Document n0010700-93, current version — Adoption on October 27, 1993

СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
від 27.10.93
м.Київ
vd931027

(Витяг)
Відповідно до п. 7 ст. 40 Кодексу законів про працю України
( 322-08 ) трудовий договір з працівником може бути розірваний у
разі появи його на роботі в нетверезому стані або в стані
наркотичного чи токсичного сп'яніння, який може бути підтверджений
не тільки медичним висновком, а й іншими доказами
У жовтні 1991 р. Ф. пред'явив позов до військової частини про
поновлення роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного
прогулу, зазначивши, що відповідач незаконно звільнив його з
посади радіооператора за п. 7 ст. 40 КЗпП ( 322-08 ) у зв'язку з
появою на роботі 20 вересня 1991 р. у нетверезому стані, хоч він у
такому стані не перебував. На думку Ф., його звільнено через
упереджене ставлення до нього командування.
Справа розглядалася неодноразово.
Рішенням судової колегії Кримського обласного суду від
24 червня 1993 р. в позові відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить рішення скасувати, а
справу передати на новий розгляд, посилаючись на те, що суд дав
неправильну оцінку зібраним доказам, в тому числі показанням
свідків, які підтверджували його доводи.
Судова колегія Верховного Суду України вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п. 7 ст. 40 КЗпП ( 322-08 ) адміністрація має
право розірвати трудовий договір з працівником у разі появи його
на роботі у нетверезому стані.
Судом встановлено, що 20 вересня 1991 р. Ф. прийшов на роботу
в нетверезому стані і в зв'язку з цим командиром військової
частини був відсторонений від неї. Факт появи Ф. на роботі у
нетверезому стані підтверджується актом від 20 вересня 1991 р.,
показаннями свідків К., Ш., Н., Б.та Щ., які підписали цей акт і
показали у судовому засіданні, що в ньому зафіксовано справжній
стан Ф. (запах алкоголю, нечленороздільна мова, нетвереза хода),
рапортами цих осіб, показаннями командира військової частини М. і
безпосереднього начальника Ф. капітана судна Б.Д., рапортом
останнього, записом у вахтовому журналі. У ньому зазначено, що
20 вересня 1993 р. о 9-й год. 45 хв. Ф. прийшов на роботу у
нетверезому стані і був відсторонений від виконання своїх
обов'язків капітаном судна за вказівкою вищестоящого командира
після того, коли той, зайшовши до радіорубки, пересвідчився в
тому, що позивач перебував у нетверезому стані.
Свідок Б.В. - черговий лікар госпіталю показав, що коли
приблизно об 11-й - 12-й год. 20 вересня 1991 р. до нього прийшов
Ф. з проханням оглянути його на предмет алкогольного сп'яніння,
від нього виходив запах алкоголю. Лікар не став проводити огляду
без документа про особу і направлення командира. Вдруге в той же
день, вже з документом, що підтверджує особу, Ф. звернувся до
лікаря десь близько 18-ї год. Б.В. дав висновок, в якому
зазначив, що встановлено факт вживання Ф. алкоголю, однак ознак
сп'яніння у нього не виявлено.
Посилання Ф. на те, що допитані свідки є зацікавленими
особами, не підтверджуються матеріалами справи. Так, капітан судна
Б.Д. був призначений на цю посаду лише за дев'ять днів до випадку,
що стався.
Суд дав відповідну оцінку показанням свідків з боку позивача.
Відповідно до роз'яснень, даних Пленумом Верховного Суду
України у п. 25 постанови N 9 ( v0009700-92 ) від 6 листопада
1992 р. "Про практику розгляду судами трудових спорів", нетверезий
стан працівника або наркотичне чи токсичне сп'яніння можуть бути
підтверджені як медичним висновком, так й іншими видами доказів
(ст. 27 ЦПК України ( 1501-06 ), яким суд має дати відповідну
оцінку.
Виходячи з наведеного, судова колегія Верховного Суду
залишила рішення без зміни.
Надруковано: "Бюлетень законодавства і юридичної практики
України", N 3, 1995 р.



on top