Г. пред'явила позов до садівничого товариства про
витребування майна та земельної ділянки з чужого незаконного
володіння. Позивачка зазначала, що її батько Г. після смерті брата
І. в 1989 р. почав користуватися земельною ділянкою в садівничому
товаристві, а в лютому 1992 р. був прийнятий у члени товариства і
за ним закріпили цю земельну ділянку. У лютому 1994 р. він помер.
Оскільки батько був інвалідом, протягом кількох років хворів, він
земельну ділянку належним чином не використовував, тому рішенням
товариства від 19 серпня 1993 р. його було виключено з членів
товариства, а садову ділянку з будиночком і насадженнями передано
в користування іншій особі. Вважаючи це рішення незаконним, Г.
просила суд повернути садову ділянку з будиночком.Ухвалою судді Ковельського міського суду від 24 березня 1995
р. в прийнятті позовної заяви було відмовлено в зв'язку з
непідвідомчістю спору суду. Ухвалою судової колегії в цивільних
справах Волинського обласного суду від 1 червня 1995 р. зазначену
ухвалу скасовано, а заяву направлено для розгляду по суті.За протестом голови цього обласного суду його президія
постановою від 27 липня 1995 р. скасувала ухвалу судової колегії,
а ухвалу судді міського суду залишила без зміни.Заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті
питання про скасування постанови президії обласного суду як такої,
що не відповідає вимогам статей 15, 40, 310 ЦПК України ( 1501-06,
1503-06 ). Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду
України визнала, що протест підлягає задоволенню з таких підстав.Скасовуючи ухвалу судової колегії в цивільних справах
Волинського обласного суду, його президія виходила з того, що
покійного Г. було виключено з членів садівничого товариства ще до
смерті і за життя він цього не оспорював. Оскільки спірні
правовідносини є особистими немайновими і не передбачають
правонаступництва, позивачка не вправі порушувати питання про
визнання незаконним виключення батька з членів товариства і
повернення їй земельної ділянки. Проте з таким висновком
погодитись не можна.Відповідно до Закону України "Про власність" ( 697-12 ) член
житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого
кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок
за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому
в користування, набуває права власності на це майно. Земельні
ділянки, садові будинки, насадження на земельній ділянці є
об'єктами права приватної власності (статті 13, 15) ( 1501-06 ).У позовній заяві Г. зазначала, що її батько користувався
земельною ділянкою з 1989 р., а в лютому 1992 р. його прийнято в
члени товариства. Закон України "Про власність" ( 697-12 ) введено
в дію з 15 квітня 1991 р., тому суду слід було з'ясувати, чи вніс
батько позивачки пайовий внесок повністю і чи набув він права
власності на майно, що знаходиться на земельній ділянці.Судова колегія в цивільних справах Волинського обласного
суду, скасовуючи ухвалу судді, дійшла вірного висновку, що
позивачка як спадкоємиця померлого вправі звернутися до суду з
позовом про визнання за нею права на спадкове майно, у процесі
розгляду якого суд і має встановити обгрунтованість виключення
спадкодавця з членів садівничого товариства. Президія ж обласного
суду зазначених обставин не врахувала.
Щодо садівничого товариства про витребування майна та земельної ділянки з чужого незаконного володіння
Щодо садівничого товариства про витребування майна та земельної ділянки з чужого незаконного володіння
Determination of the Suprime Court of Ukraine; Excerpt
on March 20, 1996
Document n0007700-96, current version — Adoption on March 20, 1996