![]()
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Добролюбової - головуючого, Т. Дроботової, Н. Ткаченко, за
участю представників: ..., розглянувши у відкритому судовому
засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"С" на постанову від 28.03.2002 р. N-ського апеляційного
господарського суду у справі N 20-6/031 господарського суду м.
N за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "С" до
Державної податкової інспекції у ... районі м. N про визнання
недійсним рішення ДПІ у ... районі м. N від 21.12.2001 р.
N 2095-231-30816721/27705-10 встановив: Товариством з обмеженою
відповідальністю "С" до господарського суду м. N був заявлений
позов про визнання недійсним рішення ДПІ у ... районі м. N від
21.12.2001 р. N 2095-231-30816721/27705-10.Підставою прийняття оспорюваного рішення став акт
позапланової перевірки від 13.12.2001 р. з питання відшкодування
податку на додану вартість за вересень 2001 року, згідно з яким
працівники ДПІ дійшли висновку про порушення товариством, зокрема,
п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ), що виявилось у віднесенні до валових
витрат виробництва та обігу вартості обладнання, придбаного не для
здійснення господарської діяльності підприємства.Рішенням господарського суду м. N від 11.02.2002 р. (суддя
І. Тарасова) позовні вимоги задоволено в повному обсязі шляхом
визнання недійсним рішення ДПІ у ... районі м. N від 21.12.2001 р.
N 2095-231-30816721/27705-10.Рішення суду мотивоване тим, що суб'єктам підприємницької
діяльності надано право самостійно формувати програму діяльності
та встановлювати ціни згідно із законодавством, а тому вартість
обладнання, проданого за ціною, меншою від ціни придбання,
обгрунтовано віднесена позивачем до валових витрат виробництва та
обігу на підставі п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ). Крім того, у рішенні суду
зазначено, що на порушення п. 6.1 ст. 6 цього ж Закону податкова
служба дійшла висновку про заниження товариством податку на
прибуток підприємств за третій квартал 2001 року на підставі
кількох операцій, тобто вибірковим шляхом.За апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у ...
районі м. N N-ський апеляційний господарський суд (судді
Черткова І. В. - головуючий, Фенько Т. П., Градова О. Г.),
переглянувши рішення господарського суду м. N в апеляційному
порядку, постановою від 28.03.2002 р. скасував його, відмовивши у
задоволенні позовних вимог.Постанова суду мотивована тим, що продаючи товар за ціною,
значно нижчою від ціни придбання, позивач не мав наміру
використовувати його у своїй господарській діяльності, метою якої
є, на думку суду, отримання прибутку, а тому вартість такого
товару (у цьому випадку - електрообладнання) не може бути
віднесена до складу валових витрат виробництва та обігу.ТзОВ "С" подало до Вищого господарського суду України
касаційну скаргу на постанову N-ського апеляційного господарського
суду, в якій просить постанову у справі скасувати, залишити без
зміни рішення від 11.02.2002 р. господарського суду м. N,
мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне застосування
судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ), який містить вичерпний перелік обмежень щодо
віднесення витрат до складу валових, серед яких (обмежень)
відсутня заборона здійснювати продаж товарів за ціною, нижчою від
ціни придбання.Заслухавши доповідь судді Дроботової Т. Б. та пояснення
присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши
наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки
обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
з таких підстав.Відповідно до статті 117 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) переглядаючи у касаційному порядку
судові рішення касаційна інстанція на підставі встановлених
фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи
апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої
й апеляційної інстанції, на виконання договору від 05.09.2001 р.
N АПК/С-об ТзОВ "С" придбало у ТзОВ "А" електрообладнання на суму
90,294 млн. грн. Зазначене обладнання цього ж дня було продане
ТзОВ "У" за 30,294 млн. грн. згідно з договором N сМ-УСМ/10-об.
Вартість придбаного обладнання було віднесено позивачем до складу
валових витрат виробництва та обігу, а сплачений при придбанні
податок на додану вартість - до податкового кредиту.Водночас ТзОВ "С" за договором від 28.09.2001 р. N
527а/К/2001 придбало у ТзОВ "У" вексель N ... номінальною вартістю
80 млн. грн. за 28 млн. грн. Цей вексель цього ж дня був проданий
позивачем за 80 млн. грн. ТзОВ "А" на виконання договору
528б/К/2001.Визначення терміна "валові витрати" міститься у п. 5.1 ст. 5
цього ж Закону ( 334/94-ВР ), де встановлено, що валові витрати
виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у
грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як
компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються
(виготовляються) таким платником податку для їх подальшого
використання у власній господарській діяльності.У ході апеляційного провадження N-ським апеляційним
господарським судом було встановлено, що придбаваючи у ТзОВ "А" на
виконання договору від 05.09.2001 р. N АПК/С-об електрообладнання
позивач не мав наміру використовувати його в подальшому у власній
господарській діяльності.Колегія суддів зазначає, що виходячи з встановлених у
постанові обставин цієї справи, господарським судом апеляційної
інстанції наведені норми податкового законодавства щодо підстав
віднесення витрат до складу валових застосовано правильно, підстав
для скасування оспорюваної постанови не вбачається.Керуючись ст. 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий
господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Про визнання недійсним рішення ДПІ про відшкодування податку на додану вартість
Про визнання недійсним рішення ДПІ про відшкодування податку на додану вартість
637;
Resolution
on July 4, 2002
Document n0003600-02, current version — Adoption on July 4, 2002