Прилюдні торги - це продаж майна, на яке звернуто
стягнення і яке підлягає реалізації. Під час проведення
прилюдних торгів укладається угода про передачу майна
у власність, сторонами якої, з одного боку, є покупець
- учасник прилюдних торгів, котрим може бути фізична чи
юридична особа, а з другого - продавець - відділ
державної виконавчої служби в особі спеціалізованої
організації, яка організовує та провадить ці прилюдні торги
за договором з Державною виконавчою службою.
Визнання угоди недійсною можливе з підстав, передбачених
Цивільним кодексом України
У березні 2000 р. Л. звернулася в суд із позовом до Ф., у
якому просила виселити відповідача з квартири у м. Києві.
Позивачка посилалася на те, що спірну квартиру вона придбала
24 січня 2000 р. під час проведення прилюдних торгів. 2 лютого
2000 р. вона отримала свідоцтво про право власності на зазначену
квартиру, а 17 лютого того ж року зареєструвала її в бюро
технічної інвентаризації. У зв'язку з тим, що попередній власник
квартири - відповідач Ф. - відмовився звільнити квартиру, Л.
просила суд позов задовольнити.Відповідач у своїх інтересах, а також в інтересах своєї
дружини Ш. звернувся із зустрічним позовом до відділу державної
виконавчої служби (далі - відділ ДВС) Залізничного районного
управління юстиції в м. Києві, науково-виробничого комерційного
товариства з обмеженою відповідальністю "Тект-Приват" (далі - ТОВ)
і Л. про визнання прилюдних торгів з реалізації спірної квартири
та свідоцтва про право власності на неї, виданого 2 лютого 2000 р.
на ім'я останньої, недійсними, посилаючись на те, що прилюдні
торги були проведені з порушенням чинного законодавства.Рішенням Залізничного районного суду м. Києва від 20 лютого
2001 р. у задоволенні позову Л. відмовлено; позов Ф. задоволено.
Прилюдні торги від 24 січня 2000 р. з продажу квартири та
свідоцтво про право власності на зазначену квартиру на ім'я Л.
визнані недійсними.Додатковим рішенням Залізничного районного суду м. Києва від
19 липня 2001 р. стягнуто з ТОВ на користь Л. 91 тис. грн. та на
користь Ф. - 900 грн. судових витрат.Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 27 грудня 2001 р.
зазначені судові рішення залишені без зміни.У касаційних скаргах ТОВ та відділ ДВС Солом'янського
районного управління юстиції в м. Києві (колишнього Залізничного
районного управління юстиції в м. Києві) просили скасувати
зазначені судові рішення у зв'язку з порушенням судом норм
матеріального та процесуального права і направити справу на новий
розгляд. У касаційній скарзі Л. просила змінити судові рішення і
постановити нове - про задоволення позову та відмову у задоволенні
вимог Ф.Ознайомившись із матеріалами справи, Судова палата у
цивільних справах Верховного Суду України вирішила, що касаційні
скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.Відмовляючи у задоволенні позову Л. та задовольняючи
зустрічний позов Ф., суд дійшов висновку, що прилюдні торги з
продажу зазначеної квартири проведені відділом ДВС Залізничного
районного управління юстиції в м. Києві з порушенням вимог Закону
від 21 квітня 1999 р. N 606-XIV ( 606-14 ) "Про виконавче
провадження", Закону від 7 лютого 1991 р. N 697-XII ( 697-12 )
"Про власність", норм цивільного процесуального законодавства та
Інструкції про проведення виконавчих дій (затверджена наказом
Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 р. N 74/5
( z0865-99 ), а саме: Ф. у встановленому законодавством порядку не
повідомлено про необхідність добровільного виконання судового
рішення, оцінка спірної квартири проведена відповідачами не за
ринковими цінами, а визначена державним виконавцем особисто,
спірна квартира, яку було продано на виконання вироку суду
стосовно Ф., належала на праві спільної сумісної власності
подружжю Ф. та Ш.На підставі цього суд визнав прилюдні торги від 24 січня 2000
р., свідоцтво про право власності на спірну квартиру, видане на
ім'я Л., недійсними. У зв'язку з цим додатковим рішенням від 19
липня 2001 р. стягнув на її користь з ТОВ - організації, яка
безпосередньо займалася реалізацією майна, - вартість квартири в
сумі 91 тис. грн.Як вбачається із матеріалів справи, спірна квартира була
реалізована шляхом проведення прилюдних торгів у порядку виконання
вироку Бориспільського міського суду Київської області від 13
квітня 1999 р., яким Ф. засуджено за ч. 2 ст. 17, ст. 70, ч. 2 ст.
17, ч. 3 ст. 70-1 ( 2001-05 ), ч. З ст. 229-1, ч. З ст. 229-6
( 2002-05 ) КК 1960 р. до штрафу в сумі 50 тис. грн. з
конфіскацією 1/4 належного йому майна, а також рішення цього ж
суду від 13 квітня 1999 р. про стягнення з Ф. на користь Р. 40
тис. грн.Прилюдні торги за своєю юридичною природою - це продаж майна,
на яке звернено стягнення і яке підлягає реалізації. Власником
цього майна стає покупець, котрий запропонував за нього у ході
торгів найвищу ціну. Таким чином, під час проведення прилюдних
торгів укладається угода про передачу майна у власність, сторонами
якої є покупець - учасник прилюдних торгів, котрим може бути
фізична чи юридична особа, і продавець - відділ ДВС в особі
спеціалізованої організації, що організовує та проводить ці
прилюдні торги за договором із державною виконавчою службою.
Визнання угоди недійсною можливе з підстав, передбачених Цивільним
кодексом ( 435-15 ).Згідно з п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від
28 квітня 1978 р. N 3 ( v0003700-78 ) "Про судову практику в
справах про визнання угод недійсними" угода може бути визнана
недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом, а
суд повинен встановити наявність тих обставин, з яким закон
пов'язує визнання угоди недійсною та настання у зв'язку з цим
певних юридичних наслідків.Отже, ухвалюючи рішення, суд насамперед повинен був
встановити юридичну природу правовідносин, які виникли між Л., Ф.,
відділом ДВС і ТОВ під час укладення зазначеної угоди, їхні права
та обов'язки і визначитись: хто перед ким і яку відповідальність
повинен нести у разі визнання угоди купівлі-продажу недійсною.Відповідно до ст. 4 Закону від 24 березня 1998 р. N 202/98-ВР
( 202/98-ВР ) "Про державну виконавчу службу" державні виконавці
районних, міських (міст обласного значення), районних у містах
відділів державної виконавчої служби здійснюють примусове
виконання рішень.Збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи
юридичним особам (ч. 3 ст. 11 названого Закону ( 202/98-ВР ) при
здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню у
порядку, передбаченому законом.У ст. 61 Закону "Про виконавче провадження" ( 606-14 )
встановлено, що реалізація арештованого майна, за винятком майна,
вилученого за законом з обігу та зазначеного в ч. 5 ст. 55 цього
Закону, здійснюється спеціалізованими організаціями, які
залучаються на тендерній (конкурсній) основі, на підставі
договорів між державною виконавчою службою та спеціалізованими
організаціями шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах.Згідно з п. 5.4 наказу Міністерства юстиції України від 27
жовтня 1999 р. N 68/5 ( z0745-99 ) "Про затвердження Тимчасового
положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації
арештованого нерухомого майна" кошти, одержані від реалізації
аукціонного майна, з вирахуванням комісійної винагороди,
обумовленої договором, перераховуються спеціалізованою
організацією на відповідні рахунки державної виконавчої служби в
установленому порядку. Таким чином, у законі визначено, що
реалізація арештованого нерухомого майна належить до повноважень
державного виконавця, тоді як спеціалізовані організації лише
організовують та проводять прилюдні торги з реалізації такого
майна за договором з державною виконавчою службою.Із матеріалів справи вбачається, що прилюдні торги з продажу
квартири, організовані та проведені 24 січня 2000 р. ТОВ на
підставі агентської угоди про реалізацію майна, на яке звернено
стягнення за вироками судів та виконавчими написами нотаріусів,
укладеної 6 жовтня 1999 р. між відділом ДВС Залізничного районного
управління юстиції в м. Києві та ТОВ.Згідно з актом про виконання робіт від 1 лютого 2000 р.,
складеним відділом ДВС Залізничного районного управління юстиції в
м. Києві та ТОВ, спірну квартиру продано за 91 тис. грн. Розмір
комісійної винагороди організатору становить 13 тис. 650 грн.
Кошти за продаж квартири в розмірі 77 тис. 350 грн. 2 лютого 2000
р. перераховані на депозитний рахунок відділом ДВС Залізничного
районного управління юстиції в м. Києві.За таких обставин рішення суду про проведення реституції між
ТОВ та Л. є помилковим, ухваленим без належного з'ясування
питання, хто є сторонами зазначеної вище угоди, які правові
наслідки та зобов'язання настали для кожної сторони після її
укладення.Крім того, при вирішенні спору суд не врахував і не перевірив
підстав застосування в цьому конкретному випадку положень ч. 2 ст.
145 ЦК ( 1540-06 ), згідно з якими витребування майна власником
від добросовісного набувача не допускається, якщо майно було
продано в порядку, встановленому для виконання судового рішення.Незважаючи на це і на порушення вимог ст. 301 ЦПК ( 1503-06 )
суд апеляційної інстанції не звернув уваги на зазначені вище
порушення та залишив без зміни судові рішення першої інстанції.За таких обставин Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України постановлені у справі рішення Залізничного
районного суду м. Києва від 20 лютого 2001 р., додаткове рішення
цього ж суду від 19 липня 2001 р. та ухвалу Апеляційного суду м.
Києва від 27 грудня 2001 р. скасувала, справу направила на новий
розгляд до суду першої інстанції.
Прилюдні торги - це продаж майна, на яке звернуто стягнення і яке підлягає реалізації. Під час проведення прилюдних торгів укладається угода про передачу май...
Прилюдні торги - це продаж майна, на яке звернуто стягнення і яке підлягає реалізації. Під час проведення прилюдних торгів укладається угода про передачу майна у [...]
Determination of the Suprime Court of Ukraine; Excerpt
on August 27, 2003
Document n0112700-03, current version — Adoption on August 27, 2003