![]()
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 06.09.2007
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дерепи В.І. - головуючого (доповідача), Грека Б.М.,
Стратієнко Л.В.,розглянувши касаційну скаргу ВАТ "Мода-Сервіс" на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 8 травня
2007 року у справі за позовом ВАТ "Мода-Сервіс" до Суб'єкта
підприємницької діяльності Верещагіної Л.І. про усунення перешкод
в користуванні майном та стягнення 5650,58 грн. та за зустрічним
позовом про стягнення матеріальної шкоди 23532 грн. та моральної
шкоди в сумі 26468 грн., В С Т А Н О В И В:Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
2 серпня 2006 року (суддя Широбокова Л.П.) в частині вимог щодо
усунення перешкод в користуванні майном та звільнення орендованого
нежитлового приміщення площею 64,42 кв. м, що знаходиться в
"Будинку Побуту", який розташований за адресою:
м. Дніпропетровськ, вул. Короленко, 3, провадження у справі
припинено. В решті первісний позов задоволений частково. Стягнуто
з суб'єкта підприємницької діяльності Верещагіної Л.І. на користь
ВАТ "Мода-Сервіс" 4004,85 грн. неустойки, судові витрати. В решті
позову відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 8 травня 2007 року рішення суду в частині стягнення з
відповідачки за первісним позовом на користь позивача 4004,85 грн.
скасовано. В задоволенні позовних вимог відмовлено. В іншій
частині рішення залишене без змін.Не погоджуючись з постановою суду, ВАТ "Мода-Сервіс" просить
її скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм
матеріального і процесуального права.Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали
справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.З матеріалів справи вбачається, що на підставі укладеного між
сторонами 1 січня 2005 року договору оренди нежитлового приміщення
N 93, позивач надав в оренду відповідачці у строкове платне
користування не житлове приміщення 64,42 кв. м, яке складається з
трьох кімнат у м. Дніпропетровську, по вул. Короленко, 3 для
розміщення ательє.Згідно умов укладеного договору здавання майна в оренду і
повернення майна з оренди оформляється актом приймання-передачі.Як правильно встановлено апеляційним господарським судом при
розгляді справи, позивач попередив відповідачку про закінчення
терміну дії договору 30 червня 2005 року і, у зв'язку з цим,
необхідністю здати орендоване приміщення.З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що на
час розгляду справи відповідачка не займала спірне орендоване
приміщення, тому суд першої інстанції, з яким погодився суд
апеляційної інстанції, правильно припинив провадження у справі в
цій частині позовних вимог.На підставі ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) кожна сторона
повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на
підставу своїх вимог і заперечень.Згідно ст. 34 ГПК України ( 1798-12 ), господарський суд
приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.Приймаючи рішення, залишене без змін в цій частині постановою
суду апеляційної інстанції, місцевий господарський суд вірно
визнав такими, що не можуть вважатись належними та допустимими
доказами документи, надані позивачем за зустрічним позовом в
підтвердження заподіяння діями відповідача за зустрічним позовом
моральної шкоди та збитків у вигляді неодержаних доходів і
обгрунтовано відмовив в задоволенні зустрічного позову.Згідно п. 2.6 укладеного договору, після закінчення дії цього
договору орендатор зобов'язаний звільнити нежитлове приміщення на
протязі 30 днів з часу закінчення строку дії договору.Розглядаючи справу, апеляційний господарський суд правильно
встановив той факт, що спірне приміщення відповідачкою за
зустрічним позовом було звільнено 30 липня 2007 року і після цього
для цілей оренди не використовувалося.Сам по собі факт знаходження майна відповідачки на площах
позивача не свідчить про несвоєчасне повернення орендованого
приміщення, оскільки воно повністю знаходилося у розпорядженні
позивача.Згідно ч. 2 ст. 785 ЦК України ( 435-15 ), якщо наймач не
виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право
вимагати від наймача сплати неустойки за користування річчю за час
прострочення.Суд вважає безпідставними посилання місцевого суду в рішенні
від 2 серпня 2006 року на те, що прийнятою постановою
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19 червня
2006 року у справі N 7/2 було встановлено, що в обумовлений
договором оренди N 93 від 01.01.2005 року строк, орендоване
приміщення відповідачем за основним позовом не звільнене та не
повернено позивачеві, оскільки предметом розгляду по справі N 7/2
були позовні вимоги про спонукання продовжити дію договору.Суд, також, не може погодитись з доводами ВАТ "Мода-Сервіс",
викладеними в касаційній скарзі, в тій частині, що остаточне
вивільнення Верещагіною Л.І. орендованого приміщення може бути
підтверджено наявністю акту приймання-передачі, оскільки всупереч
п. 2.3 договору такий акт не складався сторонами і при передачі
спірного приміщення в оренду.Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції в
оскаржуваній постанові вірно застосував норми матеріального права
і обгрунтовано скасував рішення місцевого суду в частині стягнення
з первісного відповідача на користь первісного позивача
4004,85 грн. неустойки за час прострочення повернення майна,
залишивши без змін в решті частині.За таких обставин, постанова суду відповідає вимогам закону і
обставинам справи, тому підстав для її зміни немає.Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), суд
П О С Т А Н О В И В:
Про стягнення матеріальної шкоди та моральної шкоди
Про стягнення матеріальної шкоди та моральної шкоди
637;
Resolution, Causa
on July 12, 2007
№ 35/407
Document vb407600-07, current version — Adoption on July 12, 2007