Document n0075700-97, current version — Adoption on July 2, 1997

СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
від 02.07.1997

Оскільки за законодавством про шлюб і сім'ю
актові записи, вчинені в органах реєстрації
актів громадянського стану, до спростування
їх у судовому порядку є безспірними
доказами посвідчених ними актів, вимоги про
встановлення фактів батьківства чи визнання
батьківства не можуть бути задоволені за
наявності неспростовного запису про
батьківство іншої особи

(Витяг)

У грудні 1992 р. Р. пред'явила в інтересах неповнолітньої
дочки М. позов до В. та О.І. про встановлення факту батьківства,
визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину та
визнання права власності на 1/3 спадкового майна.
Позивачка зазначала, що з 1980 р. перебувала у фактичних
шлюбних відносинах з батьком відповідачів - О., від якого в неї 20
серпня 1981 р. народилась дочка М. Після смерті О., яка сталася 8
березня 1991 р., відкрилася спадщина. Свідоцтво про право на неї
було видано дітям померлого - В. та О.І. - на 1/2 майна кожному.
Оскільки О. не записаний батьком її дочки, яка також має право на
спадщину, Р. просила задовольнити позов.
Рішенням Іршавського районного суду від 6 жовтня 1993 р.,
залишеним без змін ухвалою судової колегії в цивільних справах
Закарпатського обласного суду від 14 грудня 1993 р., позов було
задоволено.
Заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті
питання про скасування судових рішень, оскільки суд неповно
з'ясував обставини справи й не дав оцінки зібраним доказам. Судова
колегія в цивільних справах Верховного Суду України визнала, що
протест підлягає задоволенню з таких підстав.
Районний суд виходив з того, що Р.Д., який записаний батьком
М. у свідоцтві про її народження, в судовому засіданні визнав, що
фактично її батьком є покійний О. Проте з таким висновком суду
погодитись не можна.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України,
даних у п. 15 постанови від 31 березня 1995 р. N 5 ( v0005700-95 )
"Про судову практику про встановлення фактів, що мають юридичне
значення", заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання
батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження
певна особа не вказана батьком дитини. Постановляючи рішення, суд
не врахував, що батьком М. у свідоцтві про народження записаний
Р.Д., з яким позивачка на той час перебувала в шлюбі.
Виходячи з наведеного судова колегія в цивільних справах
Верховного Суду України скасувала судові рішення у справі й
направила її на новий розгляд.
Надруковано: "Вісник Верховного Суду України", N 4, 1997 р.



on top