Document vb298600-05, current version — Adoption on April 21, 2005

                                                          
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.04.2005 Справа N 10/298
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 16.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого - Ходаківської І.П.
суддів: Савенко Г.В., Кравчука Г.А.
розглянувши касаційну скаргу Дослідного заводу інституту
імпульсних процесів та технологій Національної академії наук
України
на постанову від 27.12.04 Одеського апеляційного
господарського суду
у справі N 10/298
господарського суду Миколаївської області
за позовом ТОВ "Тетяна"
до Березанської райдержадміністрації Миколаївської області
3-тя особа регіональне відділення Фонду держмайна України по
Миколаївській області
3-тя особа Дослідний завод інституту імпульсних процесів та
технологій Національної академії наук України
про визнання недійсним державного акту на постійне
користування земельною ділянкою і спонукання відповідача оформити
право користування земельною ділянкою
за участю представників сторін:
позивача: Новак І.О. (дов. N 7 від 18.04.05)
відповідача: Самсонова Т.Б. (дов. від 14.04.05)
Іванов І.А. (дов. від 14.04.05)
3-ті особи: Костиркін Б.В. директор ДЗ ІІТП
В зв'язку з відрядженням судді Першикова Є.В., справа
слухалась колегією суддів у складі: головуючий Ходаківська І.П.,
судді: Савенко Г.В., Кравчук Г.А., створеною розпорядженням
заступника голови судової палати від 20.04.05.
За згодою сторін відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) у
судовому засіданні від 21.04.05 були оголошені лише вступна та
резолютивна частини постанови колегії суддів Вищого господарського
суду України.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від
5 жовтня 2004 року по справі N 10/298 позов Товариства з обмеженою
відповідальністю "Тетяна" (далі ТОВ "Тетяна") до Березанської
райдержадміністрації Миколаївської області, за участю третіх осіб
без самостійних вимог: регіонального відділення Фонду державного
майна України в Миколаївській області та Дослідного заводу
інституту імпульсних процесів та технологій Національної академії
наук України про визнання недійсним державного акту на право
постійного користування землею серії ІІ-МК за N 000658, виданого
28 лютого 2002 року - задоволено, визнано недійсним оспорюваний
державний акт на право постійного користування землею, що виданий
Дослідному заводу інституту імпульсних процесів та технологій
Національної академії наук України та зобов'язано Березанську
районну державну адміністрацію Миколаївської області оформити
право користування земельною, на якій розташовано пансіонат
"Тетяна", за ТОВ "Тетяна".
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
27 грудня 2004 року по справі N 10/298 в задоволенні апеляційної
скарги Дослідного заводу інституту імпульсних процесів та
технологій Національної академії наук України на рішення
господарського суду Миколаївської області від 5 жовтня 2004 року
по справі N 10/298 відмовлено, відповідне рішення господарського
суду Миколаївської області залишено без змін.
Дослідний завод інститут імпульсних процесів та технологій
Національної академії наук України (далі Дослідний завод) з
постановою Одеського апеляційного господарського суду від
27 грудня 2004 року та рішенням господарського суду Миколаївської
області від 5 жовтня 2004 року по справі N 10/298 не погоджується
та в касаційній скарзі просить скасувати зазначені судові акти з
мотивів порушення норм матеріального та процесуального права, а
саме: ст.ст. 64, 87 ГПК України ( 1798-12 ), ст. 155 Земельного
кодексу України ( 2768-14 ).
Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, перевіривши
наявні матеріали справи на предмет повноти їх встановлення судом
першої і апеляційної інстанцій та правильності застосування норм
матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення
присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку -
відмовити в задоволені касаційної скарги, а постанову Одеського
апеляційного господарського суду від 27.12.2004 р. та рішення
господарського суду Миколаївської області від 05.10.2004 р. у
справі N 10/298 залишити в силі з наступних підстав.
Згідно частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові або
додатково перевіряти наявні у справі докази.
Правова оцінка фактичних обставин та встановлення
достовірності доказів по справі є виключною прерогативою судів
першої та апеляційної інстанції.
В постанові Одеського апеляційного господарського суду від
27.12.2004 р. було встановлено, що між регіональним відділенням
Фонду державного України по Миколаївській області та ПП "Тетяна",
правонаступником якого є ТОВ "Тетяна", що є позивачем по справі,
24 жовтня 2001 року було укладено договір купівлі-продажу об'єктів
незавершеного будівництва пансіонату "Наука" які були продані на
аукціоні як об'єкти що відносилися до державної форми власності та
знаходилися в оперативному управлінні Дослідного заводу і
відповідно до розпорядження Уряду України від 28.02.2001 року за
N 64-р ( 64-2001-р ) та наказу Фонду державного майна України від
14.03.2001 року за N 402 "Про включення до переліку об'єктів, що
підлягають приватизації, об'єктів незавершеного будівництва
пансіонату "Наука" підлягали продажу в порядку приватизації.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про особливості
приватизації об'єктів незавершеного будівництва" ( 1953-14 )
покупці об'єктів незавершеного будівництва можуть придбати разом з
об'єктами незавершеного будівництва земельні ділянки, відведені в
установленому порядку під забудову. За бажанням покупців земельні
ділянки, на яких розташовані об'єкти незавершеного будівництва,
надаються їм у довгострокову оренду.
Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень Земельного кодексу
України ( 2768-14 ) від 25.10.2001 року, останній набирає чинності
з 1 січня 2002 року. Таким чином, судами першої та апеляційної
інстанції було правильно визначене привілейоване право на набуття
прав на земельні ділянки, на яких знаходилися об'єкти
незавершеного будівництва, відповідно до ст. 30 Земельного кодексу
України ( 561-12 ) від 18.12.1990 року, яка передбачає, що при
переході права власності на будівлю і споруду разом з цими
об'єктами переходить і право власності або право користування
земельною ділянкою без зміни її цільового призначення.
Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що
відповідно до укладеного 24 жовтня 2001 року договору
купівлі-продажу об'єктів незавершеного будівництва пансіонату
"Наука" право власності на зазначені об'єкти виникає з моменту
підписання актів прийому-передачі. Судами першої та апеляційної
інстанцій встановлено, що відповідні акти були підписані
27 листопада 2001 року, таким чином було правильно зроблений
висновок щодо неможливості застосування положень Земельного
кодексу України ( 2768-14 ) від 25.10.2001 року в частині
визначення прав на спірну земельну ділянку на момент купівлі
об'єктів незавершеного будівництва пансіонату "Наука" у зв'язку з
не набранням останнім чинності.
Відповідно до ч. 4 ст. 30 Земельного кодексу України
( 561-12 ) від 18.12.1990 року право власності або право
користування земельною ділянкою посвідчується Радами народних
депутатів відповідно до вимог статті 23 Земельного кодексу України
від 18.12.1990 року, яка передбачала видачу та державну реєстрацію
сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних
депутатів відповідних державних актів. Відповідно до п. 2
Перехідних положень Земельного кодексу України ( 2768-14 ) від
25.10.2001 року клопотання і заяви щодо відведення земельних
ділянок, не вирішені на момент введення в дію цього Кодексу,
реалізуються органами виконавчої влади та органами місцевого
самоврядування відповідно до їх компетенції у порядку та з
додержанням вимог цього Кодексу.
Відповідно до наказу Мінекономіки, Держкоммістобудування,
Мінфін "Про затвердження Положення про фінансування та державне
кредитування капітального будівництва, що здійснюється на
території України" від 23.09.1996 N 127/201/173 ( z0588-96 ) під
об'єктом будівництва розуміється окрема будівля або споруда
(з усім устаткуванням, яке до неї відноситься, інструментом і
реманентом, галереями, естакадами, внутрішніми інженерними
мережами водопостачання, каналізації, газопроводу, теплопроводу,
електропостачання, радіофікації, підсобними і допоміжними
надвірними будівлями, благоустроєм та іншими роботами і
витратами), на будівництво, реконструкцію або розширення якої
повинен бути складений окремий проект і кошторис.
Аналізуючи оскаржувані судові акти колегія суддів прийшла до
висновку, що посилання суду апеляційної інстанції на статтю 120
Земельного кодексу України ( 2768-14 ) від 25.10.2001 року є
вірним, з огляду на те, що згідно статті 120 Земельного кодексу
України при переході права власності на будівлю і споруду право
власності на земельну ділянку або її частину може переходити на
підставі цивільно-правових угод, а право користування - на
підставі договору оренди. Правильність застосування зазначеної
статті підтверджується положеннями частини 2 статті 377 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) згідно якої, якщо житловий будинок,
будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у
користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право
користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони
розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх
обслуговування.
З огляду на вище викладене, колегія суддів приходить до
висновку, що судами першої та апеляційної інстанції було правильно
застосовані норми матеріального права в частині визначення прав на
земельну ділянку на якій розташовані об'єкти незавершеного
будівництва придбані в порядку приватизації ПП "Тетяна"
правонаступником якого, як встановлено судами першої та
апеляційної інстанції, є ТОВ "Тетяна" (позивач по справі).
Визнання за ТОВ "Тетяна" прав на землю відповідно до ст. 30
Земельного кодексу України ( 561-12 ) від 18.12.1990 року,
виключає можливість отримання спірної земельної ділянки в постійне
користування Дослідним заводом, з наступних підстав.
Відповідно до положень ст. 155 Земельного кодексу України
( 2768-14 ) у разі видання органом виконавчої влади або органом
місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо
володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною
ділянкою, такий акт визнається недійсним. Державний акт на право
постійного користування землею серії ІІ-МК за N 000658,
від 28 лютого 2002 року, на думку колегії суддів, виданий
Дослідному заводу інституту імпульсних процесів та технологій
Національної академії наук України в порядку ст. 123 Земельного
кодексу України на підставі рішення Березанської районної
державної адміністрації Миколаївської області, яка видала
відповідне рішення з порушенням чинного законодавства України та
прав позивача на спірну земельну ділянку. Згідно ст. 17 Земельного
кодексу України місцеві державні адміністрації мають право
розпоряджатися землями державної власності в межах визначених
Земельним кодексом України. Відповідно до ч. 5 ст. 116 Земельного
кодексу України надання у користування земельної ділянки, що
перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після
вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому Земельним кодексом
України. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку що при
прийнятті Березанською районною державною адміністрацією
Миколаївської області рішення про надання у постійне користування
Дослідному заводу інституту імпульсних процесів та технологій
Національної академії наук України спірної земельної ділянки були
допущені порушенням норм законодавства України, а саме положень
ст.ст. 17, 116, 123 Земельного кодексу України та відповідно до
положень ст. 155 Земельного кодексу України, оспорюване рішення
Березанської районної державної адміністрації Миколаївської
області підлягає скасуванню, як те що порушує права на спірну
земельну ділянку, що була набута ТОВ "Тетяна", як правонаступника
ПП "Тетяна" в порядку ст. 30 Земельного кодексу України ( 561-12 )
від 18.12.1990 року.
Посилання скаржника на інші порушення норм матеріального та
процесуального права, які були допущені судами першої та
апеляційної інстанції в процесі розгляду справи N 10/298, колегією
суддів до уваги не беруться, оскільки розгляд порушених скаржником
питань вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу,
про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові або додатково
перевіряти наявні у справі докази, що відповідно до положень
ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) виходить за межі розгляду справи
в касаційній інстанції.
Відповідно до частини першої статті 111-10 ГПК України
( 1798-12 ) порушення або неправильне застосування норм
процесуального права є підставою для скасування судового рішення.
Проте судовий акт підлягає скасуванню лише за умови, якщо таке
порушення призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого
судового рішення. Відповідно до роз'яснень пленуму Верховного Суду
України викладених в п. 1 постанови від 29.12.1976 року N 11
( v0011700-76 ) "Про судове рішення", обґрунтованим визнається
рішення, в якому повно відображені обставини і правові наслідки є
вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними
доказами, дослідженими у судовому засіданні. Законним рішення є
тоді, коли суд, встановивши всі вимоги процесуального
законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у
відповідності з нормами матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин.
При перегляді оскаржуваного рішення та постанови касаційна
інстанція встановила коло обставин, що входять до предмету
доказування у цій справі та, врахувавши її матеріали, прийшла до
висновку, що наведені в касаційній скарзі недоліки в застосуванні
норм процесуального права, що містяться в мотивувальній частині
оскаржуваних судових актів не могли призвести до істотних порушень
процесуальних прав сторін спору або інших учасників судового
процесу та не призвели до прийняття неправильних та
необґрунтованих судових рішень. Інших порушень норм матеріального
та процесуального права, що потягли б за собою неповне з'ясування
обставин справи (які мають значення для правильного вирішення
спору) чи прийняття неправильного судового рішення колегією суддів
не виявлено.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ), колегія суддів Вищого
Господарського суду України, П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу Дослідного заводу інституту імпульсних
процесів та технологій Національної академії наук України залишити
без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
27.12.04 у справі N 10/298 залишити без змін.



on top