Вироком судової колегії в кримінальних справах Сумського
обласного суду від 23 жовтня 1998 р. М. засуджено за сукупністю
злочинів, передбачених ч. 4 ст. 19 КК ( 2001-05 ), пунктами "а",
"і" ст. 93 КК, ч. 4 ст. 19, ч. 3 ст. 142 КК, ч. 3 ст. 222 КК
( 2002-05 ) на 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього
майна. Остаточно за сукупністю вироків на підставі ст. 43 КК йому
визначено 15 років позбавлення волі з відбуванням перших п'яти
років у тюрмі, а решти - у виправно-трудовій колонії посиленого
режиму з конфіскацією всього майна, яке є його особистою
власністю.Цим самим вироком К. засуджено за сукупністю злочинів,
передбачених пунктами "а", "і" ст. 93 КК ( 2001-05 ), ч. 3 ст. 142
КК та ч. 3 ст. 222 КК ( 2002-05 ), на 15 років позбавлення волі з
відбуванням перших трьох років у тюрмі, а решти - у
виправно-трудовій колонії посиленого режиму з конфіскацією всього
майна, яке є його особистою власністю.Постановлено стягнути з М. і К. солідарно: на користь
потерпілої Х. 2 тис. 619 грн. на відшкодування матеріальної і 5
тис. грн. - моральної шкоди; на користь потерпілої Л-ної 1 тис. 9
грн. на відшкодування матеріальної і 10 тис. грн. - моральної
шкоди.Згідно з вироком М. і К. визнано винними і засуджено за те,
що вони, за попереднім зговором, вчинили розбійний напад і
вбивство Л. за таких обставин.25 червня 1998 р. близько 12-й години М. і К. для реалізації
свого плану на розбійний напад та вбивство Л., з метою заволодіти
його грошима та цінностями, зустрілися біля річки, де М. передав
К. ніж, який визнано холодною зброєю, і разом пішли до будинку, в
якому проживав потерпілий.М. залишився біля під'їзду, щоб відволікати увагу громадян, а
К. піднявся на четвертий поверх будинку, де біля квартири очікував
Л. Після появи останнього, коли той відмикав двері своєї квартири,
К. напав на нього і з метою вбивства завдав удари ножем у груди,
шию, живіт.Л. почав кричати і кликати на допомогу. З квартири вийшла
його співмешканка Х., яка допомогла йому зайти в квартиру, де він
від одержаних тілесних ушкоджень помер. Усвідомивши, що не має
змоги проникнути в квартиру потерпілого, К. з місця злочину втік.
Зустрівшись із М., він передав йому одяг і знаряддя злочину, які
той сховав.Адвокат К. Ю., не оспорюючи правильності кваліфікації дій К.,
просив змінити вирок і пом'якшити йому покарання, посилаючись на
те, що суд не повною мірою врахував обставини, що пом'якшують
відповідальність засудженого.Адвокат В. просив вирок щодо засудженого М. змінити,
пом'якшити йому покарання, посилаючись на те, що останній
безпосередньої участі у вбивстві потерпілого не брав і щиро
розкаявся у вчиненому.Засуджений М., не оспорюючи правильності кваліфікації його
дій, просив пом'якшити покарання, посилаючись на те, що він щиро
розкаявся й визнав свою вину.Судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України
визнала, що скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.Суд правильно встановив фактичні обставини вчинення
засудженими злочинів. Його висновки грунтуються на доказах,
детально викладених у вироку, і в скаргах не оспорюються.Винність М. і К. у розбійному нападі та вбивстві з корисливих
мотивів потерпілого Л. повністю доведено як показаннями самих
засуджених, так і сукупністю інших об'єктивних доказів.Злочинні дії К. вірно кваліфіковано за п. "а" ст. 93, ч. 3
ст. 142, ч. 3 ст. 222 КК ( 2001-05, 2002-05 ), а дії М. - за ч. 4
ст. 19, п. "а" ст. 93, ч. 4 ст. 19, ч. 2 ст. 142 і ч. 3 ст. 222
КК.Разом з тим, перевіривши справу в повному обсязі, судова
колегія в кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що
має бути виключено з вироку ознаку, за якою дії засуджених було
кваліфіковано за п. "і" ст. 93 КК - вчинення умисного вбивства за
попереднім зговором групою осіб, - з таких підстав.Виключивши з обвинувачення М. і К. таку кваліфікуючу ознаку,
передбачену п. "і" ст. 93 КК ( 2002-05 ), як вчинення злочину
організованою групою, та кваліфікувавши дії М. за ч. 4 ст. 19,
пунктами "а", "і" ст. 93 КК, суд першої інстанції, по суті,
визнав, що М. не є співвиконавцем убивства Л.Коли ж суд, визнаючи, що засуджені вчинили умисне вбивство з
корисливих мотивів за попереднім зговором групою осіб, у той же
час кваліфікує дії одного з них за ч. 4 ст. 19 КК ( 2001-05 ), він
тим самим виключає співвиконавство, що є обов'язковою ознакою для
кваліфікації дій за п. "і" ст. 93 КК.Виходячи з наведеного судова колегія в кримінальних справах
Верховного Суду України визнала за необхідне виключити з вироку
кваліфікацію дій обох засуджених за п. "і" ст. 93 КК ( 2001-05 ).Оскільки обсяг обвинувачення у зв'язку з виключенням
зазначеної кваліфікації не зменшується, судова колегія, враховуючи
тяжкість вчиненого злочину та дані про особу обох засуджених, не
знайшла підстав до пом'якшення призначеного їм покарання.Доводи адвокатів К. Ю., В. і засудженого М. про те, що суд
призначив засудженим надмірно суворе покарання, не є
переконливими. При призначенні покарання М. і К. суд врахував
характер і ступінь суспільної небезпечності вчинених злочинів,
дані про особу кожного та пом'якшуючі й обтяжуючі їх
відповідальність обставини.Враховуючи наведене, судова колегія в кримінальних справах
Верховного Суду України касаційні скарги адвокатів і засудженого
М. залишила без задоволення.У порядку ст. 363 КПК вирок судової колегії в кримінальних
справах Сумського обласного суду від 23 жовтня 1998 р. щодо М. і
К. змінено - виключено кваліфікацію дій М. і К. за п. "і" ст. 93
КК ( 2001-05 ) - і визнано засудженими: М. - за ч. 4 ст. 19, п.
"а" ст. 93, ч. 4 ст. 19, ч. 3 ст. 142, ч. 3 ст. 222 КК ( 2002-05),
К. - за п. "а" ст. 93, ч. 3 ст. 142, ч. 3 ст. 222 КК до мір
покарання, обраних судом першої інстанції.
Під умисним убивством, вчиненим за попереднім зговором групою осіб, розуміється таке вбивство, у якому брали участь принаймні дві особи, які попередньо домов...
Під умисним убивством, вчиненим за попереднім зговором групою осіб, розуміється таке вбивство, у якому брали участь принаймні дві особи, які попередньо домовились [...]
Determination of the Suprime Court of Ukraine; Excerpt
on November 24, 1998
Document n0066700-98, current version — Adoption on November 24, 1998