Document v202_600-05, current version — Adoption on April 28, 2005

                                                          
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.04.2005 Справа N 15/202-Н
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 30.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Усенко Є.А.
суддів: Глос О.І., Бакуліної С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ТОВ "Подільський торговий дім"
на постанову Житомирського апеляційного господарського суду
від 16.12.2004
у справі N 15/202-Н господарського суду Хмельницької області
за позовом ТОВ "Подільський торговий дім"
до Кам'янець-Подільської ОДПІ
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: не з'явився.
від відповідача: Банашко Л.М., Олійник В.І., Рудська О.В.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Хмельницької області від
25.06.2004 у справі N 15/202-Н (суддя Муха М.Є.), залишеним без
змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від
16.12.2004 (судді Голубєва Г.К., Горшкова Н.Ф., Майор Г.І.) у
задоволенні позову ТОВ "Подільський торговий дім" до Кам'янець -
Подільської ОДПІ про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень від 26.09.2003 N 0000462640/0 та від
17.10.2003, N 0000462640/1 відмовлено. Повернуто ТОВ "Подільський
торговий дім" з Державного бюджету України зайво сплачене державне
мито у сумі 85 грн.
У касаційній скарзі ТОВ "Подільський торговий дім" просить
скасувати постанову Житомирського апеляційного господарського суду
від 16.12.2004, рішення господарського суду Хмельницької області
від 25.06.2004 у справі N 15/202-Н та прийняти нове рішення, яким
задовольнити позов, посилаючись на порушення господарським судом
апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, а
саме: абз. "б" п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" від 21.12.2000 N 2181-III
( 2181-14 ), п. 5.1 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про
прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 N 13-92 ( 13-92 ),
п.п. 13, 14 Інструкції про порядок застосування штрафних
(фінансових) санкцій органами державної податкової служби,
затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001 N 110 ( z0268-01 )
(з наступними змінами і доповненнями), оскільки відповідач,
встановивши в акті перевірки факт несплати позивачем коштів
фізичним особам, зазначеним в заготівельних відомостях (що стало
підставою для висновку відповідача про безпідставне збільшення
позивачем валових витрат і донарахування податку на прибуток по
зазначених операціях), в той час приймає рішення про визначення
позивачу податкових зобов'язань з прибуткового податку і
застосування штрафних санкцій за неутримання прибуткового податку
з доходів фізичних осіб, яких (згідно з висновками акту перевірки)
останні не одержували.
В засіданні суду касаційної інстанції було оголошено перерву
до 28.04.2005 до 14 год. 30 хв.
Позивач не скористався своїм процесуальним правом на участь
свого представника у судовому засіданні касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення представників відповідача, перевіривши
матеріали справи, повноту встановлення обставин справи та
правильність їх юридичної оцінки господарськими судами першої та
апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій
встановлено, що ДПА у Хмельницькій області і Кам'янець-Подільською
ОДПІ було проведено позапланову документальну перевірку
підприємства позивача щодо дотримання вимог податкового та
валютного законодавства за період з 01.10.2001 по 30.06.2003, за
наслідками якої складено акт від 24.09.2003, яким встановлено:
по-перше, заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на
прибуток у I-му півріччі 2003 р. внаслідок включення до складу
валових витрат 538 654 грн., не підтверджених документально
(оскільки відомості на закупку горіхів було сфальсифіковано, і
гроші за горіхи фізичні особи, зазначені у відомостях, не
отримували); по-друге, порушення ст.ст. 11, 12, п.п. "а" п. 2
ст. 19 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок
з громадян" ( 13-92 ), у зв'язку з неутриманням позивачем
прибуткового податку з доходів фізичних осіб, зазначених у
заготівельних відомостях, виплачених останнім позивачем за
закуплені у них ядра горіхів (хоч згідно з висновками розділу 2.2
акту зазначені доходи фізичними особами, зазначеними у
заготівельних відомостях, не одержувалися).
На підставі вказаного акту перевірки Кам'янець-Подільською
ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення 26.09.2003
N 0000462640/0, згідно з яким позивачу визначено суму податкового
зобов'язання по прибутковому податку з громадян у розмірі
323 192,64 грн. (в т.ч. основний платіж - 107 730,88 грн., штрафні
санкції - 215 461,76 грн.).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарські суди
першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що: по-перше,
позивачем документально не підтверджено факту закупівлі у громадян
горіхів безпосередньо за місцем їх вирощування, що могло би бути
підставою для застосування пільги, передбаченої п.п. "є" п. 5.1
ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок
з громадян" ( 13-92 ); по-друге, висновки акту перевірки
підтверджено висновком судово-бухгалтерської експертизи від
05.05.2004 N 948.
Однак, зазначені висновки господарських судів не є такими, що
грунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в
судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись
законом, як це передбачено ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) з огляду
на наступне.
В порушення вищезазначеної норми Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ), господарські суди не
встановили обставин справи, що мають значення для правильного
вирішення спору, не надали оцінки всім доказам у справі.
Відповідно до ст. 2 Декрету Кабінету Міністрів України "Про
прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ) об'єктом оподаткування у
громадян, які мають постійне місце проживання в Україні, є
сукупний оподатковуваний доход за календарний рік (що складається
з місячних сукупних оподатковуваних доходів), одержаний з різних
джерел, як на території України, так і за її межами.
Згідно зі ст. 11 Декрету Кабінету Міністрів України "Про
прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ) оподаткуванню підлягають
доходи громадян, одержувані ними від підприємств, установ,
організацій і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності
не за місцем основної роботи, в тому числі за сумісництвом, за
виконання разових та інших робіт, здійснюваних на основі договорів
підряду та інших договорів цивільно-правового характеру, та доходи
фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які разом з
доходами за місцем основної роботи (служби, навчання) одержують
доходи від здійснення підприємницької діяльності.
Відповідно до висновків акту перевірки порушення позивачем
вимог ст.ст. 11, 12 Декрету Кабінету Міністрів України "Про
прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ) полягає в неутриманні і
неперерахуванні до бюджету прибуткового податку з доходів
громадян, зазначених у закупівельних відомостях, виплачених
останнім позивачем за закуплені у них ядра горіхів. В той же час,
згідно з розділом 2.2. акту перевірки грошові кошти громадянам,
зазначеним в закупівельних відомостях, позивачем не виплачувалися,
оскільки закупівельні відомості було сфальсифіковано (зазначені в
відомостях громадяни були померлі, їх паспортні дані невірні, не
проживали в селах, зазначених в відомостях тощо).
Факт невиплати позивачем грошових коштів громадянам, які були
вписані у відомостях по закупці сільськогосподарської продукції,
встановлений в акті перевірки, підтверджено відповідачем і у
відзиві на касаційну скаргу (стор. 3 відзиву).
Слід зазначити, що обмежившись посиланням на неподання
позивачем доказів закупівлі горіхів у громадян за місцем їх
вирощування, господарські суди не взяли до уваги, що позивачем
взагалі не було надано доказів закупівлі продукції у громадян
(оскільки згідно з висновками Кам'янець-Подільської ОДПІ
закупівельні відомості було сфальсифіковано).
У зв'язку з наведеним для правильного вирішення спору
господарським судам необхідно встановити наявність (чи
відсутність) об'єкту оподаткування прибутковим податком з громадян
по зазначеним вище операціям, в т.ч. встановити у кого (у фізичних
чи юридичних осіб) було закуплено горіхи, кому було виплачено
грошові кошти за закуплені горіхи тощо.
Вищенаведене свідчить про те, що судами зроблено висновки при
неповно встановлених обставинах справи.
Допущені судом як першої, так і апеляційної інстанції
вищезазначені порушення ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) та
неправильне застосування у зв'язку з цим норм матеріального права
відповідно до ч. 1 ст. 111-10 ГПК України є підставою для
скасування прийнятих у справі судових рішень і направлення справи
на новий розгляд.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід
взяти до уваги викладене у зазначеній постанові, вжити всі
передбачені чинним законодавством засоби для всебічного, повного
та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків
сторін і в залежності від встановленого та у відповідності із
вимогами закону вирішити спір.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3
ст. 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТОВ "Подільський торговий дім" задовольнити
частково.
Скасувати постанову Житомирського апеляційного господарського
суду від 16.12.2004, рішення господарського суду Хмельницької
області від 25.06.2004 у справі N 15/202-Н, а справу передати на
новий розгляд до господарського суду Хмельницької області.



on top