Document n0059700-98, current version — Adoption on February 12, 1998

СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

У Х В А Л А
від 12.02.98

(Витяг)

Вироком Довгінцівського районного суду м. Кривого Рогу
Дніпропетровської області від 8 квітня 1997 р. Л. засуджено за ст.
102 КК ( 2001-05 ) на один рік шість місяців позбавлення волі із
застосуванням ст. 45 КК умовно з іспитовим строком один рік.
У касаційному порядку справа не розглядалася.
Згідно з вироком, Л. визнано винним у тому, що він 19 грудня
1996 р., охороняючи кооперативні гаражі, приблизно о 22-й годині
під час сварки, що виникла на грунті особистих неприязних
стосунків і переросла в бійку, заподіяв потерпілим К. В. В. і К.
В. П. середньої тяжкості тілесні ушкодження. Сам Л. одержав легкі
тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті
питання про скасування вироку щодо Л. і закриття справи за
відсутністю в його діях складу злочину.
Судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України
визнала, що протест підлягає задоволенню з таких підстав.
Із показань допитаного в судовому засіданні Л. видно, що 19
грудня 1996 р. він і Т. охороняли кооперативні гаражі. У
приміщення, де вони перебували, зайшли в нетверезому стані К. В.
В. і К. В. П. (в руках у останнього був шахтарський ліхтар),
почали з'ясовувати, чи не знаходили вони ключі від гаража. Л.
відповів, що не знаходили, і запропонував їм залишити приміщення.
Коли потерпілі вийшли, Л. пішов за ними, щоб закрити ворота, і
випадково підштовхнув К. В. В. Останній повернувся і вдарив Л.
кулаком в обличчя. Той почав відбиватися кулаками. К. В. П. ударив
його шахтарським ліхтарем по голові, і він втратив свідомість, а
коли прийшов до тями, то побачив, що лежить на землі, а К. В. В.
душить його за шию. Він вирвався, підвівся і з метою захисту у
відповідь завдав ударів кулаками К. В. П. та К. В. В. Розвів їх Т.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи, у Л. було
виявлено забиті рани голови, струс головного мозку. із
амбулаторної карти видно, що у Л. були тимчасова втрата свідомості
та блювання.
Свідок Т. пояснив, що 19 грудня 1996 р. він і Л. чергували в
гаражному кооперативі. Близько 22-ї години в кімнату для чергових
зайшли К. В. П. та К. В. В., останній - у стані алкогольного
сп'яніння, і почали питати про ключі. Л. відповів, що ключів вони
не бачили, і попросив їх залишити територію кооперативу. Вони
пішли і Л. вийшов слідом за ними. Через деякий час він, Т., також
вийшов з приміщення і побачив, що К. В. В. і Л. упали, а К. В. П.
ударив останнього ліхтарем. Він підбіг, забрав у К. В. П. ліхтар,
закинув його на гаражі, а К. В. В., К. В. П. і Л. розвів. Обличчя
в усіх трьох були в крові. За його порадою Л. викликав міліцію. На
його думку, все це сталося з вини К. В. В., який почав чіплятися
до Л.
Потерпілі пояснили, що першим їх почав бити Л. біля їхнього
гаража. Однак ці показання спростовуються показаннями як Л., так і
свідка Т., який підтвердив, що сутичка відбулася біля воріт
кооперативу і першим почав битися К. В. П.
Правильно встановивши фактичні обставини справи, суд разом з
тим дійшов необгрунтованого висновку про те, що в діях Л.
містяться ознаки складу злочину, передбаченого ст. 102 КК
( 2001-05 ). За змістом ст. 15 КК кожна особа має право захищатись
від суспільно небезпечного посягання шляхом завдання шкоди тому,
хто посягає, якщо такі дії були зумовлені потребою негайного
відвернення чи припинення посягання.
Як встановлено у справі, К. В. В. та К. В. П. першими напали
на Л. і почали бити. К. В. П. ударив його по голові шахтарським
ліхтарем, а К. В. В. душив за шию. Л. було заподіяно тілесні
ушкодження і струс головного мозку, від чого він на якийсь час
знепритомнів. Вчинивши за таких умов опір нападаючим, Л. діяв
правомірно, оскільки він перебував у стані необхідної оборони,
тому що до нього було застосовано протиправне насильство двома
особами в нічний час, коли він виконував обов'язки по охороні
гаражів і мав право захищатися. Характер і засоби захисту
відповідали характерові й небезпечності посягання, тому
перевищення меж необхідної оборони в діях Л. не було і вони не
містять складу злочину.
Судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України
протест заступника Голови Верховного Суду України задовольнила.
Вирок Довгінцівського районного суду м. Кривого Рогу від 8 квітня
1997 р. щодо Л. скасувала, а справу закрила на підставі п. 2 ст. 6
КПК ( 1001-05 ) за відсутністю в його діях складу злочину.
Надруковано: "Рішення Верховного Суду України", 1999 р.



on top