Document n0043700-93, current version — Adoption on September 29, 1993

СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
29.09.1993

(Витяг)
У вересні 1992 р. Козятинський відділок Південно-західної
залізниці пред'явив позов до профспілкового та страйкового
комітетів локомотивного депо ст. Козятин про визнання страйку
незаконним, посилаючись на те, що 2 вересня 1992 р. машиністи
цього депо розпочали страйк, під час якого його локомотивні
бригади залишили поїзди і блокували рух на лініях, чим порушили
вимоги ст. 12 Закону СРСР "Про порядок вирішення колективних
трудових спорів (конфліктів)".
Рішенням судової колегії Вінницького обласного суду від 21
червня 1993 р. позов задоволено.
У касаційній скарзі профспілковий комітет Козятинського
локомотивного депо просить рішення скасувати, а справу закрити,
посилаючись на те, що суд неповно з'ясував обставини справи, не
дав належної оцінки доказам і не врахував, що машиністи
локомотивного депо 2 вересня 1992 р. не страйкували. Не працювали
ж вони тому, що страйкували машиністи локомотивних депо станцій
Дарниця, Жмеринка, Київ, які заблокували лінії. Профспілковий
комітет організатором страйку не був.
Судова колегія Верховного Суду України вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з ст. 12 Закону СРСР "Про порядок вирішення
колективних трудових спорів (конфліктів)" припинення роботи як
засіб вирішення трудового спору на підприємствах та в організаціях
залізничного транспорту не допускається. Відповідно до Постанови
Верховної Ради України від 12 вересня 1991 р. ( 1545-12 ) "Про
порядок тимчасової дії на території України окремих актів
законодавства Союзу РСР" цей Закон діє і в Україні.
Судом встановлено, що всупереч вимогам зазначеного Закону
машиністи локомотивного депо ст. Козятин 2 вересня 1992 р. о 8-й
год. розпочали страйк, внаслідок якого локомотивні бригади
залишили поїзди, відмовившись отримувати маршрутні листи.
Викладені в касаційній скарзі доводи про те, що вони страйку
не оголошували, а не працювали тому, що страйкували локомотивні
депо станцій Дарниця, Жмеринка, Київ, які заблокували рух на
лініях, непереконливі і спростовуються листами начальника
локомотивного депо ст. Козятин та голови його профкому,
маршрутними листами, показаннями свідків, з яких вбачається, що за
ініціативою профспілкового та страйкового комітетів цього депо 2
вересня 1992 р. було оголошено страйк, внаслідок якого машиністи
відмовилися отримувати маршрутні листи і працювати як 2, так і 3
вересня. Адміністрація депо вимушена була залучити до роботи
інструкторів-машиністів, які під час страйку водили поїзди, що
спростовує твердження відповідачів про те, що залізничні лінії
були заблоковані.
Судом дано належну оцінку показанням свідків Л. та К.
Оскільки рішення суду відповідає матеріалам справи і вимогам
ст. 12 Закону СРСР "Про порядок вирішення колективних трудових
спорів (конфліктів)", судова колегія Верховного Суду залишила його
без зміни.
"Бюлетень законодавства і юридичної практики України", N 3
(частина 2), 1995 р.



on top