Провадження у справах про злочини неповнолітніх
Determination of the Suprime Court of Ukraine; Excerpt on March 6, 1997
Document n0019700-97, current version — Adoption on March 6, 1997

СУДОВА КОЛЕГІЯ У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

У Х В А Л А
від 06.03.97
vd970306

Провадження у справах про злочини неповнолітніх

(Витяг)

Відповідно до вимог ст. 433 КПК України ( 1003-05 ) при
розгляді справ про злочин, вчинений неповнолітнім, необхідно
з'ясувати вік, стан здоров'я, загального розвитку останнього.
За наявності даних про розумову відсталість неповнолітнього,
не пов'язану з душевним захворюванням, має бути з'ясовано, чи
досяг він віку, з якого настає кримінальна відповідальність
Вироком Запорізького обласного суду від 19 грудня 1996 р. О.
засуджено за ст. 17, ч. 4 ст. 117 КК ( 2001-05 ) із застосуванням
ст. 44 КК на три роки шість місяців позбавлення волі у
виховно-трудовій колонії загального режиму. Ухвалено стягнути із
законного представника засудженого Н. на користь С. 1200 грн.
О. визнано винним у замаху на згвалтування малолітньої П.,
1987 року народження, вчиненому за таких обставин.
Як визнав суд, 9 липня 1996 р. О. з метою згвалтування завів
П. у свій будинок, де, використовуючи її безпорадний стан та
погрожуючи ножем, намагався згвалтувати її, проте не довів
злочинний намір до кінця з фізіологічних причин. Крім того, він
утримував П. тоді, коли її намагалася згвалтувати інша особа,
справу щодо якої закрито.
У касаційній скарзі законний представник засудженого Н.
просила вирок скасувати, а справу закрити, посилаючись на те, що
суд не врахував достатньою мірою висновок психологічної експертизи
про відставання О. в розвитку як мінімум на один рік, а з нього,
на її думку, випливає, що на час вчинення дій, за які засуджено
О., він не досяг віку, з якого настає кримінальна
відповідальність.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про необхідність
скасування вироку і повернення справи на новий судовий розгляд,
перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи
касаційної скарги, судова колегія в кримінальних справах
Верховного Суду України визнала, що скарга підлягає частковому
задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 10 КК ( 2001-05 ) кримінальній
відповідальності за згвалтування підлягають особи, яким до
вчинення злочину минуло чотирнадцять років.
До висновку про те, що О. на час вчинення замаху на
згвалтування П. досяг віку, з якого настає кримінальна
відповідальність за цей злочин, суд дійшов з порушенням вимог
кримінально-процесуального закону щодо особливостей провадження у
справах про злочини неповнолітніх.
Так, відповідно до ст. 433 КПК ( 1003-05 ) при розгляді
справи про злочин, вчинений неповнолітнім, необхідно з'ясувати
вік, стан здоров'я та загального розвитку останнього. За наявності
даних про розумову відсталість неповнолітнього, не пов'язану з
душевним захворюванням, також має бути з'ясовано, чи міг він
повністю усвідомлювати значення своїх дій і якою мірою він міг
керувати ними.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, О. на час
вчинення злочину, за який його засуджено, виповнилося 15 років і 3
місяці і він був учнем 7 класу школи-інтернату для розумове
відсталих дітей.
За даними висновку амбулаторної судово-психіатричної
експертизи у О. відмічено пониження інтелекту до ступеня легкої
дебільності - він має низький запас знань, розмежовує поняття лише
з підказками, не може вирахувати вік людини тощо. Проте зазначеним
висновком експертизи його визнано осудним.
Судово-психологічною експертизою підтверджено, що в
розумовому розвитку О. відстає від свого фізіологічного віку як
мінімум на один рік. Разом з тим експертом дано висновок, що на
час вчинення інкримінованих О. дій той досяг віку 14 років.
На порушення вимог кримінально-процесуального закону ці
висновки експертів у судовому засіданні не досліджено. Як
вбачається з протоколу судового засідання, суд лише оголосив їх і
за наявності ймовірного висновку експерта-психолога про досягнення
О. на час вчинення замаху на згвалтування П. 14-літнього віку,
дійшов висновку про те, що той підлягає кримінальній
відповідальності.
Експерт-психіатр і експерт-психолог у судове засідання не
викликались, хоча за обставинами справи необхідність у цьому була.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 433 КПК ( 1003-05 ) для
встановлення стану загального розвитку неповнолітнього, рівня його
розумової відсталості повинна бути проведена експертиза
спеціалістами в галузі дитячої і юнацької психології (психолог,
педагог). Згідно з протоколом ознайомлення експерта з правами й
обов'язками, М., який проводив психологічну експертизу О., завідує
кафедрою в педагогічному інституті. Не викликавши його в судове
засідання, суд не з'ясував, чи є він спеціалістом у галузі дитячої
і юнацької психології.
Амбулаторну судово-психіатричну експертизу О. було проведено
до того, як він був обстежений експертом-психологом (відповідно 20
вересня і 2 - 4 жовтня 1996 р.), а тому висновки останнього не
були предметом дослідження експертів-психіатрів. Не викликавши в
судове засідання експерта-психіатра, суд не з'ясував, чи могли
вплинути на його висновки результати судово-психологічної
експертизи О.
За таких обставин судова колегія в кримінальних справах
Верховного Суду України визнала, що суд недостатньо повно дослідив
дані про вік О. і це є підставою для скасування вироку й
повернення справи на новий судовий розгляд.
Під час цього розгляду суду необхідно вжити всіх необхідних
заходів до всебічного й повного дослідження даних, якими
обгрунтовується стан загального розвитку неповнолітнього О. У
судове засідання слід викликати експертів, які проводили
психіатричну і психологічну експертизи, а за необхідності -
вирішити питання про призначення комплексної
психолого-психіатричної експертизи для з'ясування стану
загального розвитку О. на час вчинення дій, за які його засуджено.
Залежно від одержаних у судовому засіданні даних щодо рівня
загального розвитку неповнолітнього О. суду необхідно вирішити
питання про те, чи досяг він віку, з якого настає кримінальна
відповідальність за вчинені ним дії.
При новому розгляді справи підлягають перевірці твердження,
наведені в касаційній скарзі законного представника
неповнолітнього засудженого, про безпідставне стягнення з неї
1200 гри. на відшкодування шкоди С.
Керуючись статтями 363, 364 КПК ( 1003-05 ), судова колегія в
кримінальних справах Верховного Суду України касаційну скаргу
частково задовольнила, вирок Запорізького обласного суду щодо О.
скасувала і повернула справу на новий судовий розгляд в іншому
складі суду.
Надруковано: "Юридичний вісник України", N 51 (287), 21 - 27
вересня 2000 р.



on top