Document n0022700-96, current version — Adoption on February 14, 1996

СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
від 14.02.96

Суд поновив позивача у членах колективного
сільськогосподарського підприємства і на роботі, оскільки
прогул без поважних причин, за який його було звільнено з
роботи і виключено з членів цього підприємства,
не підтверджений доказами

(Витяг)

У липні 1994 р. Д. пред'явив позов до колективного
сільськогосподарського підприємства (далі - КСП) "Бакшанське"
Савранського району Одеської області про поновлення на роботі та
стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Позивач зазначав, що в КСП "Бакшанське" (раніше - колгосп
"Росія") він працював з 1954 р. - спочатку трактористом, а потім
водієм автомобіля. У 1991 р. його було незаконно звільнено з
роботи за прогули, але за протестом прокурора поновлено на роботі,
оскільки прогулів він не вчиняв. 11 квітня 1994 р. рішенням
правління КСП його було повторно звільнено з роботи за прогули,
вчинені у березні того ж року.
Посилаючись на те, що прогулів він не вчиняв, а з роботи його
звільнено у зв'язку з неприязними стосунками з головою КСП, Д.
просив суд поновити його на роботі та стягнути заробітну плату за
час вимушеного прогулу. У подальшому позивач доповнив свої вимоги
вимогою визнати незаконним рішення про виключення його з членів
КСП.
Справа розглядалася судами неодноразово. Останнім рішенням
судової колегії в цивільних справах Одеського обласного суду від
27 квітня 1995 р. позов задоволено.
У касаційній скарзі КСП "Бакшанське" просило скасувати
рішення суду як таке, що не відповідає вимогам закону та дійсним
обставинам справи. Судова колегія в цивільних справах Верховного
Суду України визнала, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
з таких підстав.
Як установлено судом, Д. з 1954 р. був членом колгоспу
"Росія", де працював трактористом, а згодом водієм. У червні
1992 р. рішенням загальних зборів членів цього колгоспу на його
базі було створено колективне сільськогосподарське підприємство,
членом якого став і позивач, котрий продовжував працювати водієм.
11 квітня 1994 р. рішенням правління підприємства Д. було
звільнено з посади водія за прогули без поважних причин, вчинені в
березні того ж року, а рішенням зборів уповноважених від 5 травня
1995 р. виключено з членів КСП з тих самих підстав.
Як видно з табеля обліку робочого часу, позивач відпрацював у
березні 1994 р. лише п'ять робочих днів. Проте суд встановив, що в
зазначений період через відсутність пального та фінансові труднощі
частина належних КСП автомашин, у тому числі й та, на якій
працював Д., не використовувалась. Незважаючи на це, позивач
продовжував виходити на роботу та звертався до завідуючого гаражем
з приводу надання роботи.
Ці обставини підтверджуються поясненнями ряду осіб: голови
правління КСП О., притягнутого до участі у справі як третя особа,
про те, що в березні 1994 р. у зв'язку з відсутністю пального мали
місце простої в роботі автотранспорту, тому не було необхідності
використовувати автомашину позивача; допитаних у судовому
засіданні свідків Р., Н., К., які показали, що позивач прогулів не
вчиняв і виходив на роботу, хоча його нею не забезпечували, а
також письмовими поясненнями Н. та Н-ка, випискою із протоколу
засідання КТС від 5 липня 1994 р., листом прокуратури Савранського
району та іншими матеріалами справи.
При цьому суд дав належну оцінку табелю обліку робочого часу
за березень 1994 р., оскільки наявні в ньому відомості про вчинені
позивачем прогули спростовуються показаннями свідка Р-го -
завідуючого гаражем, який складав цей документ, а також наведеними
вище доказами.
Крім того, на порушення п. 20 Правил внутрішнього трудового
розпорядку КСП "Бакшанське" відповідач не витребував від Д.
пояснення у письмовій формі про причини відсутності на роботі, що
в даному разі є обов'язковим.
За таких обставин судова колегія обласного суду дійшла
обгрунтованого висновку про те, що виключення Д. із членів КСП є
незаконним, і правильно поновила його на роботі, стягнувши на
користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу.
Суд повно і всебічно з'ясував дійсні обставини справи, дав
належну оцінку зібраним у ній доказам. Отже, підстав для
задоволення скарги немає.
Посилання у скарзі на те, що позивача було звільнено з роботи
за прогули, які мали місце й у квітні 1994 р., не заслуговують на
увагу, оскільки, як свідчать матеріали справи, його звільнено за
прогули, вчинені у березні того ж року. Це підтвердив у судовому
засіданні і представник КСП.
Виходячи з наведеного судова колегія в цивільних справах
Верховного Суду України касаційну скаргу КСП "Бакшанське" залишила
без задоволення, а рішення судової колегії обласного суду - без
змін.
"Вісник Верховного Суду України", N 2, 1996 р.



on top