Document n0056700-98, current version — Adoption on July 15, 1998

СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
від 15.07.98

(Витяг)

Рішенням Харківського обласного суду від 22 вересня 1993 р.,
залишеним без зміни ухвалою судової колегії в цивільних справах
Верховного Суду України від 10 листопада того ж року, М. В.
зобов'язано до 1 січня 1994 р. знести приміщення в будинку.
21 травня 1998 р. судовий виконавець Жовтневого районного
суду м. Харкова С. звернувся до Харківського обласного суду з
поданням про роз'яснення рішення суду від 22 вересня 1993 р.,
посилаючись на складність його виконання у зв'язку з незрозумілим
викладенням резолютивної частини, в якій не вказано, які саме
частини приміщення підлягають знесенню.
Зазначене рішення суду було роз'яснено ухвалою Харківського
обласного суду від 3 червня 1998 р., де, зокрема, вказано, що для
виконання рішення суду про поновлення права власності та усунення
перешкод у користуванні частиною будинку шляхом знесення
самовільно прибудованого приміщення необхідно знести лише дах
останнього та дві стіни довжиною відповідно 2 і 4 метри.
Позивачка М. Є. просила у скарзі скасувати ухвалу як
незаконну, оскільки суд, неправильно застосувавши норми
процесуального законодавства, цією ухвалою фактично змінив своє
рішення після закінчення передбачених законом строків. Судова
колегія в цивільних справах Верховного Суду України визнала, що
скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 215 ЦПК ( 1502-06 ) та п. 13 постанови
Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1976 р.
N 11 ( v0011700-76 ) "Про судове рішення" в разі, коли рішення є
неясним, суд, який вирішив справу, на прохання осіб, що брали в
ній участь, а також органу виконання судового рішення має право
роз'яснити своє рішення, виклавши більш повно й чітко ті його
частини, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи суті
рішення і не торкаючись питань, що не були предметом судового
розгляду. Подання заяви про роз'яснення рішення допускається, якщо
останнє ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого
воно може бути пред'явлене до примусового виконання.
У справі встановлено, що рішенням Харківського обласного суду
від 22 вересня 1993 р., яке набрало законної сили 10 листопада
того ж року, М. В. було зобов'язано шляхом знесення приміщення
усунути перешкоди у здійсненні М. Є. права власності на частину
будинку.
Постановляючи відповідно до ст. 215 ЦПК ( 1502-06 ) ухвалу та
роз'яснюючи, що згідно з рішенням суду необхідно знести лише дві
стіни довжиною відповідно 2 і 4 метри та дах приміщення, суд
виходив із того, що фундамент не є самовільно спорудженою будовою,
яка підлягає знесенню, і що строк для постановлення такої ухвали
не минув, оскільки з 19 серпня 1997 р. на виконанні в суді
знаходиться дублікат виконавчого листа.
Проте повністю погодитися з такими висновками не можна,
оскільки суд дійшов їх із порушенням вимог закону і без належного
з'ясування дійсних обставин справи.
Як вбачається з матеріалів останньої, виконавчий лист,
виданий 22 листопада 1993 р., 11 листопада 1996 р. було повернено
до суду з поміткою від 10 жовтня того ж року про його виконання та
з актом судового виконавця про знесення приміщення. Суд не дав
оцінки зазначеній обставині, хоча вона має істотне значення,
оскільки відповідно до вимог ст. 215 ЦПК ( 1502-06 ) подання заяви
про роз'яснення рішення допускається, якщо воно ще не виконане або
не закінчився строк, передбачений ст. 359 ЦПК ( 1503-06 ).
Не грунтується на вимогах закону і висновок суду про
продовження виконавчих дій на підставі дубліката виконавчого
листа, тому що останній, як вбачається з матеріалів справи, видано
з порушенням вимог ст. 357 ЦПК ( 1503-06 ).
Суд не дослідив матеріалів виконавчого провадження, хоча в
матеріалах справи містяться суперечливі дані щодо стану виконання
судового рішення та наявності підстав для роз'яснення останнього.
Крім того, суд не перевірив належним чином доводів позивачки
про те, що його роз'яснення про знесення стін і даху фактично
змінює зміст рішення, в якому йдеться про знесення всього
приміщення, а не його частини.
Виходячи з наведеного, судова колегія в цивільних справах
Верховного Суду України скасувала ухвалу Харківського обласного
суду і передала питання на розгляд до суду першої інстанції.
Надруковано: "Рішення Верховного Суду України", 1999 р.



on top