Document n0012700-79, current version — Adoption on January 17, 1979

СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УРСР
У Х В А Л А
17.01.1979

(Витяг)
У вересні 1978 р. В. П. і А. Г. звернулися в суд з позовом до
А. П. і Г. П. про визнання права власності в порядку спадкування
на 2/3 частини будинку.
Позивачі зазначали, що цей будинок належав їх батькам. Мати
померла в грудні 1974 р., а батько - в березні 1977 р.
Спадкоємцями є вони і відповідачі, але останні спадщини не
прийняли і пропустили строк на її прийняття. В судовому засіданні
вони змінили позовні вимоги і просили визнати їх право на весь
будинок.
Відповідачі пред'явили зустрічний позов, посилаючись на те,
що шестимісячний строк на прийняття спадщини вони пропустили з
поважних причин.
Справа розглядалася судами неодноразово. Останнім рішенням
судової колегії в цивільних справах Харківського обласного суду
від 1 грудня 1978 р. за В. П. визнано право власності на 5/8
частин будинку, а на 3/8 - за А. П. В позові А. Г. і Г. П.
відмовлено.
У касаційній скарзі Г. П. просить врахувати, що він інвалід
II групи, часто хворіє, а тому не зміг своєчасно оформити прав
спадкоємства.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 )
визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо протягом шести
місяців з дня її відкриття він фактично вступив в управління чи
володіння спадковим майном або подав нотаріальному органу заяву
про прийняття спадщини.
Задовольняючи частково позовні вимоги В. П. і А. П., суд
обгрунтовано виходив з того, що після смерті в 1974 р. матері по
1/4 частині будинку прийняли у спадщину В. П. та батько. Після
смерті батька ніхто з сторін в установлений законом строк не подав
до нотаріального органу заяви про прийняття спадщини. Разом з тим
суд встановив, що В. П. і А. П. протягом цього строку вступили в
управління і володіння майном, тому правильно визнав їх такими, що
прийняли спадщину. Спадкова маса становила 3/4 частини будинку і
розподілена між ними порівну. Таким чином, з урахуванням того, що
В. П. вже належала 1/4 частина будинку, за ним було визнано право
на 5/8, а за А. П. на 3/8 частин будинку.
А. Г. після смерті матері спадщини не приймала, а після
смерті батька навіть подала у вересні 1977 р. в сільраду заяву про
відмову від спадщини. За таких обставин суд правильно відмовив їй
у визнанні права на спадщину.
Правильним є рішення і щодо відмови в позові Г. П. Суд
встановив, що він в установлений законом строк ніяких дій, які
свідчили б про прийняття ним спадщини, не вчинив. Обговорюючи
питання про причини пропуску зазначеного строку, суд не встановив
їх поважності, а тому й не продовжив строку на прийняття спадщини.
Г. П. проживає в тому ж місті, і стан його здоров'я дозволяв
своєчасно вжити заходів до прийняття спадщини.
Враховуючи, що рішення суду відповідає матеріалам справи,
судова колегія в цивільних справах Верховного Суду УРСР
У Х В А Л И Л А:
рішення судової колегії Харківського обласного суду від 1
грудня 1978 р. залишити без змін, а касаційну скаргу без
задоволення.
"Бюлетень законодавства і юридичної практики України",
N 3 (частина 2), 1995 р.



on top