Commercial and Procedural Code of Ukraine
Code of Ukraine; Law, Code on November 6, 19911798-XII
Document 1798-XII, previous version — Revision on December 21, 2000, on the basis - 2181-III
( Last event — Revision, comes October 21, 2019, on the basis - 2597-VIII. Take a look at the history? )
( Attention! This version is not current. Go to the current one? )

                                                          

Арбітражний процесуальний Кодекс України

( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 6, ст.56 )
( Вводиться в дію Постановою ВР
N 1799-XII ( 1799-12 ) від 06.11.91, ВВР, 1992, N 6, ст.57 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 3345-XII ( 3345-12 ) від 30.06.93, ВВР, 1993, N 33, ст.347
N 82/95-ВР ( 82/95-ВР ) від 02.03.95, ВВР, 1995, N 14, ст.90
N 54/96-ВР ( 54/96-ВР ) від 20.02.96, ВВР, 1996, N 9, ст.44
N 251/97-ВР ( 251/97-ВР ) від 13.05.97, ВВР, 1997, N 25, ст.171 )
( Щодо визнання конституційними окремих положень див.
Рішення Конституційного Суду
N 13-рп/98 ( v013p710-98 ) від 01.10.98 )
( Офіційне тлумачення до Кодексу див. в Рішенні
Конституційного Суду
N 3-рп/99 ( v003p710-99 ) від 08.04.99 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 784-XIV ( 784-14 ) від 30.06.99, ВВР, 1999, N 42-43, ст.378
N 1664-III ( 1664-14 ) від 20.04.2000, ВВР, 2000, N 30, ст.233
N 2056-III ( 2056-14 ) від 19.10.2000, ВВР, 2000, N 50, ст.436
N 2181-III ( 2181-14 ) від 21.12.2000 - набирає чинності
з 1 квітня 2001 року, ВВР, 2001, N 10, ст.44 )
( У тексті Кодексу слова "арбітр", "арбітри" у всіх
відмінках замінено словами "суддя", "судді" у відповідних
відмінках; слова "арбітражна колегія" замінено словами
"судова колегія" у відповідних відмінках; слова
"Республіка Крим" замінено словами "Автономна Республіка
Крим" у відповідних відмінках; слова "експерт" і
"експертиза" замінено відповідно словами "судовий
експерт" і "судова експертиза" у відповідних відмінках
згідно із Законом N 251/97-ВР ( 251/97-ВР ) від 13.05.97 )
Р о з д і л I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Право на звернення до арбітражного суду
Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у
тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку
діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку
набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі -
підприємства та організації), мають право звертатися до
арбітражного суду згідно з встановленою підвідомчістю
господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних
прав і охоронюваних законом інтересів. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до
арбітражного суду мають право також звертатися державні та інші
органи, громадяни, що не є суб'єктами підприємницької діяльності. Угода про відмову від права на звернення до арбітражного суду
є недійсною. ( Стаття 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 251/97-ВР від
13.05.97 )
Стаття 2. Порушення справ у арбітражному суді
Арбітражний суд порушує справи за позовними заявами: підприємств та організацій, які звертаються до арбітражного
суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів; державних та інших органів, які звертаються до арбітражного
суду у випадках, передбачених законодавчими актами України; прокурорів та їх заступників, які звертаються до арбітражного
суду в інтересах держави. Якщо прокурор звертається до арбітражного суду в інтересах
держави, в позовній заяві має бути зазначено орган, уповноважений
державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Арбітражний суд порушує справи про банкрутство за письмовою
заявою будь-кого з кредиторів, боржника. ( Стаття 2 в редакції Закону N 251/97-ВР від 13.05.97; із змінами,
внесеними згідно із Законом N 784-XIV ( 784-14 ) від 30.06.99 )
( Офіційне тлумачення положень статті 2 див. в Рішенні
Конституційного Суду N 3-рп/99 ( v003p710-99 ) від 08.04.99 )

Стаття 3. Мова арбітражного провадження
Мова арбітражного провадження визначається статтею 21 Закону
України "Про мови в Українській РСР" ( 8312-11 ).
Стаття 4. Законодавство, яке застосовується при вирішенні
господарських спорів
Арбітражний суд вирішує господарські спори на підставі
Конституції України ( 254к/96-ВР ), Закону України "Про
арбітражний суд" ( 1142-12 ), цього Кодексу, інших законодавчих
актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких
надана Верховною Радою України. Арбітражний суд не застосовує акти державних та інших
органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України. Якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість
яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж
ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються
правила міжнародного договору. Арбітражний суд у випадках, передбачених законом або
міжнародним договором, застосовує норми права інших держав. У разі відсутності законодавства, що регулює спірні відносини
за участю іноземного суб'єкта підприємницької діяльності,
арбітражний суд може застосовувати міжнародні торгові звичаї. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів неповноти,
неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке
регулює спірні відносини. ( Стаття 4 в редакції Закону N 251/97-ВР від 13.05.97 )
Стаття 4-1. Форми арбітражного процесу
Арбітражні суди вирішують господарські спори у порядку
позовного провадження, передбаченому цим Кодексом. Арбітражні суди розглядають справи про банкрутство у порядку
провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням
особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ). ( Кодекс доповнено статтею 4-1 згідно із Законом N 251/97-ВР від
13.05.97; із змінами, внесеними згідно із Законом N 784-XIV
( 784-14 ) від 30.06.99 )

Р о з д і л II
ДОАРБІТРАЖНЕ ВРЕГУЛЮВАННЯ
ГОСПОДАРСЬКИХ СПОРІВ
Стаття 5. Основні положення доарбітражного врегулювання
господарського спору
Спір може бути передано на вирішення арбітражного суду за
умови додержання сторонами встановленого для даної категорії
спорів порядку їх доарбітражного врегулювання. Порядок доарбітражного врегулювання спорів визначається цим
Кодексом, якщо інший порядок не встановлено діючим на території
України законодавством, яке регулює конкретний вид господарських
відносин. Справи за заявою прокурора чи його заступника,
Антимонопольного комітету України та його територіальних
відділень порушуються арбітражним судом незалежно від вжиття
сторонами заходів доарбітражного врегулювання спорів. Вимоги щодо доарбітражного врегулювання господарських спорів
не поширюються на спори про визнання договорів недійсними, спори
про визнання недійсними актів державних та інших органів,
підприємств та організацій, які не відповідають законодавству і
порушують права та охоронювані законом інтереси підприємств та
організацій (далі - акти), спори про стягнення заборгованості за
опротестованими векселями, спори про стягнення штрафів
Національним банком України з банків та інших фінансово-кредитних
установ, а також на спори про звернення стягнення на заставлене
майно. ( Стаття 5 із змінами, внесеними згідно із Законами N 82/95-ВР від
02.03.95, N 251/97-ВР від 13.05.97, N 1664-III ( 1664-14 ) від
20.04.2000 )
Стаття 6. Порядок пред'явлення претензії
Підприємства та організації, що порушили майнові права і
законні інтереси інших підприємств та організацій, зобов'язані
поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії. Підприємства та організації, чиї права і законні інтереси
порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником
цих прав та інтересів звертаються до нього з письмовою претензією. У претензії зазначаються: а) повне найменування і поштові реквізити заявника претензії
та підприємства, організації, яким претензія пред'являється; дата
пред'явлення і номер претензії; б) обставини, на підставі яких пред'явлено претензію; докази,
що підтверджують ці обставини; посилання на відповідні нормативні
акти; в) вимоги заявника; г) сума претензії та її розрахунок, якщо претензія підлягає
грошовій оцінці; платіжні реквізити заявника претензії; д) перелік документів, що додаються до претензії, а також
інших доказів. Документи, що підтверджують вимоги заявника, додаються в
оригіналах чи належним чином засвідчених копіях. Документи, які є
у другої сторони, можуть не додаватись до претензії із зазначенням
про це у претензії. Претензія підписується керівником чи заступником керівника
підприємства, організації та надсилається адресатові
рекомендованим або цінним листом чи вручається під розписку.

Стаття 7. Порядок і строки розгляду претензії
Претензія підлягає розгляду в місячний строк, який
обчислюється з дня одержання претензії. В тих випадках, коли обов'язковими для обох сторін правилами
або договором передбачено право перепровірки забракованої
продукції (товарів) підприємством-виготовлювачем, претензії,
пов'язані з якістю та комплектністю продукції (товарів),
розглядаються протягом двох місяців. Якщо до претензії не додано всі документи, необхідні для її
розгляду, вони витребуються у заявника із зазначенням строку їх
подання, який не може бути менше п'яти днів, не враховуючи часу
поштового обігу. При цьому перебіг строку розгляду претензії
зупиняється до одержання витребуваних документів чи закінчення
строку їх подання. Якщо витребувані документи у встановлений строк
не надійшли, претензія розглядається за наявними документами. При розгляді претензії підприємства та організації в разі
необхідності повинні звірити розрахунки, провести судову
експертизу або вчинити інші дії для забезпечення доарбітражного
врегулювання спору. Підприємства та організації, що одержали претензію,
зобов'язані задовольнити обгрунтовані вимоги заявника.

Стаття 8. Повідомлення заявника про результати розгляду
претензії
Про результати розгляду претензії заявник повідомляється у
письмовій формі. У відповіді на претензію зазначаються: а) повне найменування і поштові реквізити підприємства,
організації, що дають відповідь, та підприємства чи організації,
яким надсилається відповідь; дата і номер відповіді; дата і номер
претензії, на яку дається відповідь; б) коли претензію визнано повністю або частково, - визнана
сума, номер і дата платіжного доручення на перерахування цієї суми
чи строк та засіб задоволення претензії, якщо вона не підлягає
грошовій оцінці; в) коли претензію відхилено повністю або частково, - мотиви
відхилення з посиланням на відповідні нормативні акти і документи,
що обгрунтовують відхилення претензії; г) перелік доданих до відповіді документів та інших доказів. Коли претензію відхилено повністю або частково, заявникові
повинно бути повернуто оригінали документів, одержаних з
претензією, а також надіслано документи, що обгрунтовують
відхилення претензії, якщо їх немає у заявника претензії. Відповідь на претензію підписується керівником чи
заступником керівника підприємства, організації та надсилається
рекомендованим або цінним листом чи вручається під розписку. Якщо у відповіді про визнання претензії не повідомляється про
перерахування визнаної суми, заявник претензії по закінченні 20
днів після одержання відповіді має право пред'явити до банку
розпорядження про списання у безспірному порядку визнаної
боржником суми. До розпорядження додається відповідь боржника, а
якщо в ній не зазначено розмір визнаної суми, то до розпорядження
додається також копія претензії. Установи банку зобов'язані приймати розпорядження про
безспірне списання коштів і в тих випадках, коли боржник, визнавши
претензію, просить з різних причин не стягувати з нього визнану
суму. За необгрунтоване списання у безспірному порядку претензійної
суми винна сторона сплачує другій стороні штраф у розмірі 10
процентів від списаної суми. ( Стаття 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 251/97-ВР від
13.05.97 )
Стаття 9. Відповідальність за порушення строків розгляду
претензії
В разі порушення строків розгляду претензії, встановлених
статтею 7 цього Кодексу, чи залишення її без відповіді
арбітражний суд при вирішенні господарського спору має право
стягти в доход державного бюджету з підприємства, організації, що
припустилися такого порушення, штраф у розмірі 2 процентів від
суми претензії, але не менш як 5 розмірів неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян і не більш як 100 розмірів мінімальних
заробітних плат. ( Стаття 9 в редакції Закону N 3345-XII ( 3345-12 ) від 30.06.93,
із змінами, внесеними згідно із Законом N 54/96-ВР ( 54/96-ВР )
від 20.02.96 )
Стаття 10. Доарбітражне врегулювання розбіжностей,
що виникають при укладанні господарських договорів
Розбіжності, що виникають між підприємствами, організаціями
при укладанні господарських договорів, розглядаються керівниками
чи заступниками керівників підприємств та організацій або за їх
уповноваженням іншими особами. При наявності заперечень щодо умов договору підприємство чи
організація, які одержали проект договору, складають протокол
розбіжностей, про що робиться застереження в договорі, та у
20-денний строк надсилають другій стороні два примірники
протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Підприємство, організація, які одержали протокол
розбіжностей, зобов'язані протягом 20 днів розглянути його, вжити
заходів до врегулювання розбіжностей з другою стороною, включити
до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що
залишились неврегульованими, передати в цей же строк на вирішення
арбітражного суду. Якщо підприємство чи організація, які одержали протокол
розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному
замовленні, не передадуть розбіжності, що залишились
неврегульованими, на вирішення арбітражного суду в зазначений
строк, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими. В інших
випадках договір вважається не укладеним.
Стаття 11. Доарбітражне врегулювання спорів, що виникають
при зміні та розірванні господарських договорів
Підприємство чи організація, які вважають за необхідне
змінити чи розірвати договір, надсилають пропозиції про це другій
стороні за договором. Підприємство, організація, які одержали пропозицію про зміну
чи розірвання договору, повинні відповісти на неї не пізніше 20
днів після одержання пропозиції. Якщо підприємства і організації
не досягли згоди щодо зміни чи розірвання договору, а також у разі
неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу
поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на
вирішення арбітражного суду.

Р о з д і л III
Підвідомчість справ арбітражним судам.
Підсудність справ
( Назва розділу III в редакції Закону N 251/97-ВР від 13.05.97 )
Стаття 12. Справи, підвідомчі арбітражним судам
Арбітражним судам підвідомчі:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні,
розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав,
а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав,
зазначених у законодавстві, крім:
спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних
умов;
спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також
тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи
відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою
сторін;
інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України,
міждержавних договорів та угод віднесено до відання інших органів;
2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету
України з питань, віднесених законодавчими актами до їх
компетенції. Підвідомчий арбітражним судам спір може бути передано
сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів
про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при
укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів,
пов'язаних із задоволенням державних потреб. ( Стаття 12 із змінами, внесеними згідно із Законами N 82/95-ВР
від 02.03.95, N 251/97-ВР від 13.05.97 )
Стаття 13. Справи, підсудні арбітражному суду Автономної
Республіки Крим, арбітражним судам областей,
міст Києва та Севастополя
Арбітражний суд Автономної Республіки Крим, арбітражні суди
областей, міст Києва та Севастополя розглядають усі підвідомчі
арбітражним судам справи, крім тих, що підсудні Вищому
арбітражному суду. ( Стаття 13 в редакції Закону N 251/97-ВР від 13.05.97 )
Стаття 14. Справи, підсудні Вищому арбітражному суду
Вищий арбітражний суд розглядає справи у спорах:
( Положення пункту 1 статті 14 визнанно конституційним згідно
з Рішенням Конституційного Суду N 13-рп/98 ( v013p710-98 ) від
01.10.98 ) 1) у яких однією із сторін є вищий чи центральний орган
виконавчої влади, Національний банк України, Верховна Рада
Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної
Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради
або обласні, Київська та Севастопольська міські державні
адміністрації;
2) матеріали яких містять державну таємницю; 3) що прямо віднесені до його підсудності законами України,
міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких
надана Верховною Радою України. Вищий арбітражний суд може в межах підвідомчості справ
арбітражним судам України прийняти до свого провадження будь-яку
справу. ( Стаття 14 в редакції Закону N 251/97-ВР від 13.05.97 )
Стаття 15. Територіальна підсудність справ
арбітражному суду Автономної
Республіки Крим, арбітражному суду
області, міст Києва та Севастополя
Справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та
розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання
договорів недійсними розглядаються арбітражним судом за
місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на
користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно,
виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.
Справи у спорах, що виникають при виконанні господарських
договорів та з інших підстав, а також справи про визнання
недійсними актів розглядаються арбітражним судом за
місцезнаходженням відповідача.
Справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються
арбітражним судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за
вибором позивача.
Якщо юридичну особу представляє уповноважений нею
відособлений підрозділ, територіальна підсудність спору
визначається з урахуванням частин першої - третьої цієї статті
залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу.
Місце розгляду справи з господарського спору, в якому однією
з сторін є арбітражний суд Автономної Республіки Крим, арбітражний
суд області, міст Києва та Севастополя, визначає Вищий арбітражний
суд.
Справи про банкрутство розглядаються арбітражним судом за
місцезнаходженням боржника. ( Стаття 15 із змінами, внесеними згідно із Законом N 251/97-ВР
від 13.05.97 )
Стаття 16. Виключна підсудність справ
Віднесені до підсудності арбітражного суду Автономної
Республіки Крим, арбітражного суду області, міст Києва та
Севастополя справи у спорах, що виникають з договору перевезення,
в яких одним з відповідачів є орган транспорту, розглядаються
арбітражним судом за місцезнаходженням цього органу. Справи у спорах про право власності на майно або про
витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення
перешкод у користуванні майном розглядаються арбітражним судом
Автономної Республіки Крим, арбітражними судами областей, міст
Києва та Севастополя за місцезнаходженням майна. ( Стаття 16 із змінами, внесеними згідно із Законом N 251/97-ВР
від 13.05.97 )
Стаття 17. Передача матеріалів справи або справи за
підсудністю і розгляд розбіжностей, що
виникають при цьому
При непідсудності справи даному арбітражному суду або зміні
підсудності справи у процесі її розгляду внаслідок зміни підстав
позову, заміни сторони, подання зустрічного позову, притягнення
іншого позивача або відповідача арбітражний суд надсилає матеріали
справи за встановленою підсудністю не пізніше п'яти днів з дня
надходження позовної заяви або винесення ухвали про передачу
справи.
Ухвалу про передачу справи за підсудністю може бути
перевірено в порядку нагляду.
У випадках, коли голова арбітражного суду або його заступник
визнає, що матеріали справи або справу передано в даний
арбітражний суд з порушенням встановленої підсудності, ці
матеріали або справа з відповідним висновком надсилаються для
вирішення питання про підсудність до Вищого арбітражного суду.
Голова Вищого арбітражного суду, його заступники мають право
за клопотанням учасників арбітражного процесу або з своєї
ініціативи витребувати будь-яку справу, що є у провадженні того чи
іншого арбітражного суду, і передати її на розгляд до іншого
арбітражного суду.
Передача матеріалів справи або справи з арбітражного суду до
органу, що вирішує господарські справи в іншій державі,
здійснюється в порядку, передбаченому законодавчими актами
України, міждержавними договорами та угодами. ( Стаття 17 із змінами, внесеними згідно із Законом N 251/97-ВР
від 13.05.97 )
( Розділ III в редакції Закону N 3345-12 від 30.06.93 )
Р о з д і л IV
УЧАСНИКИ АРБІТРАЖНОГО ПРОЦЕСУ
Стаття 18. Склад учасників арбітражного процесу
До складу учасників арбітражного процесу входять: сторони,
треті особи, прокурор, інші особи, які беруть участь у процесі у
випадках, передбачених цим Кодексом. ( Стаття 18 із змінами, внесеними згідно із Законом N 251/97-ВР
від 13.05.97 )
Стаття 19. Суддя
Суддею є посадова особа арбітражного суду. Процесуальний
статус судді визначається Законом "Про арбітражний суд"
( 1142-12 ) та цим Кодексом.
Стаття 20. Відвід судді
Суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає
відводу (самовідводу), якщо він є родичем осіб, які беруть участь
в арбітражному процесі, або буде встановлено інші обставини, що
викликають сумнів у його неупередженості. Суддя, який брав участь
в розгляді справи, не може брати участі у перевірці рішення,
ухвали у цій справі в порядку нагляду, а так само в новому
розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, прийнятої за
його участю. При наявності зазначених підстав суддя повинен заявити
самовідвід. З цих же підстав відвід судді можуть заявити сторони та
прокурор, який бере участь в арбітражному процесі. Відвід повинен бути мотивованим, заявлятись у письмовій
формі до початку вирішення спору. Заявляти відвід після цього
можна лише у разі, якщо про підставу відводу сторона чи прокурор
дізналися після початку розгляду справи по суті. Питання про відвід судді вирішується головою арбітражного
суду або заступником голови арбітражного суду, а про відвід
заступника голови - головою арбітражного суду, який виносить з
цього приводу ухвалу в триденний строк з дня надходження заяви.
Якщо голова арбітражного суду прийняв справу до свого провадження,
питання про його відвід вирішується президією Вищого арбітражного
суду України в триденний строк з дня надходження заяви про
відвід. ( Стаття 20 із змінами, внесеними згідно із Законом N 251/97-ВР
від 13.05.97 )
Стаття 21. Сторони в арбітражному процесі
Сторонами в арбітражному процесі - позивачами і відповідачами
- можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1
цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або
в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи
оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено
позовну вимогу. ( Стаття 21 із змінами, внесеними згідно із Законом N 251/97-ВР
від 13.05.97 )
Стаття 22. Права та обов'язки сторін
Сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити
з них витяги, знімати копії, брати участь в арбітражних
засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів,
заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення
арбітражному суду, наводити свої доводи і міркування з усіх
питань, що виникають у ході арбітражного процесу, заперечувати
проти клопотань і доводів інших учасників арбітражного процесу,
брати участь у прийнятті рішення, подавати заяву про перевірку
рішення, ухвали, постанови арбітражного суду в порядку нагляду, а
також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим
Кодексом. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм
процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і
охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до
всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин
справи. Позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити
підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за
умови дотримання встановленого порядку доарбітражного врегулювання
спору в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір
позовних вимог. Відповідач має право визнати позов повністю або частково. Арбітражний суд не приймає відмови від позову, зменшення
розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці
дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права
і охоронювані законом інтереси.
Стаття 23. Участь у справі кількох позивачів та відповідачів
Позов може бути подано кількома позивачами чи до кількох
відповідачів. Кожний з позивачів або відповідачів щодо іншої
сторони виступає в арбітражному процесі самостійно.
Стаття 24. Залучення до участі у справі іншого відповідача.
Заміна неналежного відповідача
Арбітражний суд за наявністю достатніх підстав має право до
прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю
ініціативою до участі у справі іншого відповідача. Клопотання про залучення до участі в справі іншого
відповідача може бути задоволено за умови вжиття щодо нього
заходів доарбітражного врегулювання спору. Залучення до участі у
справі відповідача з ініціативи арбітражного суду може
здійснюватися незалежно від додержання порядку доарбітражного
врегулювання спору. Арбітражний суд, встановивши до прийняття рішення, що позов
подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може
за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити
заміну первісного відповідача належним відповідачем. Про залучення іншого відповідача чи заміну неналежного
відповідача виноситься ухвала, і розгляд справи починається
заново.
Стаття 25. Процесуальне правонаступництво
В разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому
рішенням арбітражного суду правовідношенні внаслідок реорганізації
підприємства чи організації арбітражний суд здійснює заміну цієї
сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі.
Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є
обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б
обов'язковими для особи, яку він замінив. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії арбітражного
процесу.
Стаття 26. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги
на предмет спору
Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет
спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення арбітражним
судом, подавши позов до однієї або двох сторін за умови вжиття
заходів доарбітражного врегулювання спору. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу
арбітражний суд виносить ухвалу. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет
спору, користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача.
Стаття 27. Треті особи, які не заявляють самостійних
вимог на предмет спору
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет
спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або
відповідача до прийняття рішення арбітражним судом, якщо рішення з
господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо
однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі
також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи
арбітражного суду. У заявах про залучення третіх осіб i у заявах третіх осіб
про вступ у справу на стороні позивача або відповідача
зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або
допустити до участі у справі. Вступ зазначених осіб у справу або залучення їх до участі у
справі провадиться незалежно від вжиття ними заходів
доарбітражного врегулювання спору із сторонами. Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у
справі вирішується арбітражним судом, який виносить з цього
приводу ухвалу. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються
процесуальними правами i несуть процесуальні обов'язки сторін,
крім права на зміну підстави i предмета позову, збільшення чи
зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову
або визнання позову.
Стаття 28. Представники сторін і третіх осіб
Справи юридичних осіб в арбітражному суді ведуть їх органи,
що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та
установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи,
повноваження яких визначені законодавством або установчими
документами, подають арбітражному суду документи, що посвідчують
їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи,
повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені
підприємства, організації. Довіреність видається за підписом
керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується
печаткою підприємства, організації. Повноваження сторони або третьої особи від імені юридичної
особи може здійснювати її відособлений підрозділ, якщо таке право
йому надано установчими або іншими документами. Громадяни можуть вести свої справи в арбітражному суді
особисто або через представників, повноваження яких
підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю. ( Стаття 28 в редакції Закону N 251/97-ВР від 13.05.97 )
Стаття 29. Участь в арбітражному процесі прокурора
Прокурор може вступити у справу в будь-якій стадії процесу,
якщо цього вимагає захист інтересів держави. Про свою участь у
справі прокурор повідомляє арбітражний суд письмово, а в судовому
засіданні - також і усно. Участь прокурора в арбітражному процесі є обов'язковою: у
справах, порушених за його заявою, у разі коли це передбачено
законом або визнано за необхідне арбітражним судом. Прокурор, який бере участь в арбітражному процесі, має право
знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати
копії, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати
участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати
пояснення у справі, заперечувати проти клопотань і доводів інших
учасників арбітражного процесу, підтримувати поданий позов та
відмовлятися від нього, одержувати копії рішень, ухвал, постанов,
опротестовувати у встановленому цим Кодексом порядку незаконні та
необгрунтовані рішення, ухвали, постанови арбітражного суду,
вносити подання про перегляд рішень, ухвал, постанов арбітражного
суду за нововиявленими обставинами, а також користується іншими
процесуальними правами, наданими йому цим Кодексом та Законом
України "Про прокуратуру" ( 1789-12 ). Відмова прокурора від поданого ним позову, зменшення розміру
позовних вимог, зміна підстави або предмета позову не позбавляють
позивача права підтримувати позовні вимоги. ( Стаття 29 в редакції Закону N 251/97-ВР від 13.05.97 )
Стаття 30. Участь у процесі посадових осіб та інших
працівників підприємств, установ, організацій,
державних та інших органів
В арбітражному процесі можуть брати участь посадові особи та
інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та
інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що
виникають під час розгляду справи. Ці особи мають право
знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати
докази, брати участь в огляді та дослідженні доказів. Зазначені особи зобов'язані з'явитись до арбітражного суду на
його виклик, сповістити про знані їм відомості та обставини у
справі, подати на вимогу арбітражного суду пояснення в письмовій
формі.
Стаття 31. Участь в арбітражному процесі судового експерта
В арбітражному процесі може брати участь судовий експерт. Права, обов'язки та відповідальність судового експерта
визначаються цим Кодексом та Законом України "Про судову
експертизу" ( 4038-12 ). Судовий експерт зобов'язаний за ухвалою арбітражного суду
з'явитись на його виклик і дати мотивований висновок щодо
поставлених йому питань. Висновок робиться у письмовій формі. Судовий експерт, оскільки це необхідно для дачі висновку,
має право знайомитися з матеріалами справи, брати участь в огляді
та дослідженні доказів, просити арбітражний суд про надання йому
додаткових матеріалів. Судовий експерт має право відмовитись від дачі висновку,
якщо наданих йому матеріалів недостатньо або якщо він не має
необхідних знань для виконання покладеного на нього обов'язку. Сторони і прокурор, який бере участь в арбітражному процесі,
мають право заявити відвід судовому експерту, якщо він особисто,
прямо чи побічно заінтересований в результаті розгляду справи,
якщо він є родичем осіб, які беруть участь в арбітражному
процесі, а також з мотивів його некомпетентності. Відвід повинен бути мотивованим, заявлятись у письмовій формі
до початку вирішення спору. Заявляти відвід після цього можна лише
у випадку, коли про підставу відводу сторона чи прокурор дізналися
після початку розгляду справи по суті. Питання про відвід вирішується суддею, який виносить з цього
приводу ухвалу. ( Стаття 31 із змінами, внесеними згідно із Законом N 251/97-ВР
від 13.05.97 )
Р о з д і л V
ДОКАЗИ
Стаття 32. Поняття i види доказів
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких
арбітражний суд у визначеному законом порядку встановлює наявність
чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги i заперечення
сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного
вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть
участь в арбітражному процесі. В необхідних випадках на вимогу
судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть
участь в арбітражному процесі, мають бути викладені письмово.
Стаття 33. Обов'язок доказування i подання доказів
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона
посилається як на підставу своїх вимог i заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками арбітражного
процесу.
Стаття 34. Належність i допустимість доказів
Арбітражний суд приймає тільки ті докази, які мають значення
для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні
бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть
підтверджуватись іншими засобами доказування.
Стаття 35. Підстави звільнення від доказування
Обставини, визнані арбітражним судом загальновідомими, не
потребують доказування. Факти, встановлені рішенням арбітражного суду (іншого органу,
який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи,
не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть
участь ті самі сторони. Вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є
обов'язковим для арбітражного суду при вирішенні спору з питань,
чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є
обов'язковим для арбітражного суду щодо фактів, які встановлені
судом i мають значення для вирішення спору. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не
доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути
спростовано в загальному порядку.

Стаття 36. Письмові докази
Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані
про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином
засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише
частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи
відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими
документами, а також в інших випадках на вимогу арбітражного суду.
Стаття 37. Речові докази
Речовими доказами є предмети, що своїми властивостями
свідчать про обставини, які мають значення для правильного
вирішення спору.
Стаття 38. Витребування доказів
Якщо подані сторонами докази є недостатніми, арбітражний суд
зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно
від їх участі у справі документи i матеріали, необхідні для
вирішення спору. Арбітражний суд має право знайомитися з доказами
безпосередньо в місці їх знаходження. Сторона, прокурор, які порушують клопотання перед арбітражним
судом про витребування доказів, повинні докладно зазначити: який
доказ вимагається, підстави, з яких вони вважають, що ці докази
має підприємство чи організація, i обставини, які можуть
підтвердити ці докази. Арбітражний суд може уповноважити на одержання таких доказів
заінтересовану сторону.
Стаття 39. Огляд та дослідження письмових i речових
доказів у місці їх знаходження
Арбітражний суд може провести огляд та дослідження письмових
i речових доказів у місці їх знаходження в разі складності подання
цих доказів. За результатами огляду та дослідження складається протокол,
який підписується суддею. Протокол приєднується до матеріалів
справи.
Стаття 40. Повернення письмових i речових доказів
Оригінали письмових доказів, що є у справі, за клопотанням
підприємств та організацій повертаються їм після вирішення
господарського спору та подання засвідчених копій цих доказів. Речові докази, які знаходяться в арбітражному суді, після
вирішення спору повертаються підприємствам та організаціям, від
яких їх було одержано, або передаються стороні, за якою
арбітражний суд визнав право на ці речі.

Стаття 41. Призначення і проведення судової експертизи
Для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні
господарського спору і потребують спеціальних знань, арбітражний
суд призначає судову експертизу. Учасники арбітражного процесу мають право пропонувати
арбітражному суду питання, які мають бути роз'яснені судовим
експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється арбітражним
судом в ухвалі. Проведення судової експертизи має бути доручено компетентним
організаціям чи безпосередньо спеціалістам, які володіють
необхідними для цього знаннями. Особа, яка проводить судову
експертизу (далі - судовий експерт) користується правами і несе
обов'язки, зазначені у статті 31 цього Кодексу. Сторони і прокурор, який бере участь в арбітражному процесі,
мають право до початку проведення судової експертизи заявити
відвід судовому експерту в порядку та з підстав, зазначених у
частинах п'ятій і шостій статті 31 цього Кодексу.
Стаття 42. Висновок судового експерта
Висновок судового експерта повинен містити докладний опис
проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і
обгрунтовані відповіді на поставлені арбітражним судом питання.
Висновок подається арбітражному суду в письмовій формі, і копія
його надсилається сторонам. Якщо під час проведення судової експертизи встановлюються
обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, з
приводу яких судовому експерту не були поставлені питання, у
висновку він викладає свої міркування і щодо цих обставин.
У випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку
судового експерта арбітражний суд може призначити додаткову
судову експертизу.
При необхідності арбітражний суд може призначити повторну
судову експертизу і доручити її проведення іншому судовому
експерту.
Висновок судового експерта для арбітражного суду не є
обов'язковим і оцінюється арбітражним судом за правилами,
встановленими статтею 43 цього Кодексу.
Відхилення арбітражним судом висновку судового експерта
повинно бути мотивованим у рішенні.
Стаття 43. Оцінка доказів
Арбітражний суд оцінює докази за своїм внутрішнім
переконанням, що грунтується на всебічному, повному i об'єктивному
розгляді в арбітражному процесі всіх обставин справи в їх
сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для арбітражного суду заздалегідь
встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних i обставин, якими
інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для
арбітражного суду не є обов'язковим.
Р о з д і л VI
АРБІТРАЖНІ ВИТРАТИ
Стаття 44. Склад арбітражних витрат
Арбітражні витрати складаються з державного мита, сум, що
підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної
арбітражним судом, послуги перекладача, а також інших витрат,
пов'язаних з розглядом справи.
Стаття 45. Державне мито
Позовні заяви і заяви про перевірку рішень, ухвал, постанов
арбітражного суду в порядку нагляду оплачуються державним митом,
крім випадків, встановлених законодавством.
Стаття 46. Сплата державного мита
Державне мито сплачується чи стягується в доход
державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених
законодавством України. В разі збільшення розміру позовних вимог недоплачена сума
державного мита доплачується чи стягується згідно з новою ціною
позову. ( Стаття 46 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3345-XII
( 3345-12 ) від 30.06.93 )
Стаття 47. Повернення державного мита
Державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку,
встановлених законодавством. В рішенні, ухвалі, постанові чи довідці арбітражного суду
зазначаються обставини, що є підставою для повного або часткового
повернення державного мита.
Стаття 48. Визначення розміру сум, що підлягають сплаті
за проведення судової експертизи та послуги
перекладача
Витрати, що підлягають сплаті за проведення судової
експертизи, послуги перекладача, визначаються арбітражним судом. Судовим експертам і перекладачам відшкодовуються витрати,
пов'язані з явкою до арбітражного суду, в розмірах, встановлених
законодавством про службові відрядження.
Стаття 49. Розподіл арбітражних витрат
Державне мито покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні
договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття
пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо арбітражним
судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших
підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних
вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони,
арбітражний суд має право покласти на неї державне мито незалежно
від результатів вирішення спору. Державне мито, від сплати якого позивач у встановленому
порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету
пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не
звільнений від сплати державного мита. Стороні, на користь якої відбулося рішення, арбітражний суд
відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли
друга сторона звільнена від сплати державного мита.
Суми, які підлягають сплаті за проведення судової
експертизи, послуги перекладача та інші витрати, пов'язані з
розглядом справи, покладаються:
при задоволенні позову - на відповідача;
при відмові в позові - на позивача;
при частковому задоволенні позову - на обидві сторони
пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Р о з д і л VII
ПРОЦЕСУАЛЬНІ СТРОКИ
Стаття 50. Встановлення та обчислення процесуальних строків
Процесуальні дії вчиняються у строки, встановлені цим
Кодексом. У тих випадках, коли процесуальні строки не встановлено,
вони призначаються арбітражним судом. Строки для вчинення процесуальних дій визначаються точною
календарною датою, зазначенням події, що повинна неминуче настати,
чи періодом часу. В останньому випадку дію може бути вчинено
протягом всього періоду. Перебіг процесуального строку, обчислюваного роками, місяцями
або днями, починається наступного дня після календарної дати або
настання події, якими визначено його початок.
Стаття 51. Закінчення процесуальних строків
Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідний місяць
і число останнього року строку. Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число
останнього місяця строку. Якщо кінець строку, обчислюваного
місяцями, припадає на такий місяць, що не має відповідного числа,
строк закінчується в останній день цього місяця. У випадках, коли останній день строку припадає на неробочий
день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним
робочий день. Процесуальна дія, для якої встановлено строк, може бути
вчинена до 24-ї години останнього дня строку. Якщо позовну заяву,
відзив на позовну заяву, заяву про перегляд рішення та інші
документи здано на пошту чи телеграф до 24-ї години останнього дня
строку, строк не вважається пропущеним.
Стаття 52. Зупинення процесуальних строків
Перебіг усіх незакінчених процесуальних строків зупиняється
із зупиненням провадження у справі. З дня поновлення провадження перебіг процесуальних строків
продовжується.
Стаття 53. Відновлення та продовження процесуальних строків
За заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи
арбітражний суд може визнати причину пропуску встановленого
законом процесуального строку поважною і відновити пропущений
строк. Про відновлення пропущеного строку зазначається в рішенні,
ухвалі чи постанові арбітражного суду. Про відмову у відновленні
строку виноситься ухвала. Ухвалу про відмову у відновленні пропущеного строку може бути
перевірено в порядку нагляду. Призначені арбітражним судом строки можуть бути ним
продовжені за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи.

Р о з д і л VIII
ПОДАННЯ ПОЗОВУ
Стаття 54. Форма і зміст позовної заяви
Позовна заява подається до арбітражного суду в письмовій
формі і підписується керівником підприємства, організації,
державного чи іншого органу, іншою особою, повноваження якої
визначені законодавством або установчими документами, прокурором
чи його заступником, громадянином - суб'єктом підприємницької
діяльності або його представником. Позовна заява повинна містити:
1) найменування арбітражного суду, до якого подається заява;
2) найменування сторін; їх поштові адреси;
2-1) документи, що підтверджують за громадянином статус
суб'єкта підприємницької діяльності;
3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій
оцінці; суми договору (у спорах, що виникають при укладанні, зміні
та розірванні господарських договорів); 4) зміст позовних вимог; якщо позов подано до кількох
відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, на яких грунтуються позовні вимоги;
зазначення доказів, що підтверджують позов; обгрунтований
розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на
підставі якого подається позов; 6) відомості про вжиття заходів доарбітражного врегулювання
спору; 7) перелік документів та інших доказів, що додаються до
заяви. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, якщо
вони необхідні для правильного вирішення спору. ( Стаття 54 із змінами, внесеними згідно із Законом N 251/97-ВР
від 13.05.97 )
Стаття 55. Ціна позову
Ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або
сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким
стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про витребування майна - вартістю майна, що
витребується; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, -
загальною сумою усіх вимог; 4) у позовах про стягнення іноземної валюти - в іноземній
валюті та у карбованцях відповідно до офіційного курсу,
встановленого Національним банком України на день подання позову. В ціну позову включаються також вказані в позовній заяві суми
неустойки (штрафу, пені), а якщо вони не вказані, - суми їх,
визначені суддею. Ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного
зазначення ціни позову вона визначається суддею.
Стаття 56. Надсилання копії позовної заяви і доданих до неї
документів
Позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні
позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї
документів, якщо цих документів у сторін немає. Такий самий обов'язок покладається на позивача у разі
залучення арбітражним судом до участі у справі іншого
відповідача, заміни арбітражним судом неналежного відповідача. ( Стаття 56 із змінами, внесеними згідно із Законом N 251/97-ВР
від 13.05.97 )
Стаття 57. Документи, що додаються до позовної заяви
До позовної заяви додаються документи, які підтверджують: 1) вжиття заходів доарбітражного врегулювання господарського
спору з кожним із відповідачів (у спорах, що виникають при
укладанні, зміні чи розірванні договорів, - відповідно договір,
проект договору, лист, який містить вимогу про укладання, зміну чи
розірвання договору, протокол розбіжностей і документи, що
підтверджують дату його одержання, відомості про пропозиції однієї
сторони і розгляд їх у встановленому порядку, відповідь другої
сторони, якщо її одержано, та інші документи; у спорах, що
виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - копія
претензії, докази її надсилання відповідачу, копія відповіді на
претензію, якщо відповідь одержано); 2) відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих
до неї документів; 3) сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі; 4) обставини, на яких грунтуються позовні вимоги. До заяви про визнання акта недійсним додається також копія
оспорюваного акта або засвідчений витяг з нього.
Стаття 58. Об'єднання позовних вимог
В одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог,
зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або
справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про
що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні.
Стаття 59. Відзив на позовну заяву
Відповідач зобов'язаний не пізніше трьох днів з дня одержання
ухвали про порушення справи надіслати: 1) арбітражному суду - відзив на позовну заяву і всі
документи, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, а також прокурору, який бере
участь в арбітражному процесі, - копію відзиву. Відзив підписується керівником підприємства, організації або
його заступником. Відзив повинен містити: найменування позивача і номер справи;
мотиви повного або часткового відхилення вимог позивача з
посиланням на законодавство, а також докази, що обгрунтовують
відхилення позовної вимоги; перелік документів та інших доказів,
що додаються до відзиву (у тому числі про надіслання копій
відзиву і доданих до нього документів позивачеві, іншим
відповідачам, прокурору).
Стаття 60. Подання зустрічного позову
Відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до
позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним
позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з
первісним. Подання зустрічного позову провадиться за загальними
правилами подання позовів.
Р о з д і л IX
ПОРУШЕННЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ ТА
ПІДГОТОВКА МАТЕРІАЛІВ ДО РОЗГЛЯДУ
В ЗАСІДАННІ АРБІТРАЖНОГО СУДУ
Стаття 61. Прийняття позовної заяви
Питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею.

Стаття 62. Відмова у прийнятті позовної заяви
Суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо: 1) заява не підлягає розгляду в арбітражних судах України;
2) у провадженні арбітражного суду або іншого органу, який в
межах своєї компетенції вирішує господарський спір, є справа зі
спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав
або є рішення цих органів з такого спору; 3) позов подано до підприємства, організації, які
ліквідовано. Про відмову у прийнятті позовної заяви виноситься ухвала,
яка надсилається сторонам, прокурору чи його заступнику, якщо вони
є заявниками, не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви. До ухвали про відмову у прийнятті позовної заяви, що
надсилається заявникові, додаються позовні матеріали. Ухвалу про відмову у прийнятті позовної заяви може бути
перевірено в порядку нагляду. У разі скасування цієї ухвали
позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до
арбітражного суду. ( Стаття 62 із змінами, внесеними згідно із Законом N 251/97-ВР
від 13.05.97 )
Стаття 63. Повернення позовної заяви
Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без
розгляду, якщо:
1) позовну заяву підписано особою, яка не має права її
підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 2) у позовній заяві не вказано повного найменування сторін,
їх поштових адрес; 3) у позовній заяві не вказано обставин, на яких грунтується
позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві
обставини, обгрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної
суми; 4) не подано доказів сплати державного мита у встановлених
порядку та розмірі; 5) порушено правила об'єднання вимог або об'єднано в одній
позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і
сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і
взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору; 6) не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної
заяви і доданих до неї документів; 7) не подано доказів вжиття заходів доарбітражного
врегулювання спору в установленому порядку; 8) не подано доказів звернення до установи банку за
одержанням з відповідача заборгованості, коли вона відповідно до
законодавства мала бути одержана через банк; 9) до винесення ухвали про порушення провадження у справі від
позивача надійшла заява про врегулювання спору. Суддя повертає позовну заяву не пізніше п'яти днів з дня її
надходження, про що виносить ухвалу. Ухвалу про повернення
позовної заяви може бути перевірено в порядку нагляду. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню
з нею до арбітражного суду в загальному порядку після усунення
допущеного порушення. ( Стаття 63 із змінами, внесеними згідно із Законом N 251/97-ВР
від 13.05.97 )
Стаття 64. Порушення провадження у справі
Суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше п'яти днів з дня
її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є
заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій
вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до
розгляду в засіданні арбітражного суду, про час і місце його
проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в
засіданні. Ухвала надсилається також іншим підприємствам, установам,
організаціям, державним та іншим органам у випадках, коли від них
витребуються документи, відомості та висновки або їх посадові
особи викликаються до арбітражного суду. Ця ухвала виноситься з додержанням вимог статті 86 цього
Кодексу.
Стаття 65. Дії судді по підготовці справи до розгляду
З метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення
господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках такі дії
по підготовці справи до розгляду:
1) вирішує питання про залучення до участі у справі іншого
відповідача та про виключення чи заміну неналежного відповідача; 2) виключає з числа відповідачів підприємства та організації,
яким не було надіслано пропозицію про доарбітражне врегулювання
спору; 3) викликає представників сторін (якщо сторони знаходяться у
тому ж населеному пункті, що й арбітражний суд) для уточнення
обставин справи і з'ясовує, які матеріали може бути подано
додатково; 4) зобов'язує сторони, інші підприємства, установи,
організації, державні та інші органи, їх посадових осіб виконати
певні дії (звірити розрахунки, провести огляд доказів у місці їх
знаходження тощо); витребує від них документи, відомості,
висновки, необхідні для вирішення спору, чи знайомиться з такими
матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження; 5) вирішує питання про призначення судової експертизи; 6) провадить огляд і дослідження письмових та речових доказів
у місці їх знаходження; 7) вирішує питання про визнання явки представників сторін у
засідання арбітражного суду обов'язковою; 8) вирішує питання про виклик посадових та інших осіб для
дачі пояснень по суті справи; 9) вирішує питання про розгляд справи безпосередньо на
підприємстві, в організації; 10) вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення
позову; 11) вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і
своєчасного розгляду справи.
Р о з д і л X
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЗОВУ

Стаття 66. Підстави забезпечення позову
Арбітражний суд за заявою сторони, прокурора чи його
заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право
вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову
допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо
невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим
виконання рішення арбітражного суду. ( Стаття 66 із змінами, внесеними згідно із Законом N 251/97-ВР
від 13.05.97 )
Стаття 67. Заходи до забезпечення позову
Позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать
відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються
предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або
іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному
порядку. Про забезпечення позову виноситься ухвала. Ухвалу про забезпечення позову може бути перевірено в порядку
нагляду.
Стаття 68. Скасування забезпечення позову
Питання про скасування забезпечення позову вирішується
арбітражним судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в
рішенні чи ухвалі.
Р о з д і л XI
ВИРІШЕННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ СПОРІВ
Стаття 69. Строк вирішення спору
Спір має бути вирішено арбітражним судом у строк не більше
двох місяців від дня одержання позовної заяви. Спір про стягнення заборгованості за опротестованим векселем
має бути вирішено арбітражним судом у строк не більше одного
місяця від дня одержання позовної заяви.
У виняткових випадках голова арбітражного суду чи заступник
голови арбітражного суду має право продовжити строк вирішення
спору, але не більш як на один місяць. За клопотанням обох сторін чи клопотанням однієї сторони,
погодженим з другою стороною, спір може бути вирішено у більш
тривалий строк, ніж встановлено частиною першою цієї статті.
Про продовження строку вирішення спору виноситься ухвала. ( Стаття 69 із змінами, внесеними згідно із Законом N 251/97-ВР
від 13.05.97 )
Стаття 70. Склад арбітражного суду
Розгляд справ в арбітражному суді здійснюється суддею
одноособово. Для вирішення складних спорів голова арбітражного суду або
заступник голови арбітражного суду може вводити до складу
арбітражного суду додатково двох суддів, призначивши одного з
трьох суддів головуючим.
При нез'явленні в засідання арбітражного суду представників
позивача або відповідача або ж обох сторін справу може бути
розглянуто без їх участі, якщо суддя вважає, що їх нез'явлення не
перешкоджає вирішенню спору. ( Стаття 70 із змінами, внесеними згідно із Законом N 251/97-ВР
від 13.05.97 )
Стаття 71. Рівність та змагальність сторін
Правосуддя в господарських відносинах здійснюється на засадах
рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом,
змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і
у доведенні перед судом їх переконливості. ( Стаття 71 в редакції Закону N 251/97-ВР від 13.05.97 )
Стаття 72. Гласність арбітражного процесу
Вирішення спорів в арбітражному суді є відкритим та повністю
фіксується технічними засобами, за винятком випадків, коли це
суперечить інтересам охорони державної, комерційної та банківської
таємниці або коли проти цього є обгрунтовані заперечення однієї чи
обох сторін. ( Стаття 72 в редакції Закону N 251/97-ВР від 13.05.97 )
Стаття 73. Арбітрування
Арбітражний суд сприяє досягненню угоди між сторонами. Умови
угоди викладаються в адресованій арбітражному суду письмовій
заяві, підписаній представниками сторін. Арбітражний суд приймає рішення відповідно до цієї угоди,
якщо угода між сторонами не суперечить законодавству, фактичним
обставинам і матеріалам справи.
Стаття 74. Порядок ведення засідання
Порядок ведення засідання визначається суддею, а в разі
розгляду справи трьома суддями - суддею, головуючим у засіданні.
Суддя оголошує склад арбітражного суду, роз'яснює учасникам
арбітражного процесу їх права та обов'язки і сприяє у здійсненні
належних їм прав.
У засіданні заслуховуються представники позивача і
відповідача та інші особи, які беруть участь у засіданні. ( Стаття 74 із змінами, внесеними згідно із Законом N 251/97-ВР
від 13.05.97 )
Стаття 75. Вирішення спору при неподанні відзиву на позовну
заяву і витребуваних арбітражним судом матеріалів
Якщо відзив на позовну заяву і витребувані арбітражним судом
документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній
матеріалами.
Стаття 76. Розгляд справ на підприємствах та в організаціях
Арбітражний суд розглядає справи, що мають важливе громадське
значення, безпосередньо на підприємствах та в організаціях. Керівники підприємств та організацій зобов'язані в цьому
разі забезпечити необхідні умови для проведення засідання
арбітражного суду.
Стаття 77. Відкладення розгляду справи, перерва в засіданні
Арбітражний суд відкладає в межах строків, встановлених
статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин
спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами,
зокрема, є: 1) нез'явлення в засідання представників сторін, інших
учасників арбітражного процесу; 2) неподання витребуваних доказів; 3) необхідність витребування нових доказів; 4) залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна
неналежного відповідача; 5) необхідність заміни відведеного судді, судового експерта. Про відкладення розгляду справи виноситься ухвала, в якій
вказуються час і місце проведення наступного засідання. Суддя має право оголосити перерву в засіданні в межах
встановленого строку вирішення спору з наступною вказівкою про це
в рішенні або ухвалі.
Стаття 78. Відмова позивача від позову, зменшення або
збільшення розміру позовних вимог, визнання позову
відповідачем
Відмова позивача від позову, зменшення або збільшення розміру
позовних вимог та визнання позову відповідачем викладаються в
адресованих арбітражному суду письмових заявах, що додаються до
справи. До прийняття відмови позивача від позову арбітражний суд
роз'яснює позивачеві процесуальні наслідки його дії. Про прийняття відмови позивача від позову арбітражний суд
виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.
Стаття 79. Зупинення провадження у справі та його поновлення
Арбітражний суд зупиняє провадження у справі в разі
неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею
іншої справи органом, що вирішує господарські спори, або
відповідного питання компетентними органами. Арбітражний суд має право зупинити провадження у справі за
клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в арбітражному
процесі, або за своєю ініціативою у випадках: 1) призначення арбітражним судом судової експертизи; 2) надсилання арбітражним судом матеріалів до слідчих
органів; 3) заміни однієї з сторін її правонаступником внаслідок
реорганізації підприємства, організації. Арбітражний суд поновлює провадження у справі після усунення
обставин, що зумовили його зупинення. Про зупинення провадження у справі та його поновлення
виноситься ухвала. Ухвалу про зупинення провадження може бути перевірено в
порядку нагляду.
Стаття 80. Припинення провадження у справі
Арбітражний суд припиняє провадження у справі, якщо: 1) спір не підлягає вирішенню в арбітражних судах України; 1-1) відсутній предмет спору; 2) є рішення арбітражного суду або іншого органу, який в
межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж
сторонами, про той же предмет і з тих же підстав; 3) заявник не вжив заходів доарбітражного врегулювання спору
в установленому порядку і можливість такого врегулювання втрачена; 4) позивач відмовився від позову і відмову прийнято
арбітражним судом; 5) сторони уклали угоду про передачу даного спору на
вирішення третейського суду; 6) підприємство чи організацію, які є сторонами, ліквідовано. У випадках припинення провадження у справі повторне звернення
до арбітражного суду зі спору між тими ж сторонами, про той же
предмет і з тих же підстав не допускається. Про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій
мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами арбітражних
витрат, про повернення державного мита з бюджету, а також можуть
бути розв'язані питання про стягнення штрафів, передбачених у
пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу. Ухвалу про припинення провадження у справі може бути
перевірено в порядку нагляду. ( Стаття 80 із змінами, внесеними згідно із Законом N 251/97-ВР
від 13.05.97 )

Стаття 81. Залишення позову без розгляду
Арбітражний суд залишає позов без розгляду, якщо: 1) позовну заяву підписано особою, яка не має права
підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано; 2) у провадженні арбітражного суду або іншого органу, який
діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між
тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав; 3) позивач не вжив заходів доарбітражного врегулювання спору
в установленому порядку і можливість такого врегулювання не
втрачена; 4) позивач не звертався до установи банку за одержанням з
відповідача заборгованості, коли вона відповідно до законодавства
мала бути одержана через банк; 5) позивач без поважних причин не подав витребувані
арбітражним судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або
представник позивача не з'явився на виклик у засідання
арбітражного суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору. Про залишення позову без розгляду виноситься ухвала, в якій
можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами
арбітражних витрат, про повернення державного мита з бюджету, а
також про стягнення штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини
другої статті 83 цього Кодексу. Ухвалу про залишення позову без розгляду може бути перевірено
в порядку нагляду. Після усунення обставин, що зумовили залишення позову без
розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до арбітражного
суду в загальному порядку.
Стаття 82. Прийняття рішення
При вирішенні господарського спору по суті (задоволення
позову, відмова в позові повністю або частково) арбітражний суд
приймає рішення. Рішення приймається в засіданні суддею за результатами
обговорення всіх обставин справи, а якщо спір вирішується трьома
суддями - більшістю голосів суддів. Рішення викладається у письмовій формі та підписується всіма
суддями, які брали участь у засіданні. У разі розгляду справи
трьома суддями суддя, не згодний з рішенням, зобов'язаний викласти
у письмовій формі свою окрему думку, що приєднується до справи. ( Стаття 82 в редакції Закону N 251/97-ВР від 13.05.97 )
Стаття 83. Права арбітражного суду при прийнятті рішення
Арбітражний суд визнає недійсним повністю чи у певній частині
договір, що суперечить законодавству або вчинений з метою, яка
суперечить інтересам держави. Приймаючи рішення з господарського спору, арбітражний суд має
право: 1) виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для
захисту прав і законних інтересів підприємств та організацій; 2) обертати повністю або частково в доход державного бюджету
стягувану неустойку (штраф, пеню), якщо справу порушено за заявою
прокурора, а також якщо позивач не пред'явив вимогу про сплату
передбачених законодавством санкцій або припустився порушень
законодавства, що не зменшують відповідальності відповідача; 3) зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу,
пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила
зобов'язання; 4) стягувати в доход державного бюджету із сторони, що
припустилась порушення строків розгляду претензії, штраф у
розмірі, встановленому статтею 9 цього Кодексу або
законодавством, яке регулює порядок доарбітражного врегулювання
спорів у конкретних видах правовідносин; 5) стягувати в доход державного бюджету з винної сторони
штраф у розмірі до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян за ненадіслання у встанолений строк відзиву на позовну
заяву або витребуваних арбітражним судом матеріалів, а також за
ухилення від вчинення дій, покладених арбітражним судом на
сторону; 6) відстрочити або розстрочити виконання рішення. ( Стаття 83 із змінами, внесеними згідно із Законами N 3345-12 від
30.06.93, N 54/96-ВР від 20.02.96, N 251/97-ВР від 13.05.97 )
Стаття 84. Зміст рішення
Рішення арбітражного суду ухвалюється іменем України і
складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної
частин, при цьому:
1) у вступній частині вказуються найменування арбітражного
суду, номер справи, дата прийняття рішення, найменування сторін,
ціна позову, прізвища судді (суддів), представників сторін,
прокурора та інших осіб, які брали участь у засіданні, посади цих
осіб. При розгляді справи на підприємстві, в організації про це
також вказується у вступній частині рішення;
2) описова частина має містити стислий виклад вимог
позивача, відзиву на позовну заяву, заяв, пояснень і клопотань
сторін та їх представників, інших учасників арбітражного процесу,
опис дій, виконаних арбітражним судом (огляд та дослідження
доказів і ознайомлення з матеріалами безпосередньо в місці їх
знаходження); 3) у мотивувальній частині вказуються обставини справи,
встановлені арбітражним судом; причини виникнення спору; докази,
на підставі яких прийнято рішення; зміст письмової угоди сторін,
якщо її досягнуто; доводи, за якими арбітражний суд відхилив
клопотання і докази сторін, їх пропозиції щодо умов договору або
угоди сторін; законодавство, яким арбітражний суд керувався,
приймаючи рішення; обгрунтування відстрочки або розстрочки
виконання рішення; 4) резолютивна частина має містити висновок про задоволення
позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з
заявлених вимог. Висновок не може залежати від настання або
ненастання якихось обставин (умовне рішення). При задоволенні позову в резолютивній частині рішення
вказуються: найменування сторони, на користь якої вирішено спір, і
сторони, з якої здійснено стягнення грошових сум або яка
зобов'язана виконати відповідні дії, строк виконання цих дій, а
також строк сплати грошових сум при відстрочці або розстрочці
виконання рішення; розмір сум, що підлягають стягненню (основної заборгованості
за матеріальні цінності, виконані роботи та надані послуги,
неустойки, штрафу, пені та збитків, а також штрафів, передбачених
у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу); найменування рахунку, з якого підлягають стягненню грошові
суми; найменування майна, що підлягає передачі, і місце його
знаходження (у спорі про передачу майна); найменування, номер і дата виконавчого або іншого документа
про стягнення коштів у безспірному порядку (у спорі про визнання
цього документа як такого, що не підлягає виконанню), а також
сума, що не підлягає списанню.
У спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в
резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови
договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на
яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий
позивачем проект договору. В резолютивній частині рішення вказується про визнання
договору недійсним у випадках, передбачених частиною першою статті
83 цього Кодексу. При задоволенні заяви про визнання акта недійсним в
резолютивній частині вказуються найменування акта і органу, що
його видав, номер акта, дата його видання, чи визнається акт
недійсним повністю або частково (в якій саме частині). Якщо сторонами досягнуто угоди, що відповідає законодавству,
фактичним обставинам і матеріалам справи, в резолютивній частині
рішення вказується про затвердження цієї угоди. В резолютивній частині рішення вказується про розподіл
арбітражних витрат між сторонами, про повернення державного мита з
бюджету. Якщо у справі беруть участь кілька позивачів і відповідачів,
в рішенні вказується, як вирішено спір щодо кожного з них. При розгляді первісного і зустрічного позовів у рішенні
вказуються результати розгляду кожного з позовів. ( Стаття 84 із змінами, внесеними згідно із Законом N 251/97-ВР
від 13.05.97 )
Стаття 85. Оголошення рішення
Прийняте рішення оголошується суддею у засіданні після
закінчення розгляду справи. Суддя має право оголосити тільки
резолютивну частину рішення, яка повинна бути викладена в
письмовій формі, підписана суддею (суддями) і приєднана до
справи. ( Стаття 85 в редакції Закону N 251/97-ВР від 13.05.97 )
Стаття 86. Винесення ухвали та її зміст
Якщо господарський спір не вирішується по суті (відкладення
розгляду справи, зупинення, припинення провадження у справі,
залишення позову без розгляду тощо), арбітражний суд виносить
ухвалу. Ухвала арбітражного суду має містити: 1) найменування арбітражного суду, номер справи і дату
винесення ухвали, найменування сторін, ціну позову, вимогу
позивача, прізвища судді (суддів), представників сторін,
прокурора, інших осіб, які брали участь у засіданні (із
зазначенням їх посад); 2) стислий виклад суті спору або зміст питання, з якого
виноситься ухвала; 3) мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство; 4) висновок з розглянутого питання; 5) вказівку на дії, що їх повинні вчинити сторони, інші
підприємства, організації, державні та інші органи та їх посадові
особи у строки, визначені арбітражним судом.
Стаття 87. Розсилання рішень та ухвал
Рішення та ухвали розсилаються сторонам, прокурору, який брав
участь в арбітражному процесі, третім особам не пізніше п'яти днів
після їх прийняття.
Стаття 88. Додаткове рішення, ухвала
Суддя має право за заявою сторони, прокурора, який брав
участь в арбітражному процесі, або за своєю ініціативою прийняти
додаткове рішення, ухвалу, якщо: 1) з якоїсь позовної вимоги, яку було розглянуто в засіданні
арбітражного суду, не прийнято рішення; 2) не вирішено питання про розподіл арбітражних витрат або
про повернення державного мита з бюджету.
Стаття 89. Роз'яснення і виправлення рішення, ухвали
Суддя за заявою сторони чи державного виконавця роз'яснює
рішення, ухвалу, не змінюючи при цьому їх змісту, а також за
заявою сторони або за своєю ініціативою виправляє допущені в
рішенні, ухвалі описки чи арифметичні помилки, не зачіпаючи суті
рішення. Про роз'яснення рішення, ухвали, а також про виправлення
описок чи арифметичних помилок виноситься ухвала. ( Стаття 89 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2056-III
( 2056-14 ) від 19.10.2000 )
Стаття 90. Окрема ухвала. Повідомлення арбітражного суду
Арбітражний суд, виявивши при вирішенні господарського спору
порушення законності або недоліки в діяльності підприємства,
установи, організації, державного чи іншого органу, виносить
окрему ухвалу. Окрема ухвала надсилається відповідним підприємствам,
установам, організаціям, державним та іншим органам, посадовим
особам, які несуть відповідальність за ухилення від виконання
вказівок, що містяться в окремій ухвалі, в порядку та розмірі,
передбачених частиною першою статті 119 цього Кодексу. Законність і обгрунтованість ухвали може бути перевірено за
заявою підприємства, установи, організації, державного та іншого
органу, яким її направлено, в порядку, передбаченому розділом XII
цього Кодексу. Якщо при вирішенні господарського спору арбітражний суд
виявить у діяльності працівників підприємств та організацій
порушення законності, що містять ознаки дії, переслідуваної у
кримінальному порядку, арбітражний суд надсилає про цей факт
повідомлення органам внутрішніх справ чи прокуратури.
Р о з д і л XII
ПЕРЕВІРКА РІШЕННЯ, УХВАЛИ, ПОСТАНОВИ
В ПОРЯДКУ НАГЛЯДУ
Стаття 91. Підстави перевірки рішення, ухвали, постанови в
порядку нагляду
Законність і обгрунтованість рішення, ухвали, постанови
арбітражного суду, третейського суду або іншого органу, який в
межах своєї компетенції вирішує господарський спір, може бути
перевірено в порядку нагляду за заявою сторони, за протестом
прокурора чи його заступника, як це передбачено цим Кодексом,
іншими законодавчими актами України.
Заява сторони про перевірку рішення, ухвали, постанови
перевіряється головою арбітражного суду Автономної Республіки Крим
чи його заступником, головою арбітражного суду області, міст Києва
та Севастополя чи його заступником та судовою колегією Вищого
арбітражного суду по перегляду рішень, ухвал, постанов (далі -
судова колегія).
Особи, які мають право принесення протесту: Генеральний прокурор України чи його заступники - до Вищого
арбітражного суду, арбітражного суду Автономної Республіки Крим,
арбітражного суду області та міст Києва та Севастополя; прокурор Автономної Республіки Крим, прокурор області та
міст Києва та Севастополя і їх заступники - відповідно до
арбітражного суду Автономної Республіки Крим, арбітражного суду
області та міст Києва та Севастополя. ( Стаття 91 із змінами, внесеними згідно із Законами N 3345-12 від
30.06.93, N 251/97-ВР від 13.05.97 )
Стаття 92. Право арбітражного суду перевірити в порядку
нагляду законність рішення, ухвали, постанови за
своєю ініціативою
Арбітражний суд має право за своєю ініціативою перевірити в
порядку нагляду законність і обгрунтованість рішення, ухвали,
постанови в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Стаття 93. Компетенція арбітражного суду Автономної
Республіки Крим, арбітражного суду області
та міст Києва та Севастополя щодо перевірки
рішення та ухвали в порядку нагляду
Рішення та ухвала арбітражного суду Автономної Республіки
Крим, арбітражного суду області та міст Києва та Севастополя
перевіряються у порядку нагляду згідно із статтями 8 та 9 Закону
"Про арбітражний суд" головою чи заступником голови відповідного
арбітражного суду, який розглянув справу. ( Стаття 93 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3345-12 від
30.06.93 )

Стаття 94. Перевірка рішення та ухвали в порядку
нагляду арбітражним судом Автономної
Республіки Крим, арбітражним судом
області та міст Києва та Севастополя
Перевірка рішення та ухвали, прийнятих суддею арбітражного
суду Автономної Республіки Крим, арбітражного суду області та
міст Києва та Севастополя, здійснюється одноособово головою
арбітражного суду Автономної Республіки Крим чи його заступником,
головою арбітражного суду області та міст Києва та Севастополя чи
його заступником. Якщо рішення або ухвала у справі прийняті заступником голови
арбітражного суду Автономної Республіки Крим, заступником голови
арбітражного суду області та міст Києва та Севастополя, перевірка
в порядку нагляду здійснюється головою цього арбітражного суду. В необхідних випадках для дачі пояснень до голови
арбітражного суду Автономної Республіки Крим чи його заступника,
голови арбітражного суду області та міст Києва та Севастополя чи
його заступника можуть запрошуватись представники сторін. ( Стаття 94 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3345-12 від
30.06.93 )
Стаття 95. Компетенція судової колегії Вищого
арбітражного суду щодо перевірки рішення,
ухвали, постанови в порядку нагляду
Рішення, ухвала, постанова перевіряються в порядку нагляду у
Вищому арбітражному суді судовою колегією. Судова колегія Вищого арбітражного суду перевіряє в порядку
нагляду:
1) рішення та ухвалу зі спору, який вирішено у Вищому
арбітражному суді; 2) рішення та ухвалу, прийняті головою арбітражного суду
Автономної Республіки Крим, головою арбітражного суду області та
міст Києва та Севастополя; 3) постанову, прийняту головою арбітражного суду Автономної
Республіки Крим чи його заступником, головою арбітражного суду
області і міст Києва та Севастополя чи його заступником. ( Стаття 95 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3345-12 від
30.06.93 )
Стаття 96. Перевірка рішення, ухвали, постанови в порядку
нагляду судовою колегією
Вищого арбітражного суду
Перевірка судовою колегією Вищого арбітражного суду
рішення, ухвали, постанови в порядку нагляду здійснюється
колегіально у складі Голови Вищого арбітражного суду чи його
заступника та судді судової колегії. Якщо між ними не
досягнуто згоди щодо наслідків перевірки, Голова Вищого
арбітражного суду чи його заступник доповідає справу президії
Вищого арбітражного суду, яка приймає постанову в порядку,
передбаченому статтею 17 Закону "Про арбітражний суд" (1142-12 ). В разі необхідності, коли застосування законодавства чи
оцінка доказів у справі викликає труднощі, перевірка рішення,
ухвали, постанови здійснюється Головою Вищого арбітражного суду
чи його заступником та двома суддями судової колегії. В цьому
разі постанова у справі приймається більшістю голосів. Рішення або ухвала, прийняті заступником Голови Вищого
арбітражного суду або в засіданні під його головуванням,
перевіряються в порядку нагляду Головою Вищого арбітражного суду
та двома суддями судової колегії. В цьому разі постанова у справі
приймається більшістю голосів. Рішення або ухвала, прийняті Головою Вищого арбітражного суду
або в засіданні під його головуванням, перевіряються в порядку
нагляду президією Вищого арбітражного суду. В необхідних випадках для дачі пояснень в засідання
судової колегії можуть запрошуватись представники сторін.
Стаття 97. Право на звернення до президії Вищого арбітражного
суду про перевірку рішення, ухвали, постанови
в порядку нагляду
Голова Вищого арбітражного суду, Генеральний прокурор
України чи його заступники мають право принести у президію Вищого
арбітражного суду протест на постанову, прийняту судовою колегією
Вищого арбітражного суду з господарського спору. Сторона у справі має право подати заяву про перевірку в
порядку нагляду рішення або ухвали, прийнятих Головою Вищого
арбітражного суду або в засіданні під його головуванням, до
президії Вищого арбітражного суду. ( Стаття 97 із змінами, внесеними згідно із Законом N 251/97-ВР
від 13.05.97 )
Стаття 98. Порядок розгляду президією Вищого
арбітражного суду протесту та заяви
При розгляді протесту Голови Вищого арбітражного суду,
Генерального прокурора України чи його заступників на постанову
судової колегії Вищого арбітражного суду президія Вищого
арбітражного суду заслуховує доповідь про обставини справи та
доводи протесту. Після обговорення протесту приймається постанова в порядку,
передбаченому статтею 17 Закону "Про арбітражний суд" ( 1142-12 ).
У такому ж порядку приймається постанова при розгляді заяви
сторони у справі щодо рішення або ухвали, прийнятих Головою Вищого
арбітражного суду або в засіданні під його головуванням. ( Стаття 98 із змінами, внесеними згідно із Законом N 251/97-ВР
від 13.05.97 )
Стаття 99. Право на звернення до пленуму Вищого арбітражного
суду про перевірку в порядку нагляду постанови
президії Вищого арбітражного суду з
господарського спору
Голова Вищого арбітражного суду України, Генеральний прокурор
України мають право принести у пленум Вищого арбітражного суду
протест на постанову, прийняту президією Вищого арбітражного суду.
Після обговорення протесту пленумом Вищого арбітражного суду
приймається постанова в порядку, передбаченому статтею 15 Закону
України "Про арбітражний суд"( 1142-12 ). ( Стаття 99 в редакції Закону N 251/97-ВР від 13.05.97 )
Стаття 100. Порядок подання заяви про перевірку
рішення, ухвали, постанови в порядку
нагляду і протесту прокурора чи його заступника
Заява про перевірку рішення, ухвали, постанови в порядку
нагляду подається до арбітражного суду, який розглянув справу.
Якщо перевірка у порядку нагляду здійснюється Вищим арбітражним
судом, заява разом із справою надсилається відповідним арбітражним
судом Вищому арбітражному суду не пізніше п'яти днів з дня
надходження заяви. Протест прокурора чи його заступника подається до
арбітражного суду, до компетенції якого належить перевірка
рішення, ухвали, постанови в порядку нагляду. Копії заяви або протесту надсилаються сторонам, прокурору
чи його заступнику, який подав позовну заяву. До заяви додаються документи, що підтверджують відправлення
копії заяви і сплату державного мита. До протесту прокурора чи
його заступника додаються документи, що підтверджують
відправлення копії протесту. Подання заяви про перевірку рішення, ухвали, постанови в
порядку нагляду і принесення протесту прокурором чи його
заступником не зупиняють виконавчого провадження, крім випадків,
коли рішення, ухвала, постанова арбітражного суду, пов'язані з
перерахуванням чи списанням грошових сум, а також примусовим
вилученням майна, перевіряються за клопотанням сторони в порядку
нагляду, на строк такої перевірки.
В інших випадках арбітражний суд за клопотанням сторони,
відповідного прокурора та його заступника або за своєю ініціативою
може зупинити виконавче провадження до закінчення перевірки.
При зупинці виконавчого провадження у зв'язку із перевіркою
рішення, ухвали, постанови в порядку нагляду арбітражний суд на
загальних підставах може вжити заходів до майнового забезпечення
позову. ( Стаття 100 із змінами, внесеними згідно із Законами N 251/97-ВР
від 13.05.97, N 2181-III ( 2181-14 ) від 21.12.2000 - набирає
чинності з 1 квітня 2001 року )
Стаття 101. Форма та зміст заяви про перевірку рішення,
ухвали, постанови в порядку нагляду і
протесту прокурора чи його заступника
Заява сторони до арбітражного суду Автономної Республіки
Крим, арбітражного суду області, міст Києва та Севастополя та
судової колегії Вищого арбітражного суду про перевірку рішення,
ухвали, постанови в порядку нагляду і протест прокурора чи його
заступника подаються в письмовій формі і повинні містити
найменування арбітражного суду, що прийняв рішення, ухвалу,
постанову, номер справи та дату прийняття рішення, ухвали,
постанови, найменування сторін, ціну позову, вимоги заявника та
прокурора чи його заступника, а також підстави, з яких порушено
питання про перевірку рішення, ухвали, постанови в порядку
нагляду, з посиланням на законодавство і матеріали справи. Заява про перевірку рішення, ухвали, постанови в порядку
нагляду підписується керівником підприємства, організації чи його
заступником. Протест підписується відповідним прокурором чи його
заступником. ( Стаття 101 із змінами, внесеними згідно із Законами N 3345-12
від 30.06.93, N 251/97-ВР від 13.05.97 )
Стаття 102. Строк подання заяви про перевірку рішення,
ухвали, постанови в порядку нагляду і
принесення протесту прокурором
Заява про перевірку рішення, ухвали, постанови в порядку
нагляду подається і протест прокурора приноситься не пізніше двох
місяців з дня прийняття рішення, ухвали, постанови.
Стаття 103. Відзив на заяву про перевірку рішення, ухвали,
постанови в порядку нагляду і протест прокурора
Сторона після одержання копії поданої до арбітражного суду
заяви про перевірку рішення, ухвали, постанови в порядку нагляду
або протесту прокурора надсилає відзив до арбітражного суду, що
здійснює перевірку, іншим сторонам та прокурору, який приніс
протест. Відзив підписується керівником підприємства, організації чи
його заступником. Відсутність відзиву на заяву чи протест прокурора про
перевірку рішення, ухвали, постанови в порядку нагляду не
перешкоджає здійсненню перевірки.
Стаття 104. Повідомлення про час і місце перевірки рішення,
ухвали, постанови в порядку нагляду.
Строк перевірки
Перевірка рішення, ухвали, постанови в порядку нагляду може
здійснюватися арбітражним судом за участю сторін. Перевірка
рішення, ухвали, постанови в порядку нагляду у справі, порушеній
за позовом прокурора чи його заступника, або на підставі протесту
прокурора чи його заступника, здійснюється за участю прокурора чи
його заступника. Нез'явлення сторін, прокурора чи його заступника
не є перешкодою для перевірки рішення, ухвали, постанови в порядку
нагляду. Перевірка рішення, ухвали, постанови в порядку нагляду
здійснюється не пізніше двох місяців з дня надходження до
арбітражного суду заяви або протесту. У виняткових випадках голова
арбітражного суду чи його заступник має право продовжити строк
перевірки рішення, ухвали, постанови. Вищим арбітражним судом строк перевірки рішення, ухвали,
постанови арбітражного суду Автономної Республіки Крим,
арбітражного суду області та міст Києва та Севастополя
обчислюється з дня надходження справи разом із заявою або
протестом. Рішення, ухвала, постанова арбітражного суду можуть бути
перевірені в порядку нагляду не пізніше одного року з дня їх
прийняття. ( Стаття 104 із змінами, внесеними згідно із Законами N 3345-12
від 30.06.93, N 251/97-ВР від 13.05.97 )

Стаття 105. Повернення заяви про перевірку рішення, ухвали,
постанови в порядку нагляду і протесту прокурора
чи його заступника
Арбітражний суд, що вирішив господарський спір, не приймає до
розгляду і повертає заяву про перевірку рішення, ухвали, постанови
і протест прокурора чи його заступника, якщо:
1) заява або протест підписані особою, яка не має права їх
підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;
2) до заяви не додано доказів надіслання її копії сторонам і
прокурору чи його заступнику, який подав позовну заяву, до
протесту прокурора чи його заступника - надіслання його копії
сторонам;
3) до заяви не додано документи, що підтверджують сплату
державного мита у встановлених порядку і розмірі; 4) заяву або протест прокурора чи його заступника подано
після закінчення строку, встановленого для їх подання, без
клопотання про відновлення цього строку; клопотання не підлягає
розгляду, якщо воно заявлено після закінчення року з дня
прийняття рішення, ухвали, постанови.
Заява або протест повертаються також, якщо документ про їх
відкликання одержано арбітражним судом до прийняття постанови в
порядку, передбаченому статтею 108 цього Кодексу. ( Стаття 105 із змінами, внесеними згідно із Законом N 251/97-ВР
від 13.05.97 )
Стаття 106. Повноваження арбітражного суду при перевірці
рішення, ухвали, постанови в порядку нагляду
За результатами перевірки рішення, ухвали, постанови в
порядку нагляду арбітражний суд має право: залишити рішення, ухвалу, постанову без зміни; змінити рішення, ухвалу, постанову; скасувати рішення, ухвалу, постанову і прийняти нове рішення,
або передати справу на новий розгляд, або припинити провадження у
справі, або залишити позов без розгляду. Рішення, ухвала, постанова арбітражного суду перевіряються в
повному обсязі, незалежно від доводів, викладених у заяві чи
протесті. Арбітражний суд, перевіряючи рішення, ухвалу, постанову в
порядку нагляду, користується правами, наданими арбітражному суду
при розгляді господарського спору. Перевірка рішення, ухвали, постанови у порядку нагляду Вищим
арбітражним судом є остаточною, крім випадків, коли одна із сторін
знаходиться за межами України і є угода між відповідними державами
щодо іншого порядку перевірки.
Стаття 107. Підстави для зміни або скасування рішення,
ухвали, постанови
Підставами для зміни або скасування рішення, ухвали,
постанови в порядку нагляду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які
арбітражний суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні, ухвалі,
постанові, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального
чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального
права може бути підставою для зміни або скасування рішення,
ухвали, постанови тільки за умови, якщо це порушення призвело до
прийняття неправильного рішення, ухвали, постанови.
Стаття 108. Постанова про перевірку рішення, ухвали,
постанови в порядку нагляду
За наслідками перевірки в порядку нагляду рішення чи ухвали
арбітражного суду Автономної Республіки Крим, арбітражного суду
області, міст Києва та Севастополя ухвалюється іменем України
мотивована постанова. Постанову підписує голова арбітражного суду Автономної
Республіки Крим чи його заступник, голова арбітражного суду
області, міст Києва та Севастополя чи його заступник. За наслідками перевірки рішення, ухвали, постанови в порядку
нагляду судова колегія Вищого арбітражного суду ухвалює іменем
України мотивовану постанову, яку підписують усі судді, що брали
участь у перевірці. У постанові вказуються: 1) найменування арбітражного суду, в якому перевіряються в
порядку нагляду рішення, ухвала, постанова, номер справи і дата
прийняття постанови, найменування сторін, найменування сторони, за
заявою якої перевіряються рішення, ухвала, постанова, прокурор,
який приніс протест, прізвища суддів чи судді, які прийняли
постанову, та осіб, які давали пояснення в арбітражному суді, із
зазначенням їх посад; 2) найменування арбітражного суду, в якому прийнято рішення,
ухвалу, постанову, номер справи, дата прийняття рішення, ухвали,
постанови, прізвища суддів; 3) стислий виклад суті прийнятого рішення, ухвали, постанови; 4) підстави, з яких порушено питання про перевірку рішення,
ухвали, постанови в порядку нагляду, доводи, викладені у відзиві
на заяву або протест; 5) мотиви, з яких приймається постанова, з посиланням на
законодавство та матеріали справи; 6) висновки за наслідками розгляду заяви про перевірку в
порядку нагляду рішення, ухвали, постанови або протесту; 7) дії, що їх повинні виконати сторони та арбітражний суд при
скасуванні рішення, ухвали, постанови та передачі справи на новий
розгляд. ( Стаття 108 із змінами, внесеними згідно із Законами N 3345-12
від 30.06.93, N 251/97-ВР від 13.05.97 )

Стаття 109. Обов'язковість вказівок, що містяться в
постанові про перевірку рішення, ухвали,
постанови в порядку нагляду
Вказівки, що містяться в постанові про перевірку рішення,
ухвали, постанови в порядку нагляду, є обов'язковими для
арбітражного суду при новому розгляді справи. Постанова не може містити вказівок про достовірність чи
недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів
перед іншими, про рішення, яке повинно бути прийнято при новому
вирішенні господарського спору.
Стаття 110. Надсилання постанови про перевірку в
порядку нагляду рішення, ухвали, постанови
Постанова надсилається сторонам, прокурору, який подав
позовну заяву чи приніс протест, у п'ятиденний строк з дня її
прийняття.
Стаття 111. Перевірка ухвали в порядку нагляду
Перевірка ухвали в порядку нагляду провадиться у випадках,
передбачених цим Кодексом.
Р о з д і л XIII
ПЕРЕГЛЯД РІШЕННЯ, УХВАЛИ, ПОСТАНОВИ
АРБІТРАЖНОГО СУДУ ЗА НОВОВИЯВЛЕНИМИ
ОБСТАВИНАМИ
Стаття 112. Підстави перегляду рішення, ухвали, постанови
за нововиявленими обставинами
Арбітражний суд може переглянути прийняте ним рішення,
ухвалу, постанову за нововиявленими обставинами, що мають суттєве
значення для справи, які не були і не могли бути відомі
заявникові.
Стаття 113. Порядок і строк подання заяви про перегляд
рішення, ухвали, постанови за нововиявленими
обставинами
Рішення, ухвалу, постанову може бути переглянуто за
нововиявленими обставинами за заявою сторони, поданням прокурора
чи його заступника за ініціативою арбітражного суду. Заява чи подання прокурора чи його заступника подаються до
арбітражного суду, який прийняв рішення, не пізніше двох місяців
з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду
рішення, ухвали, постанови. Заявник зобов'язаний надіслати іншим сторонам копію заяви та
додані до неї документи. До заяви додаються документи, що підтверджують надіслання
копії заяви іншим сторонам, та документ про сплату державного
мита. Якщо заяву, подання прокурора чи його заступника подано
після закінчення встановленого строку або без доказів надіслання
її копії і доданих до неї документів іншим сторонам, а також про
сплату в необхідних випадках державного мита, заява, подання
прокурора чи його заступника до розгляду не приймаються і
повертаються заявникові. ( Стаття 113 із змінами, внесеними згідно із Законом N 251/97-ВР
від 13.05.97 )
Стаття 114. Перегляд рішення, ухвали, постанови за
нововиявленими обставинами
Перегляд рішення, ухвали, постанови арбітражного суду за
нововиявленими обставинами здійснюється арбітражним судом, який
прийняв рішення, ухвалу, постанову. За результатами перегляду рішення, ухвали, постанови
приймається: 1) рішення - при зміні або скасуванні рішення, ухвали; 2) постанова - при зміні або скасуванні постанови; 3) ухвала - при залишенні рішення, ухвали, постанови без
зміни. Рішення, ухвала, постанова надсилаються сторонам у
п'ятиденний строк з дня їх прийняття. У разі надходження заяви про перегляд рішення, ухвали,
постанови за нововиявленими обставинами арбітражний суд має право
зупинити виконання рішення, ухвали, постанови до закінчення їх
перегляду. Законність рішення, ухвали, постанови, прийнятих за
результатами перегляду за нововиявленими обставинами, може бути
перевірено в порядку нагляду на загальних підставах.
Р о з д і л XIV
ВИКОНАННЯ РІШЕННЯ, УХВАЛИ, ПОСТАНОВИ
Стаття 115. Набрання законної сили рішенням, ухвалою,
постановою та їх обов'язковість
Рішення, ухвала, постанова арбітражного суду набирають
законної сили негайно після їх прийняття і підлягають
обов'язковому виконанню підприємствами, організаціями, посадовими
особами.
Стаття 115-1. Порядок виконання рішень, ухвал, постанов
Рішення, ухвали, постанови арбітражного суду виконуються в
порядку, встановленому цим Кодексом та Законом України "Про
виконавче провадження" ( 606-14 ). ( Кодекс доповнено статтею 115-1 згідно із Законом N 2056-III
( 2056-14 ) від 19.10.2000 )
Стаття 116. Наказ арбітражного суду і пред'явлення його для
виконання
Виконання рішення арбітражного суду провадиться на підставі
виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ
надсилається одночасно з рішенням. Накази про стягнення грошових сум видаються стягувачеві або
надсилаються йому рекомендованим чи цінним листом, а про стягнення
сум у доход бюджету - місцевим органам податкової служби і
виконуються у встановленому порядку через установи банку. Решта
наказів виконується державними виконавцями. У разі повного або часткового задоволення первісного і
зустрічного позовів накази про стягнення грошових сум видаються
окремо по кожному позову. ( Стаття 116 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2056-III
( 2056-14 ) від 19.10.2000 )
Стаття 117. Зміст наказу
У наказі арбітражного суду має бути зазначено: 1) найменування арбітражного суду, номер справи, дата
прийняття рішення, дата видачі наказу та строк його дії; 2) резолютивна частина рішення; 3) найменування стягувача і боржника, їх адреси, номери
рахунків у банках. Якщо рішенням арбітражного суду встановлюється відстрочка або
розстрочка виконання, в наказі зазначається, з якого часу
починається перебіг строку його дії.
( Частину третю статті 117 виключено на підставі Закону
N 2056-III ( 2056-14 ) від 19.10.2000 )
Наказ підписується суддею і засвідчується печаткою
арбітражного суду. ( Стаття 117 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2056-III
( 2056-14 ) від 19.10.2000 )

( Статтю 118 виключено на підставі Закону N 2056-III
( 2056-14 ) від 19.10.2000 )
( Статтю 119 виключено на підставі Закону N 2056-III
( 2056-14 ) від 19.10.2000 )
Стаття 120. Видача дубліката наказу
У разі втрати наказу арбітражний суд може видати його
дублікат, якщо стягувач звернувся із заявою про це до закінчення
строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання. Про видачу дубліката наказу виноситься ухвала. До заяви про видачу дубліката наказу мають бути додані: довідка установи банку, державного виконавця чи органу
зв'язку про втрату наказу; при втраті наказу стягувачем - довідка стягувача, підписана
керівником чи заступником керівника та головним (старшим)
бухгалтером підприємства, організації, що наказ втрачено і до
виконання не пред'явлено. ( Стаття 120 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2056-III
( 2056-14 ) від 19.10.2000 )
Стаття 121. Відстрочка або розстрочка виконання рішення,
зміна способу та порядку виконання рішення,
ухвали, постанови
При наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або
роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця,
за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою
арбітражний суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний
строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін,
прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від
обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання
рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх
виконання. При відстрочці або розстрочці виконання рішення, ухвали,
постанови арбітражний суд на загальних підставах може вжити
заходів до забезпечення позову. Про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали,
постанови, зміну способу та порядку їх виконання виноситься
ухвала, яка може бути перевірена в порядку нагляду. В необхідних
випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням
боржника або державному виконавцю. ( Стаття 121 із змінами, внесеними згідно із Законами N 251/97-ВР
від 13.05.97, N 2056-III ( 2056-14 ) від 19.10.2000 )
Стаття 122. Поворот виконання рішення, постанови
Якщо виконані рішення або постанова змінені чи скасовані і
прийнято нове рішення про повну або часткову відмову в позові, або
провадження у справі припинено, або позов залишено без розгляду,
боржникові повертається все те, що з нього стягнуто на користь
стягувача за зміненими чи скасованими у відповідній частині
рішенням, постановою. Видача наказу про повернення стягнутих грошових сум, майна
або його вартості провадиться арбітражним судом за заявою
боржника, до якої додається довідка, підписана керівником чи
заступником керівника і головним (старшим) бухгалтером, про те, що
суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою
банку або майно вилучено державним виконавцем. Якщо не виконані рішення або постанова змінені чи скасовані
і прийнято нове рішення про повну або часткову відмову в
позові, або провадження у справі припинено, або заяву залишено
без розгляду, арбітражний суд виносить ухвалу про повне або
часткове припинення стягнення за зміненими чи скасованими у
відповідній частині рішенням, постановою. ( Стаття 122 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2056-III
( 2056-14 ) від 19.10.2000 )
Голова Верховної Ради України Л.КРАВЧУК
м. Київ, 6 листопада 1991 року
N 1798-XII



on top