Document n0157700-03, current version — Adoption on November 27, 2003

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ПАЛАТИ У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
27.11.2003

(Витяг)
Кременецький районний суд Тернопільської області постановою
від 21 січня 2003 р. у зв'язку із закінченням строків давності
притягнення особи до кримінальної відповідальності закрив
кримінальну справу, порушену за ознаками ч. 2 ст. 140 КК 1960 р.
( 2001-05 ) за фактом викрадення у Т. велосипеда.
Як убачається з матеріалів справи, 30 травня 1997 р. було
вчинено крадіжку велосипеда вартістю 150 грн., який належав Т. За
цим фактом прокурор Кременецького району 1 жовтня 1997 р. порушив
кримінальну справу за ознаками злочину, відповідальність за який
передбачено ч. 2 ст. 140 КК 1960 р. ( 2001-05 ), після чого вона
за підслідністю була передана у слідчий відділ Кременецького РВ
УМВС України у Тернопільській області (далі - слідчий відділ).
Незважаючи на вжиті органами дізнання та досудового слідства
заходи, особу, яка вчинила злочин, у цій справі не встановлено й
обвинувальний висновок, відповідно, не складено. Слідчий слідчого
відділу постановою від 11 листопада 1997 р. розслідування у справі
зупинив з підстави, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 206 і ст. 209 КПК
( 1002-05 ).
23 грудня 2002 р. провадження у справі було відновлено, після
чого її згідно з постановою слідчого від 25 грудня 2002 р.,
погодженою з прокурором Кременецького району, надіслано до
Кременецького районного суду для вирішення питання про закриття у
зв'язку із закінченням строків давності.
У касаційному поданні заступник прокурора Тернопільської
області порушив питання про скасування зазначеної постанови суду
та направлення справи на додаткове розслідування, оскільки особу,
яка вчинила крадіжку, не встановлено і 15-річний строк із дня
вчинення злочину не минув, а тому рішення судової інстанції про
закриття справи у зв'язку із закінченням строків давності
суперечить вимогам кримінального та кримінально-процесуального
законів.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора, який підтримав
касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши
наведені в останньому доводи, колегія суддів Судової палати у
кримінальних справах Верховного Суду України подання задовольнила
з таких підстав.
Доводи прокурора про те, що суд першої інстанції безпідставно
закрив кримінальну справу, порушену 1 жовтня 1997 р. за фактом
викрадення особистого майна Т., у зв'язку із закінченням строків
давності, є обгрунтованими.
Як убачається з матеріалів справи, особу або осіб, що вчинили
злочин, відповідальність за який передбачено ч. 2 ст. 140 КК 1960
р. ( 2001-05 ), у цій справі не встановлено, до кримінальної
відповідальності в ній ніхто не притягнутий, обвинувальний
висновок не складено.
Відповідно до ч. 3 ст. 11-1 КПК ( 1001-05 ) справу, в якій у
ході досудового слідства не встановлено особу, котра вчинила
злочин, суд вправі закрити з підстави, передбаченої ч. 2 ст. 49
КК ( 2341-14 ). Ця норма регулює особливості перебігу строків
давності в разі ухилення особи, яка вчинила злочин, від слідства
або суду та передбачає, що така особа звільняється від
кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло
15 років. Пославшись у ч. 3 ст. 111 КПК ( 1002-05 ) на ч. 2 ст. 49
КК як норму, що передбачає підставу для закриття справи, у якій не
встановлено особу, котра вчинила злочин, законодавець тим самим
визначив, що й такі справи можуть бути закриті за умови, що з часу
вчинення злочину минуло 15 років (за винятком випадку, зазначеного
у ч. 4 ст. 49 КК).
Оскільки у цій справі особу, що вчинила дії, відповідальність
за які передбачено ч. 2 ст. 140 КК 1960 р. ( 2001-05 ), не
встановлено і 15-річний строк із дня вчинення злочину,
передбачений ч. 2 ст. 49 КК ( 2341-14 ), не минув, рішення суду
про закриття справи у зв'язку із закінченням строків давності
суперечить вимогам кримінального та кримінально-процесуального
законів, унаслідок чого зазначену постанову суду скасовано з
направленням матеріалів справи на додаткове розслідування.



on top