Document n0006700-72, current version — Adoption on July 12, 1972

СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УРСР
У Х В А Л А
12.07.1972

(Витяг)
У серпні 1971 р. Р. і Т. пред'явили в суді позов до Д. про
визнання заповіту недійсним.
Позивачі зазначали, що їх матері, а відповідача - бабі Д-кій
належав будинок у с. Куровичах Львівської області. 13 січня 1971
р. вона померла. Як їм стало відомо, відповідач за кілька днів до
смерті Д-кої, скориставшись безпорадним станом останньої, перевіз
її з с. Куровичів, де вона постійно проживала, до себе в с.
Станимир Перемишлянського району Львівської області. 9 січня 1972
р. від імені Д-кої там було оформлено заповіт, за яким її будинок
у с. Куровичах заповідався Д.
Посилаючись на те, що заповіт було складено з порушенням
вимог закону, і на те, що їх як непрацездатних не могли позбавити
обов'язкової частки у спадковому майні, позивачі просили визнати
заповіт недійсним.
Справа розглядалася судами неодноразово. Останнім рішенням
Львівського обласного суду від 2 червня 1972 р. позов задоволено,
згаданий заповіт визнано недійсним.
У касаційній скарзі Д. просив рішення скасувати і в позові
відмовити, оскільки вважав, що суд без достатніх підстав
задовольнив вимоги позивачів, не врахувавши дійсного волевиявлення
спадкодавиці.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Як
видно з матеріалів справи, заповіт було оформлено Станимирською
сільською Радою депутатів трудящих з порушенням вимог закону.
Стаття 541 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) передбачає, що
заповіт має бути підписаний особисто заповідачем. Заповіт же від
імені Д-кої про передачу майна Д. спадкодавиця не підписала.
Згідно зі ст. 543 Цивільного кодексу ( 1540-06 ), якщо
заповідач внаслідок фізичних вад, хвороби або інших причин не може
власноручно підписати заповіт, він на прохання заповідача може
бути підписаний у присутності нотаріуса або іншої службової особи
(ст. 542 цього ж Кодексу) іншою особою з зазначенням причин, з
яких заповідач не міг підписати заповіт власноручно. У заповіті
зазначено, що Д-ка не підписала цей заповіт внаслідок того, що
вона неписьменна. Однак, судом встановлено, що Д-ка була
письменною. Це підтверджується письмовими доказами, зокрема,
дорученням на виплату пенсії, в якому є зразок її підпису,
підписами в одержанні пенсії, записами в негосподарських книгах.
Будь-яких інших причин, з яких Д-ка не підписала заповіту, не
зазначено. Не вказано в заповіті й того, що вона доручала
будь-кому з присутніх підписати заповіт від свого імені.
Беручи до уваги наведене і те, що відповідач не довів, що
дійсне волевиявлення заповідачки Д-кої було спрямоване на передачу
майна саме йому, висновок суду про визнання заповіту недійсним
слід визнати обгрунтованим.
"Бюлетень законодавства і юридичної практики України",
N 3 (частина 2), 1995 р.



on top