Document n0063700-98, current version — Adoption on January 6, 1998

СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
від 06.01.98

(Витяг)

Вироком Берегівського районного суду Закарпатської області
від 22 травня 1997 р. К. засуджено за ч. 1 ст. 75 КК ( 2001-05 )
на один рік позбавлення волі. На підставі ст. 43 КК до цього
покарання повністю приєднано покарання, не відбуте за вироком у
першій справі, й остаточно визначено К. покарання у вигляді двох
років шести місяців позбавлення волі у виправно-трудовій колонії
суворого режиму.
Цим самим вироком засуджено Б., щодо якого протест не
приносився.
У касаційному порядку справа не розглядалась.
Як установив суд, 11 січня 1997 р. на ділянці прикордонної
застави "Косино" Берегівського району Закарпатської області К.
разом з Б. незаконно перетнув кордон України і потрапив на
територію Угорщини.
Заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті
питання про зміну вироку щодо К., зазначивши, що суд замість ч. 3
ст. 42 КК ( 2001-05 ) застосував ст. 43 цього Кодексу, а також
невірно визначив режим відбування покарання засудженим - колонію
суворого режиму замість виправно-трудової колонії посиленого
режиму.
Судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України
визнала, що протест підлягає задоволенню з таких підстав.
Правильно встановивши фактичні обставини справи й
обгрунтовано визнавши К. винним у незаконному перетинанні
державного кордону України та правильно кваліфікувавши його
злочинні дії за ч. 1 ст. 75 КК ( 2001-05 ), суд допустив помилку
при визначенні йому покарання за сукупністю злочинів, а також виду
виправно-трудової установи.
Із матеріалів справи видно, що після винесення Берегівським
районним судом 17 березня 1997 р. вироку щодо К., яким його було
засуджено за ч. 2 ст. 206 КК ( 2002-05 ), було встановлено, що він
винен ще й в іншому злочині, вчиненому 11 січня 1997 р., тобто до
винесення вироку в першій справі. Тому суд повинен був призначити
йому покарання за правилами, передбаченими ч. 3 ст. 42 КК, а не
ст. 43 КК ( 2001-05 ).
Крім того, визначивши К. виправно-трудову колонію суворого
режиму, суд не звернув уваги на те, що даний вид колонії згідно з
ч. 4 ст. 25 КК ( 2001-05 ) призначається особам, які раніше
відбували покарання. К. до цієї категорії засуджених не належить.
Він вчинив злочини, один з яких є тяжким, а тому повинен відбувати
покарання у колонії посиленого режиму.
Мотивів призначення виправно-трудової колонії суворого режиму
у вироку не наведено.
Виходячи з наведеного судова колегія в кримінальних справах
Верховного Суду України протест заступника Голови Верховного Суду
України задовольнила, вирок Берегівського районного суду
Закарпатської області щодо К. змінила, виключивши з нього
посилання на застосування до засудженого ст. 43 КК ( 2001-05 ), і
на підставі ч. 3 ст. 42 КК до покарання, призначеного К. за ч. 1
ст. 75 КК, частково приєднала покарання, не відбуте за вироком від
17 березня 1997 р., та визнала К. засудженим на два роки
позбавлення волі у виправно-трудовій колонії посиленого режиму.
Надруковано: "Рішення Верховного Суду України", 1999 р.



on top