У лютому 1995 р. П. пред'явила позов до С. про виселення,
посилаючись на те, що в 1989 р. дозволила відповідачці лише
тимчасово проживати в своїй однокімнатній квартирі. Однак
відповідачка вийшла заміж, привела в квартиру свого чоловіка і
добровільно виселитись відмовилася.У ході розгляду справи суд притягнув як відповідача і
чоловіка С. - К., якого позивачка також просила виселити зі
спірної квартири. С. подала зустрічний позов про визнання за нею
права на житлову площу в спірній квартирі, посилаючись на те, що
вона вселилася до П. як член її сім'ї в установленому законом
порядку.Справа розглядалася судами неодноразово. Останнім рішенням
Житомирського обласного суду від 16 січня 1996 р. позов П.
задоволено в частині виселення К., а в решті його відмовлено.
Зустрічний позов С. задоволено.У касаційній скарзі П. просила скасувати рішення суду в
частині відмови їй у позові про виселення С. і визнання за
останньою права на житлову площу в спірній квартирі, оскільки
відповідачка поселилася до неї як тимчасовий жилець і між ними
була домовленість про звільнення С. квартири в разі вступу в шлюб.
Висновок суду про вселення С. як члена сім'ї, на думку позивачки,
є невірним. Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду
України визнала, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
таких підстав.Згідно зі ст. 64 ЖК ( 5464-10 ) України члени сім'ї наймача,
які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма
правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму
жилого приміщення.До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і
батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо
вони постійно проживають разом з ним і ведуть спільне
господарство. Особи, які вселились до наймача жилого приміщення в
установленому порядку, на підставі ст. 65 ЖК ( 5464-10 ) набувають
рівного з ним та іншими членами його сім'ї права користуватися
жилим приміщенням, якщо інше не було визначено при вселенні.З матеріалів справи вбачається, що П. в 1986 р. одержала
однокімнатну квартиру, а в січні 1989 р. в цю квартиру було
прописано С. Судом установлено, що С. поселилась у спірну квартиру
до родички П. як член її сім'ї в передбаченому законом порядку.Зазначені обставини підтверджуються показаннями свідків Г.,
Н., П-ка, Л. про сімейні стосунки між П. і С., письмовими
доказами, зокрема даними про прописку С. у спірну квартиру за
згодою позивачки без зазначення терміну проживання; розрахунковими
книжками про сплату С. квартплати і комунальних послуг, а також
довідкою про те, що батька С., який до 1 лютого 1989 р. перебував
на пільговій черзі на одержання житла, знято з неї у зв'язку з
випискою С. до П.У судовому засіданні П. не заперечувала, що відповідачка
поселилась у спірну квартиру за її згодою ще неповнолітньою, тому
що вона, позивачка, була одинокою, мала пенсійний вік і бажала
створити для родички (відповідачки) кращі умови життя, оскільки та
була інвалідом дитинства II групи. Неприязні стосунки склалися між
ними після того, як С. вийшла заміж і до неї поселився її чоловік.
У квартирі стало тісно і тому вона вимагає виселення відповідачів.Суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що С. поселилась
до П. як член її сім'ї і набула права користування спірною
житловою площею, тому на законних підставах відмовив П. у позові
про виселення С. Посилання позивачки на те, що відповідачка
проживала у спірній квартирі тимчасово як квартирант,
спростовуються зібраними у справі доказами.Що ж до рішення суду про виселення К., то воно відповідає
вимогам ст. 65 ЖК України ( 5464-10 ), оскільки він поселився у
спірну квартиру без згоди П.
Про визнання права на житлову площу в спірній квартирі
Про визнання права на житлову площу в спірній квартирі
Determination of the Suprime Court of Ukraine; Excerpt
on March 6, 1996
Document n0006700-96, current version — Adoption on March 6, 1996