![]()
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 05.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Кривди Д.С. (доповідача у справі), суддів:
Жаботиної Г.В., Уліцького А. М., розглянувши у відкритому судовому
засіданні касаційні скарги державної податкової інспекції у
м. Дружківка на постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 02.09.2004 у справі N 41/71а господарського суду
Донецької області за позовом Акціонерного товариства закритого
типу "Веско" до державної податкової інспекції у м. Дружківка про
визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, податкової
вимоги та акта, за участю представників сторін: від позивача:
Санько Л.В. - за довіреністю від 28.02.2005 р. N 313,
Богданова Л.М. - за довіреністю від 28.02.2005 р. N 314, від
відповідача: Слесаренко Н.Є. - за довіреністю від 28.02.2005 р.
N 1592/10/10-013, Сидоренко Д.В. - за довіреністю від
01.03.2005 р. N 1645/10/10-013, Стрілкова Н.В. - за довіреністю
від 28.02.2005 р. N 1593/10/10-013, В С Т А Н О В И В:Рішенням господарського суду Донецької області від
19.07.2004 р. (суддя - Гончаров С.А.), залишеним без змін
постановою Донецького апеляційного господарського суду від
02.09.2004 р. (головуючий - суддя Кулебякін О.С., судді -
Колядко Т.М., Стойко О.В.), позовні вимоги задоволено
частково; визнані повністю недійсними податкові
повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Дружківка
N 0000811740/3716/17-2/00282049/14362 від 28.12.2002 р.,
N 0001312340/4717/23-1/00282049/14363 від 27.12.2002 р.,
N 0001362340/4718/23-1/00282049/14364 від 27.12.2002 р.; припинено
провадження по справі в частині визнання недійсним акта перевірки
N 23/111-1/80 від 28.08.2002 р.; у задоволенні позовних вимог щодо
визнання недійсним податкової вимоги від 15.01.2003 р. N 1/45 та
від 17.01.2003 р. N 713/10/24-013 - відмовлено; стягнуто з
відповідача на користь позивача витрати по сплаті державного мита
у сумі 42,50 грн. та витрати по сплаті інформаційно-технічних
послуг у сумі 59 грн.Не погоджуючись з постановою Донецького апеляційного
господарського суду, ДПІ у м. Дружківка звернулась до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
постанову скасувати, посилаючись на неправильне застосування та
порушення норм матеріального права, та відмовити в задоволенні
позовних вимог.Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує
вимоги касаційної скарги і просить постанову залишити без змін, а
касаційну скаргу - без задоволення.Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні
обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм
матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення
присутніх в судовому засіданні представників сторін, дійшла
висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних
підстав.В процесі розгляду справи судом першої інстанції було
встановлено та підтверджено апеляційним судом при здійсненні
апеляційного провадження, що відповідачем була проведена перевірка
позивача з питань правильності нарахування та своєчасності
перерахування податку на прибуток та інших обов'язкових платежів
до бюджету, прибуткового податку, місцевих податків та зборів,
патентування деяких видів діяльності за період з 01.04.2001 р. по
30.06.2002 р., з питань дотримання валютного законодавства за
період з 01.05.2001 р. по 30.06.2002 р., N 23/111-1/80 від
28.01.2003 р., про що складено акт N 23/111-1/80 від 28.01.2003 р.На підставі акта перевірки та з урахуванням апеляційного
узгодження сум визначених позивачу податкових зобов'язань
відповідачем складені та направлені позивачу податкові
повідомлення-рішення N 0000811740/3716/17-2/00282049/14362 від
28.12.2002 р., N 0001312340/4717/23-1/00282049/14363 від
27.12.2002 р., N 0001362340/4718/23-1/00282049/14364 від
27.12.2002 р.1. Стосовно податкового повідомлення-рішення
N 0001362340/4718/23-1/00282049/14364 від 27.12.2002 р., яким
позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану
вартість в розмірі 1624618,50 грн.В акті перевірки, зокрема, вказано, що позивачем неправильно
застосовані нульова ставка оподаткування податком на додану
вартість за зовнішньоекономічним контрактом N 2001-1 від
02.01.2001 р., оскільки поставка товару здійснювалась на умовах
FOB, тобто позивач безпосередньо не здійснював вивезення товару за
межі митної території України.Відповідно до пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) податок за нульовою
ставкою обчислюється щодо операцій з продажу товарів, що були
вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території
України. Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником
податку за межі митної території України в разі, якщо їх вивезення
(експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною
декларацією.Статтею 35 ГПК України ( 1798-12 ) передбачено, що факти, які
відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при
розгляді справи. Таке припущення може бути спростоване в
загальному порядку.Судами встановлено, що відповідно до вказаних вимог Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ), позивачем
надані належним чином оформлені вантажні митні декларації, що є
підтвердженням факту вивезення (експортування) позивачем глини
вогнетривкої відповідно до умов контракту N 2001-1 від
02.01.2001 р., укладеного між позивачем та фірмою "Impakt
Internattional Holdings Limited", а тому суди дійшли правомірного
висновку, що доводи позивача про здійснення експорту і
застосування нульової ставки по податку на додану вартість при
експорті товарів є обґрунтованими та доведеними.2. Стосовно податкового повідомлення-рішення
N 0000811740/3716/17-2/00282049/14362 від 28.12.2002 р., яким
позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з власників
транспортних засобів.Згідно ст. 2 Закону України "Про податок з власників
транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів"
( 1963-12 ) об'єктом оподаткування цим податком є транспортні
засоби, віднесені до певної товарної позиції Гармонізованої
системи опису та кодування товарів.На думку відповідача, автомобілі БелАЗ, власником яких є
позивач, підпадають під товарну позицію 87.04 автомобілі для
транспортування вантажів, тому є об'єктом оподаткування (абзац 4
частини 1 ст. 2 Закону ( 1963-12 ). Позивач стверджує, що вказані
автомобілі відносяться до іншої позиції Гармонізованої системи,
зокрема, товарної позиції 87.09: заводські вантажівки, самохідні,
не оснащені піднімальним або навантажено-розвантажувальним
обладнанням, такого типу, які використовуються на фабриках,
складах, доках або аеропортах для транспортування товарів на
короткі відстані. Оскільки товарна позиція 87.09 до об'єктів
оподаткування не включена, то податок нарахований безпідставно.
Погоджуючись з висновками суду першої інстанції, апеляційна
інстанція виходила із наявності загальних правил тлумачення
Гармонізованої системи кодування товарів.Відповідно до підпункту "а" пункту 3 Правил тлумачення
Гармонізованої системи кодування товарів позиції, яка дає найбільш
спеціальне описання, віддається перевага перед позиціями, які
дають більш загальний опис.Товарна позиція 87.04 встановлює загальні ознаки: самоскиди
пристосовані до бездоріжжя без додаткових ознак: умов
експлуатації, устаткування, інших експлуатаційних характеристик.
На відміну від неї, товарна позиція 87.09 визначає спеціальні
ознаки транспортного засобу: належність до заводу, використання на
складах, аеропортах для транспортування вантажів на короткі
відстані. Виходячи з викладеного, позиція 87.09 Гармонізованої
системи в порівнянні з позицією 87.04 дає більш спеціальне
описання транспортного засобу.Згідно підпункту "с" пункту 3 Правил тлумачення
Гармонізованої системи, у разі коли товари можуть підпадати під
класифікацію за двома і більш позиціями, вони класифікуються за
позицією, яка є останньою у цифровій послідовності. Отже, у
випадку, що розглядається, повинна застосовуватись товарна позиція
87.09 як остання у цифровій послідовності. Таким чином, аналіз
Правил тлумачення Гармонізованої системи кодування товарів
свідчить про неможливість застосування до автомобілів БелАЗ
товарної позиції 87.04, на яку посилається відповідач.Крім того, суди, дослідивши Керівництво по експлуатації
автомобілів БелАЗ, дійшли висновку, що ці автомобілі можуть
використовуватись виключно на спеціальних шляхах
гірничодобувальних підприємств та непридатні для використання в
умовах бездоріжжя. Тому вони не можуть відноситись до товарної
позиції 87.04.Про правильність віднесення автомобілів БелАЗ до товарної
позиції 87.09 свідчить і лист Донецького експертного-технічного
центру Державного департаменту з огляду за охороною праці від
05.03.2002 N 473/10-6, якому дана оцінка апеляційним судом.Таким чином, вказані транспортні засоби не є об'єктом
оподаткування згідно Закону України "Про податок з власників
транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів"
( 1963-12 ).3. Стосовно податкового повідомлення-рішення
N 0001312340/4717/23-1/00282049/14363 від 27.12.2002 р., яким
позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток.В акті перевірки вказується на те, що позивач при визначенні
частки матеріальних витрат у витратах на виробництво продукції не
враховував вартість електроенергії, що призвело до заниження
приросту матеріальних витрат у залишках готової продукції. Крім
того, позивач при визначенні частки матеріальних витрат на
виробництво продукції не врахував суму матеріальних витрат,
використаних на проведення ремонтів основних засобів в тому
розмірі, в якому вони відносяться до складу валових витрат. На
думку відповідача, позивач припустився порушень пп. 5.2.1,
пп. 5.3.2, 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ), що призвело до помилки у розрахунках
приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів,
матеріалів, сировини комплектуючих виробів і напівфабрикатів на
складах у незавершеному виробництві і залишках готової продукції.Згідно п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) платник податку веде облік
приросту (убутку) активів виходячи з їх балансової вартості.Тобто вартість електроенергії може бути віднесена до
матеріальних активів і враховуватись при розрахунку
приросту-убутку балансової вартості матеріальних ресурсів за
умовою її накопичення і зберігання та відображення в
бухгалтерському балансі платника.Судами встановлено, що електроенергія позивачем не
накопичувалась, не зберігалась та не відображалась в балансі
підприємства, а тому, як правильно вказано судами, у позивача були
відсутні підстави враховувати вартість електроенергії під час
розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів, що також
підтверджується висновком судово-бухгалтерської експертизи N 55/24
від 14.04.2004 р.Стосовно матеріальних витрат на проведення ремонтів основних
засобів, суди виходили із висновків судово-бухгалтерської
експертизи.В частині припинення провадження у справі та відмови в
задоволенні позовних вимог сторони рішення судів не заперечують.Вищенаведене спростовує доводи касаційної скарги відповідача
щодо порушення та неправильного застосування апеляційним судом
норм права.Враховуючи вищенаведене, постанова апеляційного
господарського суду є такою, що відповідає нормам матеріального та
процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не
вбачається.Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7,
п. 1 ч. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
637;
Resolution, Causa
on March 2, 2005
№ 41/71а
Document v_71a600-05, current version — Adoption on March 2, 2005