Document n0036700-93, current version — Adoption on June 30, 1993

СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
30.06.93

(Витяг)
П. звернулась з позовом до П. Я. про усунення перешкод в
користуванні жилим приміщенням. Вона зазначала, що в серпні 1980
р. уклала шлюб з відповідачем, мають двох неповнолітніх дітей. У
1980 р. колгосп "Росія" надав П. Я. двокімнатну квартиру в м.
Глобино. Через зловживання відповідачем спиртними напоями у сім'ї
виникають сварки, відповідач поміняв замки і не впускає її в
квартиру. Посилаючись на ці обставини, позивачка просила її позов
задовольнити.
Рішенням Глобинського районного народного суду від 16 вересня
1991 р. позов задоволено. Постановлено зобов'язати відповідача не
чинити перешкод в проживанні позивачці з дітьми в спірній
квартирі. Визнано незаконним рішення колгоспу і профспілкового
комітету про надання цієї квартири А., зобов'язано правління
колгоспу "Росія" привести в належний стан спірну квартиру,
забезпечивши виконання рішення. Одночасно судом постановлено
окрему ухвалу про порушення правлінням і профспілковим комітетом
колгоспу житлового законодавства.
В касаційному порядку справа не розглядалась.
Протест заступника прокурора Полтавської області про
скасування рішення і ухвали суду з направленням справи на новий
розгляд постановою президії Полтавського обласного суду від 12
березня 1993 р. залишений без задоволення.
У протесті заступника Генерального прокурора України також
ставиться питання про скасування цих рішень з направленням справи
на новий розгляд в зв'язку з порушенням судом вимог статей 15, 30
і 62 ЦПК ( 1501-06 ).
Протест підлягає задоволенню з таких підстав.
Постановляючи рішення, народний суд, з яким погодилась
президія обласного суду, виходив з того, що поселившись в спірну
квартиру як член сім'ї відповідача, позивачка набула рівного з ним
права користування приміщенням, а оскільки відповідач чинить їй
перешкоди в користуванні, позов про вселення підлягає задоволенню.
Що ж до рішення правління колгоспу і профспілкового комітету про
надання квартири А., то воно є незаконним, оскільки квартира не є
вільною.
Однак, повністю з такими висновками погодитися не можна,
оскільки зроблені вони судом без повного та всебічного з'ясування
дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін.
Відповідно до ст. 107 ЖК ( 5464-10 ) та роз'яснень, даних в
п. 11 постанови N 2 ( v0002700-85 ) Пленуму Верховного Суду
України від 12 квітня 1985 р. "Про деякі питання, що виникли в
практиці застосування судами Житлового кодексу України", наймач
або член його сім'ї, що вибув на інше постійне місце проживання,
втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття,
незалежно від пред'явленого про це позову.
На ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які
фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного
місця проживання (повідомлення про це в листах, розписках,
переадресування кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці,
перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений
пункт і постійна там прописка, укладення трудового договору на
невизначений строк тощо).
З матеріалів справи вбачається, що спірною є двокімнатна
квартира, котра була надана чоловіку позивачки в зв'язку з роботою
в колгоспі, якому вона і належить.
Позивачка поселилась в квартиру як член сім'ї відповідача і
набула рівного з ним права користування житлом. З матеріалів
справи видно, що в грудні 1990 р. після розладу в сімейних
стосунках вона вивезла своє майно до батьків, які також проживають
в цьому місті.
Як зазначено в акті комісії з числа колгоспників, при виїзді
позивачка привела квартиру в непридатний для проживання стан
(побиті вікна, стекла в дверях, обірвані шпалери, розбиті і
вирвані вхідні двері). Однак суд на ці обставини уваги не звернув
і не з'ясував причини вивозу позивачкою свого майна із спірної
квартири, мотиви її таких дій і чи не свідчать вони про вибуття на
інше постійне місце проживання.
Ці обставини, як і та, що згідно з довідкою виконкому
Глобинської міської Ради П. як проживаючій в м. Глобино рішенням
від 29 березня 1991 р. виділено земельну ділянку 0,25 га в м.
Черевані під забудову, мають суттєве значення для правильного
вирішення справи, однак вони предметом дослідження суду не були і
ніякої оцінки не отримали.
Крім цього, визнаючи незаконним рішення правління колгоспу і
профспілкового комітету про надання спірної квартири А., який вже
фактично вселився в неї, і вирішуючи тим самим питання про його
права і обов'язки, суд не притяг того до участі в справі і
розглянув її без нього, що відповідно до п. 8 ст. 314 ЦПК
( 1503-06 ) є безумовною підставою для скасування рішення.
Враховуючи наведене, судова колегія Верховного Суду України
визнала, що всі постановлені по справі судові рішення підлягають
скасуванню, а справа направленню на новий розгляд.
"Бюлетень законодавства і юридичної практики України",
N 2, 1995 р.



on top