У серпні 1998 р. Волинське регіональне управління КБ
"Приватбанк" звернулося в суд із позовом до ТОВ "Славія ЛТД", АТ
"Волиньголовпостач", Волинського обласного управління юстиції,
Луцької районної державної нотаріальної контори, управління ДАІ
УМВС України у Волинській області про визнання недійсними договору
застави, укладеного між ТОВ "Славія ЛТД" і АТ "Волиньголовпостач",
зареєстрованого і нотаріально посвідченого 2 жовтня 1996 р.
Луцькою районною державною нотаріальною конторою, а також
вчиненого останньою 9 грудня 1996 р. виконавчого напису N 1-2760
та стягнення з відповідачів солідарно заподіяних банку
матеріальних збитків у сумі 32 тис. 128 грн.Ухвалою судді Волинського обласного суду від 25 серпня 1998
р. у прийнятті позовної заяви було відмовлено на підставі п. 1 ч.
2 ст. 136 ЦПК ( 1502-06 ).У касаційній скарзі позивач порушив питання про скасування
цієї ухвали як такої, що не відповідає вимогам закону. Судова
колегія в цивільних справах Верховного Суду України скаргу не
задовольнила з таких підстав.Відмовляючи в прийнятті заяви, суд першої інстанції виходив
із того, що позов пред'явлено юридичною особою до юридичних осіб і
відповідно до статей 24, 285 ЦПК ( 1501-06, 1502-06 ) та ст. 1 АПК
( 1798-12 ) даний спір підвідомчий арбітражному суду, оскільки
спір про право, що грунтується на вчиненій нотаріальній дії,
розглядається судом у порядку позовного провадження, а виконавчий
напис був вчинений за зобов'язаннями між юридичними особами. Такий
висновок суду є обгрунтованим.Як вбачається з матеріалів справи, позивачем ставиться під
сумнів та оспорюється насамперед дійсність договору застави,
укладеного між юридичними особами - ТОВ "Славія ЛТД" і АТ
"Волиньголовпостач", зареєстрованого й нотаріально посвідченого 2
жовтня 1996 р. Луцькою районною державною нотаріальною конторою.Згідно з п. 6 ст. 254 ЦПК ( 1502-06 ) справа про оскарження
нотаріальних дій підлягає розгляду судом загальної юрисдикції в
порядку окремого провадження, а наявний спір про цивільне право
між юридичними особами - арбітражним судом. У даному випадку суд
повинен був керуватися ч. 3 ст. 255 ЦПК, оскільки це дві окремі
позовні вимоги.За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного
висновку, що позовна заява Волинського регіонального управління КБ
"Приватбанк" відповідно до змісту п. 1 ч. 2 ст. 136 ЦПК ( 1502-06)
судовому розгляду не підлягає.
Спір між юридичними особами, що грунтується на вчиненій нотаріальній дії, розглядається не судом загальної юрисдикції у порядку окремого провадження за скарг...
Спір між юридичними особами, що грунтується на вчиненій нотаріальній дії, розглядається не судом загальної юрисдикції у порядку окремого провадження за скаргами на [...]
Determination of the Suprime Court of Ukraine; Excerpt
on September 23, 1998
Document n0042700-98, current version — Adoption on September 23, 1998