Document v-106323-07, current version — Adoption on March 3, 2007

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
Л И С Т
03.03.2007 N 31-5-106
Всеукраїнській молодіжній
організації
"Молодь проти Корупції"
01024, м. Київ,
вул. Лютеранська, 27/29

Міністерством юстиції України розглянуто ваше звернення, що
надійшло від народного депутата України С.Н.Пачесюка і
повідомляється наступне.
Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності
Цивільним кодексом України ( 435-15 ) (далі - Кодекс), положення
Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або
продовжують існувати після набрання ним чинності.
Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після
набрання ним чинності, відповідно до пункту 4 Прикінцевих та
перехідних положень Кодексу ( 435-15 ).
До договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і
продовжують діяти після набрання чинності Кодексом ( 435-15 ),
застосовуються правила Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків
зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх
укладення (пункт 9 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу).
З огляду на викладене, форма договорів, укладених до 1 січня
2004 року, що продовжують діяти, повинна відповідати вимогам
Цивільного кодексу УРСР 1963 року (1501-06, 1502-06, 1503-06,
1504-06, 1505-06 ).
Відповідно до статті 654 Кодексу ( 435-15 ) зміна або
розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір,
що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором
або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Такі
договори, укладені після 1 січня 2004 року, мають відповідати
формі договору, до якого вносяться зміни, тобто, укладатися з
дотриманням вимог чинного цивільного законодавства.
Договір про внесення змін до основного договору за своєю
суттю є правочином, який вносить зміни до останнього, оскільки
включає в себе погоджені сторонами умови, що є відмінними від
раніше встановлених умов.
Укладення додаткового договору змінює відносини між
сторонами, породжуючи нові стосунки, які базуються на комплексі
погоджених умов, як змінені і погоджені сторонами,
взаємовідносини.
Статтями 793 та 794 Кодексу ( 435-15 ) встановлено, що
договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої
частини), який укладається строком на три роки і більше, підлягає
нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Таким чином, вважаємо, що якщо сторони бажають внести зміни
до основного договору найму будівлі або іншої капітальної споруди
(їх окремої частини), який був укладений за правилами Цивільного
кодексу Української РСР 1963 року (1501-06, 1502-06, 1503-06,
1504-06, 1505-06 ), та у разі, якщо строк дії такого договору
становить три роки і більше, сторони мають укласти додатковий
договір, який підлягатиме нотаріальному посвідченню та державній
реєстрації у Державному реєстрі правочинів.
Зазначений договір може бути посвідчений нотаріально при
умові надання нотаріусу документів, які б відповідали вимогам
законодавства (стаття 47, частина друга статті 49 Закону України
"Про нотаріат" ( 3425-12 ) та відповідно до вимог пункту 107
Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами
України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3
березня 2004 року N 20/5 ( z0283-04 ), підтверджували право
власності наймодавця (позичкодавцю) на майно, що здається в найм
(позичку).
Додатково повідомляємо, що згідно з пунктом другим частини
першої статті 150 Конституції України ( 254к/96-ВР ) офіційне
тлумачення Конституції України та законів України належить до
повноважень Конституційного Суду України.
Заступник Міністра І.І.Ємельянова



on top