Document n0004700-72, current version — Adoption on April 26, 1972

СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УРСР

У Х В А Л А
26.04.1972

(Витяг)

М.Б. пред'явила позов до Новоселівської сільської Ради та
Березівського райвідділу культури про поновлення на роботі.
Позивачка зазначала, що з 1967 р. працювала завідуючою
Зброжківської сільської бібліотеки, а рішенням виконкому від
23 жовтня 1971 р. та наказом по райвідділу культури від 26 жовтня
1971 р. її за систематичне невиконання покладених обов'язків та за
прогул з цієї роботи звільнено. Посилаючись на відсутність
прогулів та сумлінне виконання службових обов'язків, позивачка
просила суд поновити її на роботі і стягнути заробітну плату за
час вимушеного прогулу.
Справа вирішувалася судами неодноразово. Останнім рішенням
Одеського обласного суду від 31 березня 1972 р. в позові
відмовлено.
В касаційній скарзі, вказуючи на те, що 9 і 10 жовтня 1971 р.
вона була на роботі, а наказ від 30 вересня 1971 р., яким їй
оголошено сувору догану, видано з порушенням закону, позивачка
просить рішення скасувати, а її поновити на роботі.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як видно з рішення виконкому Новоселівської сільської Ради
від 23 жовтня 1971 р. та з наказу по Березівському райвідділу
культури від 26 жовтня 1971 р., позивачку звільнено з роботи за
те, що вона 9 та 10 жовтня 1971 р. вчинила без поважних причин
прогул та раніше допускала порушення трудової дисципліни і не
виконувала покладених на неї обов'язків.
В судовому засіданні встановлено, що М.Б. 9 жовтня 1971 р.
весь день, а 10 жовтня 1971 р. з 13 до 18 годин не була на роботі.
Це, зокрема, стверджується табелем виходу на роботу, актом
перевірки, яка проводилася головою та секретарем сільської Ради та
показанням свідка С.
Оспорюючи правильність звільнення, позивачка вказувала, що 9
і 10 жовтня 1971 р. була на роботі і видавала в ці дні книжки, що
стверджується її записами в формулярах читачів. Проте ці доводи
спростовуються табелем виходу на роботу, актом перевірки та
показаннями свідків. У формулярах читачів Т. та К. дійсно є
записи, що 9 жовтня 1971 р. їм були видані книжки, але самі К. і
Т., допитані як свідки, показали, що в цей день в бібліотеці не
були.
За наведених обставин обласний суд правильно дійшов висновку
про необгрунтованість позову.
Посилання М.Б. на те, що наказ від 30 вересня 1971 р., яким
їй було оголошено сувору догану, виданий з порушенням трудового
законодавства, не є підставою для скасування рішення, оскільки її
звільнено за прогул, вчинений після видання цього наказу, і
невихід на роботу 9 жовтня 1971 р. без поважних причин
стверджується вищезазначеними доказами.
На підставі викладеного судова колегія ухвалила касаційну
скаргу М.Б. залишити без задоволення, а рішення Одеського
обласного суду від 31 березня 1972 р. без зміни.
"Бюлетень законодавства і юридичної практики України",
N 3 (частина 2), 1995 р.



on top