У березні 2000 р. Л. звернувся в суд із позовом до К. та
виробничо-торговельної фірми "Діана-Інвест", третя особа:
Яготинська міська рада - про визнання права власності на частину
будівель та виділення їх у натурі і визнання договору
купівлі-продажу торговельного комплексу "Пакрі" недійсним,
посилаючись на те, що в м. Яготині протягом 1997 - 1999 рр. за
його, Л., кошти були зведені магазин "Пакрі", кафе, літній
майданчик та кухня при кафе. Відповідачка К. мала можливість
швидко отримати документи, пов'язані з виділенням земельної
ділянки під торговельний комплекс, і була підприємцем, тому в
основному з його матеріалів та за його кошти і значно меншою
частиною власних будівельних матеріалів відповідачки були зведені
спірні будівлі та зареєстровані на її ім'я. Згодом, у процесі
користування комплексом, відповідачка перестала визнавати його
власником майна і 28 лютого 2000 р. продала це майно
виробничо-торговельній фірмі "Діана-Інвест". Зважаючи на ступінь
участі кожного з них, Л. просив визнати за ним право власності на
9/10 частин майна, а також визнати недійсним договір
купівлі-продажу торговельного комплексу.Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 26
грудня 2000 р., залишеним без зміни ухвалою судової колегії в
цивільних справах Київського обласного суду від 17 липня 2001 р.,
позов Л. задоволено частково. Визнано за ним право власності на
тимчасові споруди і виділено в натурі: кафе (приміщення кафе
вартістю 114 тис. 378 грн. та прилеглі до нього кухня і погріб
вартістю 16 тис. 63 грн.), навіс вартістю 8 тис. 50 грн., кіоск
вартістю 4 тис. 437 грн., стічну яму вартістю 1 тис. 429 грн., а
також паркан вартістю 2 тис. 362 грн., плоский шифер вартістю 1
тис. 594 грн., тобто всього майна на загальну суму 148 тис. 313
грн. К. виділено і визнано за нею право власності на тимчасову
споруду - магазин вартістю 34 тис. 156 грн., місток вартістю 169
грн., тобто всього майна на суму 34 тис. 425 грн. Визнано
недійсним договір купівлі-продажу комплексу та стягнуто грошову
компенсацію за різницю у виділених частках.У касаційній скарзі К. просить скасувати ухвалені у справі
рішення, посилаючись на неправильне застосування судом норм
матеріального та процесуального права.Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України
вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.Задовольняючи частково позовні вимоги Л., суд виходив з того,
що між сторонами як суб'єктами підприємницької діяльності було
укладено угоду про створення спільної власності - торгового
комплексу "Пакрі", і з цією метою позивач вкладав свої кошти у
зведення зазначених будівель. Свої висновки суд обгрунтував
показаннями свідків про наявність зазначеної домовленості між
сторонами.Проте відповідно до статей 44, 430 ЦК ( 1540-06 ) договори
про сумісну діяльність мають бути укладені у письмовій формі.
Недодержання простої письмової форми відповідно до ст. 46 ЦК
позбавляє сторони права в разі виникнення спору посилатися для
підтвердження укладення договору на показання свідків.За таких обставин, керуючись ст. 334 ЦПК ( 1503-06 ), Судова
палата у цивільних справах Верховного Суду України рішення
Яготинського районного суду Київської області від 26 грудня 2000
р. та ухвалу судової колегії в цивільних справах Київського
обласного суду від 17 липня 2001 р. скасувала і направила справу
до суду першої інстанції на новий розгляд.
Договір про сумісну діяльність укладається в письмовій формі. Недодержання вимог щодо форми договору позбавляє сторони права у разі виникнення спору посилати...
Договір про сумісну діяльність укладається в письмовій формі. Недодержання вимог щодо форми договору позбавляє сторони права у разі виникнення спору посилатися для [...]
Determination of the Suprime Court of Ukraine; Excerpt
on September 25, 2002
Document n0186700-02, current version — Adoption on September 25, 2002