У лютому 2001 р. прокурор Московського району м. Києва (зараз
- Голосіївського району м. Києва) в інтересах Київської міської
ради (далі - Київрада) звернувся до суду із позовом до Т. про
звільнення земельної ділянки, посилаючись на те, що на порушення
вимог статей 19, 22 ЗК ( 561-12 ) 1990 р., не отримавши в
установленому законом порядку права на користування земельною
ділянкою, Т. використовує її для розміщення гаража, а тому на
підставі ст. 116 ЗК 1990 р. просив зобов'язати відповідачку цю
земельну ділянку звільнити.Справа розглядалася судами неодноразово. Останнім рішенням
від 12 червня 2002 р. Голосіївський районний суд м. Києва позов
задовольнив.У касаційному поданні прокурор Голосіївського району м. Києва
порушив питання про скасування постановленого у справі рішення
апеляційного суду та залишення в силі рішення районного суду,
посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм
матеріального права.Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України
вирішила, що касаційне подання не підлягає задоволенню з таких
підстав.Скасовуючи рішення районного суду та ухвалюючи нове - про
відмову в задоволенні позову, Апеляційний суд м. Києва на підставі
наданих відповідачкою доказів дійшов обґрунтованого висновку про
те, що належний їй гараж, зведений на спірній земельній ділянці,
не є самовільною спорудою, оскільки його будівництво у 1955 - 1956
рр. провадилося за згодою землекористувача (на той час -
Київського геологорозвідувального технікуму) та з дозволу
компетентних органів Київради, виданого в порядку, чинному на час
забудови. Суд врахував, що майже 45 років сім'я відповідачки
користувалася цим гаражем і жодних претензій з боку органів
виконавчої влади та комунальних служб міста щодо користування
гаражем і земельною ділянкою до Т. не виникало. Та обставина, що
виконком Київради не приймав рішення про надання відповідачці чи
її чоловікові земельної ділянки під будівництво, у розглядуваному
випадку не має істотного значення, оскільки будівництво
провадилося не самовільно.Відповідно до ст. 335 ЦПК ( 1503-06 ) суд касаційної
інстанції відхиляє касаційну скаргу, касаційне подання прокурора,
якщо визнає, що судові рішення постановлені з додержанням вимог
матеріального і процесуального права.Водночас Судова палата у цивільних справах Верховного Суда
України визнала за необхідне вилучити з мотивувальної частини
рішення посилання на ст. 119 ЗК ( 561-12 ) 2001 р., оскільки
предметом зазначеного спору є не набуття права на земельну ділянку
за давністю користування, а знесення самовільно збудованого, на
думку позивача, гаража.Керуючись ст. 334 ЦПК ( 1503-06 ), Судова палата у цивільних
справах Верховного Суду України касаційне подання прокурора
Голосіївського району м. Києва відхилила, рішення апеляційного
суду м. Києва від 27 серпня 2002 р. залишила без зміни.
Не може вважатися самовільним будівництво, яке на час забудови було проведено за згодою землекористувача та з дозволу компетентних органів, виданого у чинном...
Не може вважатися самовільним будівництво, яке на час забудови було проведено за згодою землекористувача та з дозволу компетентних органів, виданого у чинному на [...]
Determination of the Suprime Court of Ukraine; Excerpt
on March 10, 2004
Document n0064700-04, current version — Adoption on March 10, 2004