї постійної бази. 2. Термін "професійні послуги" включає, зокрема, незалежну
наукову, літературну, артистичну, освітню або викладацьку
діяльність, так само, як і незалежну діяльність лікарів,
адвокатів, інженерів, архітекторів, стоматологів і бухгалтерів.
Стаття 15
Залежні особисті послуги
1. З урахуванням положень статей 16, 18, 19, 20 і 21 платня,
заробітна плата, та інші подібні винагороди, одержувані резидентом
Договірної Держави у зв'язку з роботою за наймом, оподатковуються
тільки в цій Державі, якщо тільки робота за наймом не здійснюється
в другій Договірній Державі. Якщо робота за наймом здійснюється
таким чином, винагорода, одержана у зв'язку з цим, може
оподатковуватись у цій другій Державі. 2. Незалежно від положень пункту 1 винагорода, що одержується
резидентом Договірної Держави у зв'язку з роботою за наймом,
здійснюваною в другій Договірній Державі, оподатковується тільки в
першій згаданій Державі, якщо: a) одержувач перебуває в другій Державі протягом періоду або
періодів, що не перевищують у сукупності 183 днів протягом
будь-якого календарного року; і b) винагорода сплачується наймачем або від імені наймача,
який не є резидентом другої Держави; і c) витрати зі сплати винагород не несуть постійне
представництво або постійна база, які наймач має в другій Державі. 3. Незалежно від попередніх положень цієї статті, винагорода,
одержувана у зв'язку з роботою за наймом, що здійснюється на борту
морського або повітряного судна, яке експлуатується в міжнародних
перевезеннях, може оподатковуватись в тій Договірній Державі,
резидентом якої є підприємство, що експлуатує морське або
повітряне судно.
Стаття 16
Директорські гонорари
Директорські гонорари та інші аналогічні виплати, які
одержуються резидентом однієї Договірної Держави як членом ради
директорів компанії, яка є резидентом другої Договірної Держави,
можуть оподатковуватись у цій другій Державі.
Стаття 17
Артисти і спортсмени
1. Незалежно від положень статей 14 і 15 доход, що
одержується резидентом Договірної Держави як працівником
мистецтва, таким як артист театру, кіно, радіо чи телебачення, або
музикантом, або як спортсменом від його особистої діяльності, що
здійснюється в іншій Договірній Державі, може оподатковуватись у
цій другій Державі. 2. Якщо доход від особистої діяльності, здійснюваної
працівником мистецтва або спортсменом у цій своїй якості,
нараховується не самому працівнику мистецтва чи спортсмену, а
іншій особі, цей доход може, незалежно від положень статей 7, 14 і
15, оподатковуватись у тій Договірній Державі, в якій здійснюється
діяльність працівника мистецтв чи спортсмена. 3. Незважаючи на положення пунктів 1 і 2, доход, що був
отриманий відповідно до угоди про культурно-спортивний обмін,
підписаної урядами Договірних Держав, і який носить неприбутковий
характер, звільнятиметься від оподаткування в Договірній Державі,
в якій ці види діяльності здійснюються. 4. Незважаючи на положення пунктів 1 і 2 доход, вказаний у
цій статті, буде звільнений від оподаткування в тій Договірній
Державі, в якій здійснюється діяльність артиста або спортсмена,
якщо ця діяльність суттєвою мірою фінансується за рахунок
суспільних фондів тієї Держави та другої Держави, або якщо ця
діяльність виконується на підставі угоди про культурне
співробітництво, укладеної між Договірними Державами.
Стаття 18
Пенсії
1. Відповідно до положень пункту 2 статті 19 пенсії та інші
подібні винагороди, що сплачуються у зв'язку з минулою роботою
резиденту Договірної Держави, будуть оподатковуватись тільки в цій
Державі. 2. Незважаючи на положення параграфа 1 пенсії та інші подібні
винагороди, а також будь-які ануїтети, що сплачуються за державним
пенсійним забезпеченням, які є частиною системи соціального
забезпечення Договірної Держави, її політико-адміністративного
підрозділу або місцевого органу влади, підлягають оподаткуванню
тільки в цій Державі.
Стаття 19
Державна служба
1. a) Винагорода, інша ніж пенсія, що сплачується Договірною
Державою або політико-адміністративним підрозділом чи місцевим
органом влади будь-якій фізичній особі за службу, здійснювану для
цієї Держави або її політико-адміністративного підрозділу, або
місцевого органу влади, оподатковується тільки в цій Державі; b) Однак, така винагорода оподатковується тільки в другій
Договірній Державі, якщо послуги надаються в цій другій Державі і
фізична особа є резидентом цієї другої Держави, яка:
(i) є національною особою цієї Держави; або
(ii) не стала резидентом цієї Держави тільки з метою
здійснення служби. 2. a) Будь-яка пенсія, що сплачується фізичній особі
Договірною Державою, або політико-адміністративним підрозділом,
або місцевим органом влади, або із фондів, до яких ними
здійснюються внески за службу, здійснювану для цієї Держави або її
політико-адміністративного підрозділу, або місцевого органу влади,
оподатковується тільки в цій Державі. b) Однак, така пенсія оподатковується тільки в другій
Договірній Державі, якщо фізична особа є резидентом або
національною особою цієї другої Держави. 3. Положення статей 15, 16 і 18 застосовуються до винагород і
пенсій стосовно служби, що здійснюється у зв'язку з проведенням
підприємницької діяльності Договірною Державою або її
політико-адміністративним підрозділом, або місцевим органом влади.
Стаття 20
Студенти
Платежі, одержувані студентом, стажувальником чи
практикантом, який є або був безпосередньо до приїзду в одну
Договірну Державу резидентом другої Договірної Держави і перебуває
у першій згаданій Державі виключно з метою навчання або одержання
освіти, для цілей свого утримання, навчання або одержання освіти
не оподатковуються в цій Державі, якщо джерела цих платежів
знаходяться за межами цієї Держави.
Стаття 21
Вчителі та дослідники
1. Винагорода, яку отримує фізична особа, яка є або була
безпосередньо перед приїздом в одну Договірну Державу, резидентом
другої Договірної Держави, і яка знаходиться в першій згаданій
Державі головним чином з метою викладання чи проведення
досліджень, або і для того, й другого в неприбутковому
університеті, коледжі, школі або вищому навчальному закладі чи
науково-дослідній установі, для цілей такого викладання чи
дослідження або і того, й другого разом, не оподатковуватиметься в
першій згаданій Державі протягом дворічного періоду з дати його
першого прибуття в першу згадану Державу. 2. Положення параграфа 1 цієї статті не застосовуватимуться
до доходу від дослідницької роботи, якщо таке дослідження не
проводиться в державних інтересах, а лише на користь окремої особи
чи осіб.
Стаття 22
Інші доходи
1. Види доходів резидента Договірної Держави, незалежно від
джерела їх виникнення, про які не йде мова у попередніх статтях
цієї Конвенції, оподатковуються тільки у цій Державі. 2. Положення пункту 1 не застосовуються до доходів інших, ніж
доходи від нерухомого майна, визначеного в пункті 2 статті 6, якщо
одержувач таких доходів є резидентом однієї Договірної Держави,
здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі
через розташоване в ній постійне представництво і надає в цій
державі незалежні особисті послуги через розташовану там постійну
базу, і право або майно, у зв'язку з яким одержано доход, дійсно
пов'язані з таким постійним представництвом або постійною базою. В
такому випадку застосовуються положення статті 7 або статті 14
залежно від обставин.
Розділ IV
Оподаткування майна
Стаття 23
Майно
1. Майно, представлене нерухомим майном, про яке йдеться у
статті 6, що є власністю резидента однієї Договірної Держави та
знаходиться в другій Договірній Державі, може оподатковуватись у
цій другій Державі. 2. Майно, представлене рухомим майном, що є частиною
комерційного майна постійного представництва, яке підприємство
однієї Договірної Держави має в другій Договірній Державі, або
представлене рухомим майном, пов'язаним з постійною базою,
доступною резиденту однієї Договірної Держави в другій Договірній
Державі з метою надання незалежних особистих послуг, може
оподатковуватись у цій другій Державі. 3. Майно, представлене морськими та повітряними судами, що
експлуатуються підприємством Договірної Держави у міжнародних
перевезеннях, а також рухомим майном, пов'язаним з експлуатацією
цих морських або повітряних суден, оподатковується тільки в цій
Договірній Державі. 4. Усі інші елементи капіталу резидента Договірної Держави
оподатковуються тільки у цій Державі.
Розділ V
Методи усунення подвійного оподаткування
Стаття 24
Усунення подвійного оподаткування
1. У випадку Куби, подвійне оподаткування усуватиметься
відповідно до кубинського законодавства наступним чином: a) якщо резидент Куби одержує доход або володіє майном, які
відповідно до положень Конвенції можуть бути оподаткованими в
Україні, Куба дозволить вирахувати із податку на доход і на майно
резидента суму, що дорівнюватиме податку, сплаченому в Україні; b) сума кредиту, проте, не перевищуватиме суму кубинського
податку на цей доход або на це майно, яка була розрахована у
відповідності з податковим законодавством і нормами Куби. 2. У випадку України, подвійне оподаткування усуватиметься
наступним чином: a) якщо резидент України одержує доход або володіє майном,
які відповідно до положень Конвенції можуть бути оподаткованими на
Кубі, Україна дозволить вирахувати із податку на доход і на майно
резидента суму, що дорівнюватиме податку, сплаченому на Кубі; b) сума кредиту, проте, не перевищуватиме суму українського
податку на цей доход або на це майно, яка була розрахована у
відповідності з податковим законодавством і нормами України. 3. Якщо відповідно до будь-якого положення Конвенції
одержуваний доход або майно резидента Договірної Держави звільнено
від податку в цій Державі, така Держава може, незважаючи на це,
при підрахунку суми оподаткування на частину доходу або майна
цього резидента, що залишилась, взяти до уваги звільнений доход
або майно. 4. Якщо резидент однієї Договірної Держави отримує прибуток
або володіє майном, які у відповідності з положеннями цієї
Конвенції, можуть бути оподатковані у другій Договірній Державі,
перша згадана Держава дозволить вирахування у вигляді кредиту з
податку на доход або майно суму, що дорівнює податку, який міг би
бути сплачений за законодавством другої Договірної Держави, але
який не був сплачений через звільнення, знижки, поступки та інші
види звільнень, що надаються в цій другій Договірній Державі.
Розділ VI
Спеціальні положення
Стаття 25
Недискримінація
1. Національні особи однієї Договірної Держави не будуть
підлягати у другій Договірній Державі будь-якому оподаткуванню або
пов'язаному з ним зобов'язанню, яке є іншим або більш обтяжливим
ніж оподаткування і пов'язане з ним зобов'язання, зокрема у
відношенні резиденції, яким піддаються або можуть піддаватись
національні особи цієї другої Держави за тих же обставин. 2. Особи без громадянства, які є резидентами Договірної
Держави, не будуть піддаватись в жодній з Договірних Держав
будь-якому оподаткуванню або пов'язаному з ним зобов'язанню,
іншому або більш обтяжливому, ніж оподаткування і пов'язані з ним
зобов'язання, яким національні особи Держави, що відносяться до
них, піддаються або можуть піддаватися за таких же умов. 3. Оподаткування постійного представництва, яке підприємство
Договірної Держави має в другій Договірній Державі, не буде менш
сприятливим у цій другій Державі, ніж оподаткування підприємств
цієї другої Держави, які здійснюють подібну діяльність. 4. За винятком випадків, коли застосовуються положення пункту
1 статті 9, пункту 6 статті 11 або пункту 7 статті 12, проценти,
роялті та інші виплати, що сплачуються підприємством Договірної
Держави резиденту другої Договірної Держави, з метою визначення
оподатковуваного прибутку такого підприємства будуть обчислюватись
за таких же умов, за яких би вони сплачувались резиденту першої
згаданої Держави. Таким же чином будь-які борги підприємства
однієї Договірної Держави резиденту другої Договірної Держави
повинні, з метою визначення оподатковуваного майна такого
підприємства, підлягати вирахуванням за таких же умов, що й борги
резидента першої згаданої Держави. 5. Підприємства Договірної Держави, майно яких повністю або
частково належить або контролюється прямо чи посередньо одним або
кількома резидентами другої Договірної Держави, не будуть
піддаватися в першій згаданій Державі будь-якому оподаткуванню або
пов'язаному з ним зобов'язанню, яке є іншим або більш обтяжливим
ніж оподаткування і пов'язані з ним зобов'язання, яким піддаються
або можуть піддаватися інші подібні підприємства першої згаданої
Держави. 6. Ніякі положення цієї статті не будуть мати тлумачення як
зобов'язання будь-якої з Договірних Держав надавати особі, що не є
резидентом цієї Держави, будь-яких персональних звільнень, пільг і
вирахувань для податкових цілей, які надаються фізичним особам, що
є резидентами, на підставі критеріїв, не передбачених загальним
податковим законодавством. 7. Положення цієї статті застосовуватимуться до податків
будь-яких видів та найменувань, незважаючи на положення статті 2.
Стаття 26
Процедура взаємного узгодження
1. Якщо особа вважає, що дії однієї або обох Договірних
Держав призводять або призведуть до його оподаткування не
відповідно до положень цієї Конвенції, вона може, незалежно від
засобів захисту, передбачених національним законодавством цих
Держав, подати свій випадок до компетентного органу Договірної
Держави, резидентом якої він є, або, якщо його випадок підпадає
під дію пункту 1 статті 25, тієї Договірної Держави, національною
особою якої вона є. Заява повинна бути подана протягом трьох років з моменту
першого повідомлення про дію, яка призводить до оподаткування, що
не відповідає положенням Конвенції. 2. Компетентний орган прагнутиме, якщо він вважатиме
заперечення обгрунтованим і якщо він сам не в змозі дійти до
задовільного рішення, вирішити питання за взаємною згодою з
компетентним органом другої Договірної Держави з метою уникнення
оподаткування, яке не відповідає цій Конвенції. Будь-яка досягнута
домовленість повинна виконуватись незалежно від будь-яких обмежень
часу, передбачених внутрішнім законодавством Договірних Держав. 3. Компетентні органи Договірних Держав прагнутимуть
вирішувати за взаємною згодою будь-які труднощі або сумніви, що
виникають при тлумаченні або застосуванні Конвенції. Вони також
можуть консультуватись один з одним з приводу уникнення подвійного
оподаткування у випадках, не передбачених цією Конвенцією. 4. Компетентні органи Договірних Держав можуть вступати в
прямі контакти один з одним для досягнення згоди в розумінні
попередніх пунктів. Заради досягнення згоди представники
компетентних органів Договірної Держави можуть, у разі
необхідності, зустрічатися для усного обміну думками.
Стаття 27
Обмін інформацією
1. Компетентні органи Договірних Держав обмінюються
інформацією, необхідною для виконання положень цієї Конвенції або
національних законодавств Договірних Держав, що стосуються
податків, на які поширюється Конвенція, тією мірою, в якій
оподаткування не суперечить цій Конвенції, зокрема, щоб
попереджувати ухилення від сплати податків і полегшувати
застосування встановлених законом положень проти легальних
ухилень. Обмін інформацією не обмежується статтею 1. Будь-яка
інформація, одержана Договірною Державою, буде розглядатися як
конфіденційна і буде розкрита тільки особам або владі (включаючи
суди і органи управління), зайнятим оцінкою або збором, примусовим
стягненням або судовим переслідуванням, або розглядом апеляцій
стосовно податків, на які поширюються ця Конвенція. Такі особи або
органи будуть використовувати інформацію тільки з цією метою. Вони
можуть розкривати інформацію на публічних судових засіданнях і в
юридичних рішеннях. Компетентні органи шляхом консультацій розвиватимуть
відповідні умови, методи та техніку щодо випадків, по яких такий
обмін інформацією може бути здійснено, включаючи, в разі
необхідності, обмін інформацією, яка стосується податкових
ухилень. 2. У жодному разі положення пункту 1 не будуть тлумачитись як
такі, що покладають на Договірну Державу зобов'язання: a) здійснювати адміністративні заходи, що суперечать
законодавству або адміністративної практиці однієї або другої
Договірної Держави; b) надавати інформацію, яку неможливо одержати за
законодавством або в ході звичайної адміністративної практики
однієї або другої Договірної Держави; c) надавати інформацію, яка буде розкривати будь-яку
торговельну, підприємницьку, промислову, комерційну або професійну
таємницю або торговельний процес, або інформацію, розкриття якої
суперечило б установленій практиці.
Стаття 28
Члени дипломатичних представництв і консульські працівники
Ніщо в цій Конвенції не порушуватиме податкових привілеїв
членів дипломатичних представництв або консульських працівників за
загальними нормами міжнародного права або відповідно до положень
спеціальних угод.
Розділ VII
Заключні положення
Стаття 29
Набрання чинності
1. Договірні Держави повідомлять одна одну письмовою нотою по
дипломатичних каналах, що згідно із внутрішнім законодавством
відповідні процедури для набрання чинності цієї Конвенції
завершено. 2. Ця конвенція набирає чинності на дату одержання останньої
із нот, про які йдеться в параграфі 1 і її положення набирають
чинності: a) на Кубі:
відносно податків, що підлягають сплаті протягом
податкового року, що розпочинається з або після першого дня січня
календарного року, наступного за тим, в якому ця Конвенція набрала
чинності; b) в Україні:
(i) стосовно податків на дивіденди, проценти або роялті -
для будь-яких платежів, здійснених на шістдесятий або після
шістдесяти днів, наступних за днем набрання чинності Конвенції;
(ii) стосовно податку на прибуток підприємств - для
будь-якого періоду оподаткування, що починається з або після 1
січня календарного року, наступного за роком набрання чинності
Конвенції;
(iii) у відношенні прибуткового податку з громадян - для
будь-яких платежів, здійснених на шістдесятий або після шістдесяти
днів, наступних за днем набрання чинності Конвенції.
Стаття 30
Завершення чинності
Ця Конвенція буде залишатися чинною до припинення її дії
однією з Договірних Держав. Кожна Договірна Держава може надати
іншій Договірній Державі через дипломатичні канали письмове
повідомлення про припинення дії з або до тридцятого дня червня у
будь-якому календарному році, починаючи з п'ятого року, що слідує
за тим, в якому Конвенція набрала чинності. У такому разі, ця
Конвенція припинить дію: a) на Кубі:
у відношенні податків сплачених протягом податкового року,
починаючи з або після першого дня січня в календарному році,
наступним за тим, в якому повідомлення про припинення надається; b) в Україні:
(i) стосовно податків на дивіденди, проценти або роялті -
для будь-яких платежів, здійснених на шістдесятий або після
шістдесяти днів, наступних за днем подачі повідомлення;
(ii) стосовно податку на прибуток підприємств - для
будь-якого періоду оподаткування, що починається з або після 1
січня календарного року, наступного за роком подачі повідомлення;
(iii) у відношенні прибуткового податку з громадян - для
будь-яких платежів, здійснених на шістдесятий або після шістдесяти
днів, наступних за днем подачі повідомлення.
На посвідчення чого ті, що нижче підписалися, відповідним
чином на те уповноважені, підписали цю Конвенцію.
Вчинено в м. Києві 27 березня 2003 року в двох примірниках
кожний українською, іспанською, та англійською мовами, причому всі
тексти є автентичними. У разі розбіжностей у тлумаченні тексту,
англійський текст матиме переважну силу.
За Уряд України За Уряд Республіки Куба
Протокол
Під час підписання Конвенції про уникнення подвійного
оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків
на доходи та на майно, цього дня укладеної між Урядом України і
Урядом Республіки Куба, ті, що нижче підписалися, погодились на
те, що наступні положення формуватимуть невід'ємну частину
Конвенції.
1. Стосовно статті 2, кубинський податок на майно
застосовуватиметься тільки після запровадження українського
податку на майно. Компетентний орган України повідомить
компетентний орган Республіки Куба про час введення в дію податку
на майно. 2. Стосовно статті 10, пункту 3, доход, отриманий учасниками
від спільної діяльності без створення юридичної особи,
прирівнюється до дивідендів. 3. Стосовно статті 27, пункту 1, отримана інформація
використовуватиметься тільки в межах національних територій
Договірних Держав. У разі необхідності використання інформації під
час відкритих судових розглядів або судових рішень, компетентний
орган Договірної Держави, який надав таку інформацію, буде про це
поінформований, якщо компетентному органу Договірної Держави, що
звертається, відомо про такі обставини.
На посвідчення чого ті, що нижче підписалися, відповідним
чином на те уповноважені, підписали цей Протокол.
Вчинено в м. Києві 27 березня 2003 року в двох примірниках
кожний українською, іспанською та англійською мовами, причому всі
тексти є автентичними. У випадку розбіжностей у тлумаченні тексту, англійський текст
матиме переважну силу.
За Уряд України За Уряд Республіки Куба



on top