Document n0165700-04, current version — Adoption on March 10, 2004

СУДОВА ПАЛАТА У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
10.03.2004

(Витяг)
У липні 2000 р. позивачі (109 осіб) звернулися до суду з
позовом до ВСК "Королівський" та ВСК ім. Щорса як правонаступників
КСП ім. Щорса про скасування рішень загальних зборів від
5 травня 2000 р. і рішення власників майнових паїв КСП ім. Щорса
від 7 червня 2001 р. в частині поділу майна в натурі та виділення
майнового паю в натурі, пославшись на те, що вони були членами КСП
ім. Щорса і згідно з поданими заявами були виключені із числа
членів цього КСП, а 9 березня 2000 р. уклали угоду про спільне
володіння, користування й розпорядження майном, що належить їм на
підставі сертифікатів про право власності на майновий пай, і
звернулись із заявою в КСП ім. Щорса про виділення майнових паїв у
натурі єдиним майновим комплексом.
Рішеннями загальних зборів КСП ім. Щорса й зборів
співвласників майнових паїв цього КСП їм було виділено майно по
групах пайовиків та затверджено список майна, яке підлягає
виділенню в натурі. Вважаючи, що ці рішення не відповідають
положенням Указу Президента України від 3 грудня 1999 р. N 1529/99
( 1529/99 ) "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування
аграрного сектора економіки" (далі - Указ Президента України від 3
грудня 1999 р. N 1529/99), оскільки при виділенні майна відповідач
не врахував технічний стан майна, місце проживання позивачів та
місце розташування цього майна, позивачі просили задовольнити їхні
позовні вимоги.
Новомосковський районний суд Дніпропетровської області
рішенням від 29 квітня 2002 р., яке залишила без зміни ухвалою від
10 липня 2002 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Дніпропетровської області, позов частково
задовольнив.
У касаційній скарзі ВСК ім. Щорса та ВСК "Королівський"
просили скасувати ухвалені у справі рішення у зв'язку з
неправильним застосуванням судом норм матеріального і
процесуального права.
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України,
перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга
підлягає задоволенню з таких підстав.
Визнаючи рішення загальних зборів членів КСП ім. Щорса й
зборів співвласників майнових паїв цього КСП незаконними, суд
виходив з того, що майнові паї позивачам були виділені не єдиним
майновим комплексом і при цьому не враховано технічний стан майна
та його місце розташування. Проте з таким висновком суду
погодитись не можна.
Так, давши правильну юридичну кваліфікацію правовідносинам
сторін і визначивши відповідно до цього правову норму, якою
врегульовано такі правовідносини, суд помилився в розумінні змісту
цієї норми, тобто неправильно її витлумачив, у зв'язку з чим
зробив правові висновки, що не відповідають дійсному змісту
зазначеної норми.
Крім того, при вирішенні спору суд не застосував положень
інших нормативно-правових актів, якими регулюються майнові та
пайові відносини членів КСП і правовий режим пайового фонду майна
членів цих підприємств, про які йдеться у ст. 9 Закону від
14 лютого 1992 р. N 2114-XII ( 2114-12 ) "Про колективне
сільськогосподарське підприємство" (далі - Закон N 2114-XII). Так,
суд не врахував, що до них, зокрема, належать: Закон від
7 лютого 1991 р. N 697-XII ( 697-12 ) "Про власність"
(статті 20 - 24); Указ Президента України від 3 грудня 1999 р.
N 1529/99 ( 1529/99 ); локальні внутрішньопідприємницькі акти,
прийняті вищими органами самоврядування КСП ім. Щорса на підставі
ст. 9 та відповідно до ст. 23 Закону N 2114-XII, а саме: статут та
положення про пайовий фонд майна членів цього підприємства.
Проте зі змісту статей 7, 9 Закону N 2114-XII ( 2114-12 ) та
зазначених нормативних актів вбачається, що: майно КСП належить
його членам на праві спільної часткової власності; пайовий фонд
майна КСП складається з балансової вартості основних виробничих та
оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства,
цінних паперів, акцій, а також коштів у грошовому виразі; майновий
пай є грошовим еквівалентом трудового внеску кожного працівника в
колективне майно, визначеним на дату паювання (та скоригований на
день вибуття працівника з господарства). Відповідно до статей 5, 8
Закону N 2114-XII право розпоряджатися своїм паєм на власний
розсуд член КСП набуває лише після припинення членства в
підприємстві. До припинення членства частка майна члена КСП є
частиною майна цього підприємства, яке у статуті визначає принципи
формування спільної власності та права членів щодо неї і через
свої органи здійснює право власності (тобто володіння,
користування, розпорядження).
Оскільки законодавством передбачено рівність прав і
обов'язків членів КСП щодо спільної виробничо-господарської
діяльності та її результатів, а правочинність членів підприємств є
похідною від правового статуту, завдань і функцій цих підприємств
та правочинності останніх як юридичних осіб, то і право громадян
вимагати виділення своєї частки (паю) з володіння і користування
аграрного підприємства, як і інші правовідносини членів КСП,
зокрема щодо виділення-отримання майнового паю, складу цього паю,
його юридичного оформлення, також мають грунтуватися на принципі
рівності прав та обов'язків зазначених сторін. Це означає, що:
праву члена КСП вимагати виділення майнового паю відповідає право
цього КСП вирішувати питання щодо складу та структури майнового
паю, способу і терміну його виділення; при здійсненні цих прав
мають враховуватись інтереси обох сторін. Тобто законодавством
передбачено дотримання прав та інтересів обох сторін у процесі
виділення-отримання майнового паю громадянами при їх виході з
підприємства.
Спосіб забезпечення зазначених прав та інтересів членів КСП і
підприємства встановлено ст. 9 Закону N 2114-XII ( 2114-12 ), якою
визначено черговість виділення громадянам майнового паю, а саме:
натурою (будинки, споруди, техніка, готова продукція, худоба
тощо), грішми або цінними паперами.
Аналогічний підхід до реалізації права членів КСП на вільний
вихід із цих підприємств (у процесі реформування останніх) з
майновими паями з метою створення на їх основі приватних
підприємств, фермерських господарств, господарських товариств,
сільськогосподарських кооперативів, інших суб'єктів
господарювання, заснованих на приватній власності, передбачено і в
Указі Президента України від 3 грудня 1999 р. N 1529/99
( 1529/99 ). Як зазначено в п. "а" ст. 1 цього Указу, його метою є
створення на базі реформованих КСП приватних сільськогосподарських
формувань, тому він одночасно передбачає як збереження, по
можливості, цілісності господарського використання приватними
формуваннями землі та майна колишніх КСП на основі оренди
земельних і майнових паїв, так і забезпечення реалізації права
членів КСП, які виходять із цих підприємств, створювати приватні
формування шляхом передачі їм окремих будівель, споруд, техніки,
робочої та продуктивної худоби, птиці, знарядь праці тощо.
Таким чином, при вирішенні позовів зазначеної категорії суд,
ураховуючи положення ст. 9 Закону N 2114-XII ( 2114-12 ) та інших
нормативно-правових актів, у тому числі внутрішньопідприємницьких,
повинен перевіряти й оцінювати доводи сторін і надані ними докази
з точки зору положень цих нормативно-правових актів щодо
дотримання прав та інтересів обох сторін при виділенні майнового
паю громадянам за варіантом, запропонованим господарством.
Судам слід ураховувати, що з метою реалізації прав та
інтересів КСП і членів цих підприємств у правовідносинах
виділення-отримання майнового паю Міністерством сільського
господарства і продовольства України та Інститутом аграрної
економіки УААН у січні 1996 р. були розроблені Методичні
рекомендації про порядок отримання майнового паю при виході із
колективного сільськогосподарського підприємства його членів. Ці
рекомендації не є нормативно-правовим актом у розумінні Указу
Президента України від 3 жовтня 1992 р. N 493/92 ( 493/92 ) "Про
державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших
органів виконавчої влади" (з наступними змінами), але оскільки в
них закладено аналогічні ст. 9 Закону N 2114-XII ( 2114-12 ) та
ст. 1 Указу Президента України від 3 грудня 1999 р. N 1529/99
( 1529/99 ) принципи і підходи щодо порядку та способу виділення
майнового паю, то вони можуть застосовуватися підприємствами при
затвердженні власних статутів і положень про паювання, а також
судами - при вирішенні таких спорів.
Вирішуючи спір (визнаючи рішення зборів незаконним), суд не
з'ясував, які саме порушення були допущені зборами членів КСП ім.
Щорса та співвласниками майна цього підприємства. Крім того,
виділивши майно позивачам, суд не врахував, що після проведення
зборів про виділення їм майна назване КСП було реорганізоване і на
його базі утворено два кооперативи, в які зі своїми паями вступили
інші члени колишнього КСП, і не з'ясував, чи не порушені таким
виділенням паїв позивачам інтереси та права інших членів КСП.
При цьому на порушення вимог статей 40, 62 ЦПК ( 1501-06 )
суд не дав оцінки доводам відповідачів і наданим останніми доказам
щодо структури майнового паю, збереження єдиного господарського
комплексу та доводам про те, що після розподілу майна позивачі не
вжили ніяких заходів щодо збереження виділеного їм майна. Суд
також не врахував тих обставин, що відповідачі у виділене майно
вклали кошти, а тому вартість цього майна збільшилася.
За таких обставин оскаржувані рішення як постановлені з
порушенням норм матеріального та процесуального права підлягають
скасуванню. Тому Судова палата у цивільних справах Верховного Суду
України, керуючись ст. 334 ЦПК ( 1503-06 ), касаційну скаргу ВСК
"Королівський" та ВСК ім. Щорса задовольнила: рішення
Новомосковського районного суду Дніпропетровської області від
29 квітня 2002 р. та ухвалу колегії суддів судової палати у
цивільних справах апеляційного суду цієї області від
10 липня 2002 р. скасувала і направила справу на новий розгляд до
суду першої інстанції.



on top