Document n0233700-03, current version — Adoption on December 24, 2003

ВІЙСЬКОВА СУДОВА КОЛЕГІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
24.12.2003

(Витяг)
Постановою Військового місцевого суду Чернівецького гарнізону
від 19 березня 2003 р. М. на підставі ст. 45 КК ( 2341-14 )
звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 190, ч. 3
ст. 358 цього Кодексу у зв'язку з дійовим каяттям і відповідно до
п. 1 ч. 1 ст. 7-1, ст. 7-2 КПК ( 1001-05 ) провадження у справі
закрито. В апеляційному порядку справа не розглядалась.
М. було обвинувачено у вчиненні таких злочинів. У травні
1999 р. під час оформлення документів для проходження військової
служби за контрактом у військовий квиток, обліково-послужну картку
та послужний список М. не встановлена досудовим слідством особа
внесла завідомо неправдиві відомості про присвоєння йому
військових звань "молодший сержант" і "сержант". Усвідомлюючи
неправдивість зроблених записів, М. у липні 1999 р. використав
завідомо підроблені документи для призову на військову службу за
контрактом, і в цьому ж місяці його зарахували до особового складу
військової частини у військовому званні "сержант". У період
проходження військової служби з 23 липня 1999 р. по 28 лютого
2003 р. він, отримуючи грошове забезпечення, до якого входила і
надбавка за зазначене звання, заволодів шляхом обману коштами в
сумі 809 грн.
У ході досудового слідства М. добровільно відшкодував збитки,
завдані ним державі.
У касаційному поданні прокурор просив змінити постанову
військового місцевого суду у зв'язку з неправильним застосуванням
кримінального закону, звільнити М. від кримінальної
відповідальності за ч. 3 ст. 358 КК ( 2341-14 ), відповідно до
п. 2 ч. 1 ст. 49 цього Кодексу у зв'язку із закінченням строків
давності і закрити кримінальну справу на підставі ч. 2 ст. 11-1
КПК ( 1001-05 ).
Перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені в
касаційному поданні доводи прокурора, Військова судова колегія
Верховного Суду України подання задовольнила з таких підстав.
Висновок суду про винність М. у вчиненні інкримінованих йому
злочинів грунтується на сукупності досліджених доказів, яким суд
дав правильну оцінку.
Постанова суду в частині звільнення М. від кримінальної
відповідальності за ч. 1 ст. 190 КК ( 2341-14 ) на підставі ст. 45
цього Кодексу і закриття справи в цій частині в порядку,
передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 7-1, ст. 7-2 КПК ( 1001-05 ), є
правильною.
У частині ж звільнення М. від кримінальної відповідальності
за ч. 3 ст. 358 КК ( 2341-14 ) у зв'язку з дійовим каяттям ця
постанова є необгрунтованою.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК ( 2341-14 ) за злочин
невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження
волі, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з
дня вчинення нею цього злочину до дня набрання вироком законної
сили минуло три роки.
Використання завідомо підробленого документа, за яке
встановлено відповідальність зазначеною нормою, належить згідно з
ч. 2 ст. 12 КК ( 2341-14 ) до категорії злочинів невеликої
тяжкості і вважається закінченим з моменту пред'явлення (надання)
такого документа підприємству, установі чи організації.
М. вчинив цей злочин у липні 1998 р. На час розгляду справи в
суді з того моменту пройшло понад три роки.
Даних про те, що після вчинення зазначеного злочину М.
ухилявся від слідства або суду, в матеріалах справи немає, а
вчинення ним пізніше злочину, відповідальність за який передбачено
ч. 1 ст. 190 КК ( 2341-14 ), перебіг давності не переривало
оскільки згідно з ч. 2 ст. 12 того ж Кодексу цей злочин також
належить до категорії злочинів невеликої тяжкості.
За таких обставин кримінальна справа в частині обвинувачення
М. за ч. 3 ст. 358 КК ( 2341-14 ) підлягає закриттю у зв'язку із
закінченням строків давності на підставі ч. 2 ст. 11-1 ( 1001-05 )
КПК.
З урахуванням викладеного Військова судова колегія Верховного
Суду України постанову Військового місцевого суду Чернівецького
гарнізону від 19 березня 2003 р. в частині звільнення М. від
кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 358 КК ( 2341-14 ) на
підставі ст. 45 того ж Кодексу та закриття справи в цій частині
відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7-1, ст. 7-2 КПК ( 1001-05 ) змінила і
звільнила його від кримінальної відповідальності за зазначеною
нормою КК на підставі ст. 49 цього Кодексу, а справу у відповідній
частині закрила згідно з ч. 2 ст. 11-1 КПК у зв'язку із
закінченням строків давності.



on top