Щодо відмови у задоволенні касаційної скарги
Determination of the Suprime Court of Ukraine; Excerpt on September 30, 2004
Document n0548700-04, current version — Adoption on September 30, 2004

СУДОВА ПАЛАТА У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
30.09.2004

(Витяг)
Якимівський районний суд Запорізької області вироком від
29 вересня 2003 р. засудив К.: за ч. 2 ст. 185 КК ( 2341-14 ) - на
два роки позбавлення волі, за ч. 3 ст. 185 цього Кодексу - на три
роки шість місяців позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК за
сукупністю злочинів йому остаточно визначено три роки шість
місяців позбавлення волі.
К. визнано винним у тому, що він у денний час 10 грудня
2002 р. у дворі будинку проломив стіну гаража і викрав звідти
майно потерпілого К. В. на загальну суму 675 грн.
У нічний час цього ж дня К. знову проник у зазначений гараж,
звідки повторно викрав майно К. В. на суму 117 грн.
12 лютого 2003 р. приблизно о 21-й годині К., перебуваючи у
стані алкогольного сп'яніння, у приміщенні кухні будинку викрав
майно потерпілої І. на суму 117 грн.
Апеляційний суд Запорізької області ухвалою від 10 березня
2004 р. вирок місцевого суду залишив без зміни.
У касаційній скарзі засуджений послався на те, що гараж, з
якого була вчинена крадіжка, знаходиться на території його
домоволодіння, а отже, і кваліфікуючої ознаки - проникнення -
немає. Повторної крадіжки з гаража він не вчиняв, а лише переніс
речі в дім. Що стосується крадіжки речей І., то засуджений вважав,
що ці речі викинуті, оскільки вони лежали на кухні біля сміття і
мали вигляд зношених.
Перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у
касаційній скарзі доводи, колегія суддів Судової палати у
кримінальних справах Верховного Суду України вирішила, що
касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Висновки суду про доведеність вини К. у вчиненні злочинів за
обставин, які викладені у вироку, ґрунтуються на досліджених у
судовому засіданні доказах.
Так, сам засуджений не заперечував, що взяв речі І.
Свідок С. у судовому засіданні показав, що бачив, як К.
сокирою ламав стіну гаража, а потім витягнув звідти речі, які
пізніше продав. Аналогічні показання С. дав і під час проведення
досудового слідства.
Свідок О. показав, що в грудні 2002 р. К. залишив йому речі,
які наступного дня вилучили працівники міліції і які належали
К. В.
Доводи засудженого про те, що його дії - не крадіжка з
проникненням, оскільки гараж знаходиться на території його
домоволодіння, безпідставні.
Так, з показів потерпілого К. В., свідка К. В. Є. вбачається,
що домоволодіння належить матері засудженого - К. В. Є., гараж є
ізольованим приміщенням, що зачиняється на замок, і там
зберігаються речі К. В.
За таких обставин колегія суддів Судової палати у
кримінальних справах Верховного Суду України погодилася із тим, що
дії К. кваліфіковані правильно, й у задоволенні касаційної скарги
йому відмовила.



on top