М. і О. пред'явили позов до виконкому Боярської міської ради
про зміну договору найму жилого приміщення. Позивачі зазначали, що
вони сім'єю з чотирьох чоловік проживають у двокімнатній квартирі
жилою площею 28,5 кв. м з ізольованими кімнатами. Після розірвання
шлюбу М. із сином став проживати у кімнаті 11,9 кв. м, а О. з
дочкою - у кімнаті 16,6 кв. м. Обоє звернулися до виконкому
міської ради з проханням змінити умови договору найму жилого
приміщення і укласти з кожним з них окремий договір на фактично
займані приміщення, але їм було відмовлено, тому вони просили
задовольнити їх вимоги.Рішенням Києво-Святошинського районного народного суду,
залишеним без зміни ухвалою судової колегії та постановою президії
Київського обласного суду, у позові відмовлено.Судова колегія Верховного Суду України задовольнила протест
заступника Голови Верховного Суду України, в ухвалі про скасування
судових рішень та направлення справи на новий розгляд вказала на
таке.Відмовляючи в позові, суд виходив з того, що у разі поділу
квартири будуть погіршені житлові умови одного з позивачів. Судова
колегія та президія обласного суду визнали такі висновки
обгрунтованими.Однак погодитися з цим не можна. Згідно з вимогами ч. 1 ст.
104 ЖК ( 5464-10 ) член сім'ї наймача жилого приміщення вправі
вимагати, за згодою інших членів сім'ї, які проживають разом з
ним, укладення з ним окремого договору найму, коли жилу площу, що
припадає на нього, можна виділити у вигляді приміщення, яке
відповідає вимогам ст. 63 цього Кодексу.Судом встановлено, що позивачі користуються приміщенням з
двох ізольованих кімнат і на кожного з членів сім'ї припадає 7,2
кв. м жилої площі. Після розірвання шлюбу М. почав проживати з
сином у кімнаті 11,9 кв. м, а О. з дочкою - у кімнаті 16,6 кв. м.Обгрунтовуючи свої вимоги, М. просив виділити у його із сином
користування зазначену кімнату, посилаючись на те, що хоч за
розміром вона менше належної їм із сином площі, але це зменшення
незначне, тому він згоден на зміну умов договору найму.Цих пояснень суд всупереч вимогам ст. 40 ЦПК ( 1501-06 )
належним чином не перевірив і у рішенні не зазначив, які
передбачені законом умови, що не дозволяють змінити договір найму,
взяті до уваги при відмові у позові.Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 16 постанови
N 2 ( v0002700-85 ) від 12 квітня 1985 р. "Про деякі питання, що
виникли у практиці застосування судами Житлового кодексу України",
при поділі жилого приміщення за вимогою члена сім'ї наймача йому
може бути виділено ізольоване приміщення за розміром менше
належної йому частки жилої площі, коли це не призведе до штучного
погіршення житлових умов позивача і не потягне необхідності взяття
його на облік як такого, що потребує поліпшення житлових умов.За умови виділення позивачеві кімнати 11,9 кв. м він при
нормі жилої площі у Київській області 5 кв. м для взяття на
квартирний облік не вважатиметься таким, що потребує поліпшення
житлових умов, але чому суд не взяв цього до уваги, у рішенні не
зазначено.Залишаючи без задоволення протест у порядку нагляду про
скасування судових рішень, президія обласного суду як на підставу
обгрунтованості рішень послалася на те, що договір найму спірного
жилого приміщення не може бути змінено з урахуванням санітарних та
технічних умов. Проте цей висновок зроблено на порушення вимог ст.
341 ЦПК ( 1503-06 ), оскільки суд наглядової інстанції при
розгляді справи не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, які не були встановлені судом першої інстанції.
Виділення на вимогу позивача жилого приміщення, яке менше належної йому частки жилої площі, не допускається лише за умови, коли внаслідок зазначеної зміни до...
Виділення на вимогу позивача жилого приміщення, яке менше належної йому частки жилої площі, не допускається лише за умови, коли внаслідок зазначеної зміни договору [...]
Determination of the Suprime Court of Ukraine; Excerpt
on February 14, 1990
Document n0007700-90, current version — Adoption on February 14, 1990