Вищий адміністративний суд України <...>, розглянувши
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському
районі м. Києва на ухвалу Київського апеляційного господарського
суду від 27.12.2005 р. та постанову господарського суду м. Києва
від 14.10.2005 р. у справі N 32/501 за позовом гр. Б. до Державної
податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В:У серпні 2005 року гр. Б. звернувся з позовом до ДПІ у
Печерському районі м. Києва про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення N <...> від 07.06.2005 р., яким позивачу
визначено податкове зобов'язання по земельному податку в сумі
2973,20 грн. та N <...> від 25.07.2005 р., прийнятого за
результатами розгляду скарги позивача.Вимоги позивача обґрунтовані тим, що він здійснює
підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, а
тому відповідно до абз. 5 п. 6 Указу Президента України "Про
спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів
малого підприємництва" ( 727/98 ) не є платником плати (податку)
на землю щодо зданих в оренду приміщень, які використовуються ним
для здійснення підприємницької діяльності.Постановою господарського суду м. Києва від 14.10.2005 р.,
залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського
суду від 27.12.2005 р., позов задоволено, визнано недійсними
податкові повідомлення-рішення N <...> від 07.06.2005 р. та
N <...> від 25.07.2005 р.Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій
виходили з того, що абз. 5 ч. 1 п. 6 Указу Президента України "Про
спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів
малого підприємництва" ( 727/98 ) та п. 6 постанови КМУ "Про
роз'яснення Указу Президента України "Про спрощену систему
оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого
підприємництва" ( 507-2000-п ) передбачено, що суб'єкт малого
підприємництва, який перейшов на сплату єдиного податку, не є
платником ряду податків та зборів (обов'язкових платежів),
зокрема, плати (податку) за землю за земельні ділянки, які
використовуються ним для провадження підприємницької діяльності.
Оскільки позивач здійснює підприємницьку діяльність шляхом здачі в
оренду нежитлових приміщень, які знаходяться у його власності, то
це є підставою для звільнення його від сплати податку на землю.03.03.2006 р. Вищим адміністративним судом України відкрито
касаційне провадження за касаційною скаргою ДПІ у Печерському
районі м. Києва, у якій ставиться питання про скасування судових
рішень та відмови у задоволенні позову, з підстав порушення та
неправильного застосування норм матеріального права.Доводи касаційної скарги обґрунтовуються тим, що об'єкти
оподаткування, суб'єкти, ставки, порядок нарахування та сплати
податку на землю, а також пільги щодо плати за землю визначаються
Законом України "Про плату за землю" ( 2535-12 ), яким не
передбачено звільнення від сплати земельного податку суб'єктів
малого підприємництва, які здійснюють підприємницьку діяльність
шляхом здачі в оренду нежитлових приміщень, які знаходяться у його
власності.Позивач у запереченнях на касаційну скаргу та у судовому
засіданні суду касаційної інстанції просив касаційну скаргу
залишити без задоволення, рішення суду першої та апеляційної
інстанцій - без змін.Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін,
розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши
матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
задоволенню не підлягає з наступних підстав.01.06.2000 р. позивач зареєстрований Печерською районною у
м. Києві державною адміністрацією як такий, що здійснює
підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування,
обліку та звітності.Господарськими судами встановлено, що позивачу належать
згідно зі свідоцтвом <...> про право (приватної) власності на
нежиле приміщення - офіс (колишня квартира N 131) площею
70,600 кв. м - 4/100 частини від нежилих приміщень у будинку
площею 1891,00 кв. м за адресою ______________ та свідоцтвом <...>
про право (приватної) власності на нежиле приміщення - офіс
(колишня квартира N 126) площею 36,800 кв.м - 3/100 частини від
нежилих приміщень у будинку площею 1100,50 кв. м за
адресою_________________.
На підставі свідоцтва <...> про сплату єдиного податку
позивачу надано право сплати протягом 2005 року єдиного податку за
умови здійснення підприємницької діяльності за видами діяльності:
здавання приміщень в оренду, юридична практика, адвокатська
діяльність, купівля-продаж приміщень, консалтингові послуги,
послуги по залученню клієнтів.Відповідно до ст. 2 Закону України "Про плату за землю"
( 2535-12 ) використання землі в Україні є платним. Плата за землю
справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що
визначається залежно від грошової оцінки земель.Абз. 5 ч. 1 п. 6 Указу Президента України "Про спрощену
систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого
підприємництва" ( 727/98 ) та п. 6 постанови КМУ "Про роз'яснення
Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування,
обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва"
( 507-2000-п ) передбачено, що суб'єкт малого підприємництва, який
перейшов на сплату єдиного податку, не є платником ряду податків
та зборів (обов'язкових платежів), зокрема, плати (податку) за
землю за земельні ділянки, які використовуються ним для
провадження підприємницької діяльності. Указаний закон є
спеціальним у сфері оподаткування і підлягає застосуванню при
вирішенні спірних правовідносин.Суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши, що позивач
здійснював підприємницьку діяльність шляхом здачі в оренду
нежитлових приміщень, які належать йому на праві власності за
договорами оренди від 01.06.2004 та від 10.05.2002 р. з ПП "В" та
ТОВ "Е", дійшли вірного висновку, що це є підставою для звільнення
його від сплати податку на землю.Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України ( 2747-15 ) суд
касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має
право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення
- без змін.Ураховуючи викладене, суд касаційної інстанції не вбачає
підстав для задоволення касаційної скарги та скасування судових
рішень.Керуючись ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ), суд
У Х В А Л И В:
Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
849;
Determination
on May 3, 2006
Document n0269760-06, current version — Adoption on May 3, 2006