Document n0095700-99, current version — Adoption on October 12, 1999

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ
У Х В А Л А
від 12.10.99

Дії, пов'язані із самовільним вилученням одним із
подружжя частки майна, що належало їм на праві
спільної сумісної власності, самоуправством не
визнано, у зв'язку з чим вирок скасовано і справу
закрито за відсутністю складу злочину

(Витяг)

Вироком Лутугинського районного суду Луганської області від
31 березня 1999 р. Ч. засуджено за ст. 198 КК ( 2002-05 ) до
штрафу в розмірі 550 грн. із зобов'язанням повернути потерпілому
М. самовільно вивезене нею майно.
Ухвалою судової колегії в кримінальних справах Луганського
обласного суду від 25 травня 1999 р. вирок залишено без зміни.
Постановою президії цього ж суду від 14 липня 1999 р. судові
рішення щодо Ч. змінено - розмір штрафу зменшено до 50 грн.
Згідно з вироком, Ч. визнано винною в тому, що вона після
розірвання шлюбу з М. 25 грудня 1998 р. всупереч встановленому
законом порядку за відсутності М. самовільно вивезла з будинку, де
вони раніше разом проживали, частину майна, яке було придбане ними
за час шлюбу.
Заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті
питання про скасування постановлених щодо Ч. судових рішень і
закриття справи на підставі п. 2 ст. 6 КПК ( 1001-05 ) за
відсутністю в її діях складу злочину. Розглянувши матеріали
справи, судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду
України протест задовольнила з таких підстав.
Встановлено, що Ч. і М. проживали у шлюбі з 1984 р. і за цей
час придбали різне майно і будинок. У 1998 р. вони шлюб розірвали,
після чого у будинку ніхто із них не проживав. Між ними відбулася
розмова про розподіл майна, але згоди вони не дійшли. 25 грудня
1998 р. Ч. вивезла з будинку частину речей.
М. у судовому засіданні підтвердив, що розмова з колишньою
дружиною Ч. про розподіл майна була і він не заперечував, щоб вона
приїхала за речами.
Наведене свідчить про те, що Ч. і М. мали спільне майно,
нажите за час шлюбу, і користувалися рівними щодо нього правами.
Відповідно до ст. 29 КпШС ( 2006-07 ) таке майно може бути
поділене між подружжям за їхньою згодою, а коли її не досягнуто,
то за позовом одного з подружжя судом. У даному випадку майно
поділене не було ні за згодою подружжя, ні в судовому порядку,
тому М., якщо він вважав дії колишньої дружини неправомірними, мав
звернутися до суду для вирішення цього питання в порядку
цивільного судочинства.
Оскільки Ч. мала право на частку майна, що належало подружжю
на праві спільної сумісної власності, то вона не вчиняла
самоуправства, отже, засуджена за ст. 198 КК ( 2002-05 )
безпідставно.
Судова колегія Луганського обласного суду, розглядаючи справу
за касаційною скаргою Ч., а президія того ж суду - за протестом
заступника прокурора області всупереч вимогам статей 363, 394 КПК
( 1003-05 ) не звернули уваги на допущені порушення закону й
залишили незаконний і необгрунтований вирок суду першої інстанції
в силі.
Враховуючи наведене, судова колегія в кримінальних справах
Верховного Суду України протест заступника Голови Верховного Суду
України задовольнила, судові рішення щодо Ч. скасувала, а справу
закрила на підставі п. 2 ст. 6 КПК ( 1001-05 ) за відсутністю в
діях засудженої складу злочину.
Надруковано: "Вісник Верховного Суду України", N 6, 1999 р.



on top