![]()
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 23.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Рішенням від 25.11.2004 господарського суду м. Києва (суддя
Хрипун О.О.) після нового розгляду справи частково задоволено
позов Виробничо-побутового кооперативу "Зоряний" до Державної
податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва, визнано
недійсним податкове повідомлення-рішення N 766-15-4-19420986-5192
від 17.04.2003 в частині визначення податкового зобов'язання з
земельного податку на загальну суму 214180,99 грн., у тому числі
142457,53 грн. основного платежу, 71723,46 грн. штрафних
(фінансових) санкцій; в решті позову відмовлено.Суд першої інстанції встановив, що на підставі договору
купівлі-продажу будинків по вул. Юнкерова, 50 у м. Києві до
позивача в 1993 році перейшло право постійного користування
земельною ділянкою. В 2000 році позивач звернувся до Київської
міської ради з заявою про оформлення права на землю та видачу йому
державного акту на право постійного землекористування. Станом на
дату прийняття рішення по справі, державний акт на право
постійного землекористування не видано.Відповідно до ч. 2 ст. 92 чинного Земельного Кодексу України
( 2768-14 ) право постійного землекористування передбачено лише
для державних та комунальних підприємств.Частиною 6 Розділу X Земельного Кодексу України ( 2768-14 )
встановлено зобов'язання юридичних осіб, які не можуть мати землю
на праві постійного землекористування, в тому числі й позивача, до
01.01.2005 переоформити їх право постійного землекористування на
право власності або орендне користування.Позивач доказів переоформлення права постійного
землекористування на орендне користування (договір оренди) не
надав.Відповідно до ст. 2 Закону України "Про плату за землю"
( 2535-12 ) використання землі в Україні є платним; власники
земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі,
крім орендарів та інвесторів-учасників угоди про розподіл
продукції, сплачують земельний податок.Згідно зі ст. 15 Закону України "Про плату за землю"
( 2535-12 ) власники землі та землекористувачі сплачують земельний
податок з дня виникнення права власності або права користування
земельною ділянкою.Заперечення відповідача щодо визначення будівель нежитловими
при їх реєстрації в БТІ м. Києва визнано безпідставним, оскільки
реєстрація будівель БТІ м. Києва не є правовстановлюючим
документом для віднесення будівель до житлового або нежитлового
фонду.Відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону України "Про плату за землю"
( 2535-12 ), податок за земельні ділянки, зайняті житловим фондом,
справляється у розмірі трьох відсотків від суми земельного
податку, обчисленого відповідно до частин першої та другої цієї
статті.Враховуючи зазначене, суд визнав, що позивач зобов'язаний
сплачувати земельний податок у розмірі, передбаченому ч. 5 ст. 7
Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) - три відсотки від
суми земельного податку, обчисленого відповідно до частини першої
цієї статті, в зв'язку з чим спірне податкове повідомлення-рішення
прийнято з порушенням вимог ст. 7 Закону України "Про плату за
землю", а тому підлягає визнанню недійсним в частині перевищення
суми податкового зобов'язання, обчисленого відповідно до ч. 5
ст. 7 Закону України "Про плату за землю".Постановою від 20.01.2005 Київського апеляційного
господарського суду (колегія суддів у складі: Ладанової С.О. -
головуючого, Моторний О.А., Карась О.В.) рішення суду першої
інстанції залишено без змін.Відповідач звернувся до Вищого господарського суду з
касаційною скаргою про скасування рішення і постанови по справі та
прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову.Касатор доводить, що до земель житлового фонду віднесено
тільки 15 корпус, який розташований на спірній земельній ділянці,
а решта будинків та будівель до житлового фонду не віднесена.Заслухавши суддю-доповідача Уліцького А.М., пояснення
представників сторін, перевіривши матеріали справи, Вищий
господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню частково, виходячи з наступного.Згідно зі ст.ст. 2, 63 ЗК України (у редакції від 18.12.1990
N 561-XII ( 561-12 ) виходячи з цільового призначення всі землі
України поділяються на категорії, у тому числі землі населених
пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів),
які використовуються відповідно до проектів планіровки та забудови
міста і планів земельно-господарського устрою.Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано визнали на
підставі наданих у справі доказів факт використання позивачем
земельної ділянки і згідно зі ст. 2 Закону "Про плату за землю"
( 2535-12 ) дійшли висновку про обов'язок позивача сплачувати
земельний податок.Ставка земельного податку застосована у розрахунку
відповідачем не доведена відповідними доказами і переведення
житлових будинків та обслуговуючих їх об'єктів
соціально-культурного призначення представницьким органом
територіальної громади - радою до промислових та інших категорій
земель не доведена.Проте суди першої та апеляційної інстанцій, змінюючи ставку
земельного податку на спірну земельну ділянку, не визначили склад
об'єктів, розташованих на спірній земельній ділянці, наявність
грошової оцінки земельної ділянки за місцезнаходженням відповідно
до рішення ради, тобто застосування ч. 5 ст. 7 цього Закону
( 2535-12 ) здійснено без визначення розрахунку з урахуванням
грошової оцінки за вимогами ст. 7 Закону "Про плату за землю",
яким спростовується визначена відповідачем сума податку на землю.Зважаючи на викладене, судова колегія дійшла висновку, що
рішення і постанова підлягають скасуванню як такі, що прийняті при
неповному встановлені суттєвої обставини у справі - розрахунку
податку на землю відповідно до ст. 7 Закону України "Про плату за
землю" ( 2535-12 ). Справу слід направити на новий розгляд до суду
першої інстанції для встановлення суми податку на землю відповідно
до законодавства.Керуючись, ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий
господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
637;
Resolution, Causa
on April 27, 2005
№ 21/706-32/402
Document v_706600-05, current version — Adoption on April 27, 2005