У грудні 1995 р. Р.І.І. звернувся в суд із позовом до Р.І.В.
про визнання за ним права на жилу площу. Позивач зазначав, що
після реєстрації шлюбу з відповідачкою він за згодою її матері
Ш.В. і брата Ш.А. вселився в квартиру, наймачем якої була мати
відповідачки, і постійно там проживав до 11 вересня 1995 р., хоча
був прописаний у своєї матері Р.Р. У зв'язку із загостренням
стосунків він був змушений тимчасово не проживати в спірній
квартирі. Посилаючись на те, що відповідачка не визнає його права
на цю квартиру, він просив задовольнити позов.У квітні 1996 р. Р.І.І. пред'явив додаткові позовні вимоги
про визнання недійсним свідоцтва про право власності на спірну
квартиру, оскільки в процесі розгляду справи йому стало відомо, що
відповідачка разом з неповнолітнім сином приватизувала її.
Вважаючи, що цією приватизацією порушено його житлові права, він
просив задовольнити позовні вимоги.У касаційній скарзі позивач просив рішення суду скасувати і
направити справу на новий розгляд, оскільки суд неповно з'ясував
дійсні обставини справи, дав невірну правову оцінку зібраним у ній
доказам і неправильно застосував норми матеріального права. Судова
колегія в цивільних справах Верховного Суду України визнала, що
касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.Згідно зі ст. 65 ЖК ( 5464-10 ) особи, що вселились у жиле
приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими
членами сім'ї права користування цим приміщенням, якщо при
вселенні між цими особами, наймачем і членами його сім'ї, які з
ним проживають, не було іншої угоди про порядок користування жилим
приміщенням.У судовому засіданні встановлено, що з травня 1989 р. позивач
перебував у шлюбі з відповідачкою і за згодою її матері Ш.В., яка
була наймачем спірної квартири, і брата Ш.А. вселився у цю
квартиру. Між наймачем і членами його сім'ї та позивачем була
домовленість про те, що останній проживатиме зі своєю дружиною у
спірній квартирі, однак зберігатиме право на житлову площу в
квартирі його матері. Зазначені обставини підтверджені в судовому
засіданні поясненнями сторін, довідкою про склад сім'ї матері
позивача, відміткою про прописку в його паспорті та письмовими
поясненнями Ш.В., яка в даний час постійно проживає у Федеративній
Республіці Німеччина. Проживаючи в спірній квартирі, позивач був
прописаний у квартирі своєї матері, де за нього сплачували
квартирну плату та комунальні послуги. В грудні 1993 р. він став
співвласником квартири, в якій був прописаний, приватизувавши її
разом з матір'ю і братом.За таких обставин суд дійшов правильного висновку про те, що
позивач не набув права на спірну квартиру.Суд також перевірив правильність приватизації відповідачкою
спірної квартири і будь-яких порушень Закону від 19 червня 1992 р.
"Про приватизацію державного житлового фонду" ( 2482-12 ) не
встановив.
Особа, яка вселилась до наймача за умови, що зберігатиме за собою жилу площу за попереднім місцем проживання, не має права вимагати згідно зі ст. 65 ЖК Украї...
Особа, яка вселилась до наймача за умови, що зберігатиме за собою жилу площу за попереднім місцем проживання, не має права вимагати згідно зі ст. 65 ЖК України [...]
Determination of the Suprime Court of Ukraine; Excerpt
on June 24, 1998
Document n0108700-98, current version — Adoption on June 24, 1998