![]()
Позивачка зазначала, що з 1983 р. вона перебувала з
відповідачем в зареєстрованому шлюбі, мають дочку, 1989 року
народження. За час перебування їх в закордонному відрядженні на
ім'я відповідача в банку були відкриті валютні рахунки на суму
4749 доларів США. Вона як дружина має право на їх половину, але
відповідач розпорядився ними за своїм розсудом, і тому просила
стягнути з нього свою частку.Л. В. пред'явив зустрічний позов про поділ грошового вкладу
на ім'я позивачки в сумі 5453 крб. 48 коп., посилаючись на те, що
цей вклад є їх спільною сумісною власністю.Рішенням Мінського районного народного суду м. Києва від 16
січня 1992 р. позовні вимоги сторін задоволено.З Л. В. на користь Л. Л. стягнуто 235026 крб. і держмито в
сумі 23502 крб., а з останньої на його користь - 2726 крб.Постановою президії Київського міського суду від 28 серпня
1992 р. та ухвалою судової колегії в цивільних справах Верховного
Суду України від 2 грудня 1992 р. протест заступника Генерального
прокурора України про скасування судових рішень відносно поділу
валютних вкладів залишений без задоволення.У протесті заступника Генерального прокурора України
ставиться питання про скасування постановлених рішень у частині
спору про поділ валютних вкладів і направлення справи на новий
розгляд з підстав, що при визначенні розміру грошової компенсації,
стягнутої на користь позивачки, суд необгрунтовано застосував курс
долара до карбованця, що був на час розгляду справи.Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи,
вклади на ім'я Л. В. в сумі 4749 доларів США були відкриті під час
перебування сторін в зареєстрованому шлюбі і спільного сумісного
проживання, коли ці кошти були нажито.У листопаді 1990 р. відповідач без відома позивачки закрив
рахунок на суму 3431 долар, а у грудні 1990 р. і рахунок на 1318
доларів і без відома позивачки розпорядився ними на свій розсуд.За таких обставин суд відповідно до ст. 22 КпШС України
( 2006-07 ) дійшов правильного висновку про необхідність
покладення на відповідача обов'язків сплатити позивачці за її
частку в спільному майні грошову компенсацію.Визначаючи конкретну суму грошової компенсації, суд виходив з
роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, даних в постанові N 4
( v0004700-88 ) від 25 березня 1988 р. "Про практику розгляду
судами справ про розірвання шлюбу", згідно з якими при вирішенні
спорів про поділ спільного майна вартість його визначається за
цінами, що діяли на день постановлення рішення.При цьому суд обгрунтовано виходив з купівельного
співвідношення долара США до українського карбованця, яке було на
день розгляду справи - 16 січня 1992 р., тобто врахував дійсну
вартість долара США в розрахунках громадян і держави.Посилання в протесті на те, що суд був зобов'язаний на
підставі Інструкції про розрахунки і вклади в іноземній валюті і в
рублях, затвердженої Зовнішекономбанком СРСР 10.12.76 р., виходити
з курсу долара, що діяв на день здійснення операції по закриттю
валютних рахунків, в грудні 1990 р. є безпідставними, оскільки
безпосереднім предметом поділу є іноземна валюта, котрою
відповідач розпорядився на свій розсуд, у зв'язку з чим суд,
виходячи з вартості належної позивачці частини валюти на день
розгляду справи, обгрунтовано стягнув з відповідача зазначену в
рішенні суду грошову суму.
Розглядаючи вимоги одного з подружжя про компенсацію за належну частку в нажитій в період шлюбу іноземній валюті, якою другий з подружжя розпорядився на свій...
Розглядаючи вимоги одного з подружжя про компенсацію за належну частку в нажитій в період шлюбу іноземній валюті, якою другий з подружжя розпорядився на свій [...]
Resolution of the Suprime Court of Ukraine; Excerpt
on March 26, 1993
Document n0046700-93, current version — Adoption on March 26, 1993