![]()
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 19.09.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Рішенням від 22.12.2004 господарського суду м. Києва
задоволено позовні вимоги щодо визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від
02.04.2004 за N 0000952312/0; від 18.05.2004 за N 0000952312/1;
від 29.07.2004 за N 0000952312/2; від 06.10.2004 за
N 0000952312/3.Постановою від 02.03.2005 Київського апеляційного
господарського суду рішення господарського суду м. Києва від
22.12.2004 залишено без змін.Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до ст. 2 Закону
України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) використання землі є
платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку
або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки
земель. Статтею 12 цього Закону встановлені пільги по сплаті
земельного податку, а саме зазначено, що від земельного податку
звільняються, зокрема вітчизняні заклади культури, науки, освіти,
охорони здоров'я, соціального забезпечення, фізичної культури та
спорту, спортивні споруди, що використовуються ними за цільовим
призначенням.Не погоджуючись з судовими рішеннями, ДПІ у Солом'янському
районі м. Києва звернулася до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на те, що
зазначені судові рішення прийняті внаслідок неправильного
застосування судами норм матеріального права, зокрема ст.ст. 2, 5,
7, 12 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ).Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить
необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.Предметом даної справи є податкове повідомлення-рішення ДПІ у
Солом'янському районі м. Києва N 0000952312/0 від 20.04.2004, яким
позивачу визначено податкове зобов'язання зі сплати за землю в
розмірі 16 352,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції
в розмірі 8176,00 грн. За результатами розгляду скарг прийняті
податкові повідомлення-рішення N 0000952312/1 від 18.05.2004,
N 0000952312/2 від 29.07.2004, N 0000952312/3 від 06.10.2004.Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про плату за землю"
( 2535-12 ) використання землі в Україні є платним. Плата за землю
справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що
визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку
за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено,
визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим
Законом.Пунктом 4 ст. 12 цього Закону ( 2535-12 ) передбачено, що від
земельного податку звільняються вітчизняні заклади культури,
науки, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення,
фізичної культури та спорту, спортивні споруди, що
використовуються ними за цільовим призначенням.Суб'єктами діяльності у сфері культури згідно ст. 12 Закону
України "Основи законодавства України про культуру" ( 2117-12 ) є
державні і приватні заклади, підприємства, організації і установи,
що діють у сфері культури. Діяльністю у сфері культури є
створення, розповсюдження і популяризація творів літератури та
мистецтва; збереження та використання культурних цінностей;
естетичне виховання; організація спеціальної освіти, відпочинку і
дозвілля громадян.Господарським судом встановлено, що відповідно до довідки
Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві
N 11111/03 від 17.09.2003 позивач здійснює свою діяльність за
кодом 92.32.0 "діяльність залів для глядачів" згідно із
Загальнодержавним класифікатором видів економічної діяльності
України, затвердженим наказом Держстандарту України від 22.10.1996
за N 441 ( v0441217-96 ), що включається до підгалузі мистецтва,
клас 92 - діяльність у сфері відпочинку і розваг, культури і
спорту.Відповідно до ст. 21 Закону України "Основи законодавства
України про культуру" ( 2117-12 ) в Україні гарантується розвиток
мережі різних за видами діяльності та формою власності закладів,
підприємств та організацій культури: в тому числі кінотеатрів.Заклади, підприємства і організації культури здійснюють ті
види культурної та господарської діяльності, які визначено ст. 12
цих Основ ( 2117-12 ) і відповідають цілям, передбаченим їх
статутами (положеннями).Господарський суд дійшов висновку, що надання передбаченої
п. 4 ст. 12 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) пільги
не ставиться законодавцем в залежність від організаційно-правової
форми господарювання закладу культури та його форми власності.
Крім цього, п. 1.1 Статуту позивача, затвердженого розпорядженням
Київської міської державної адміністрації від 12.08.2003 за
N 1475, визначено, що він є закладом культури.Відповідно до Методичних рекомендацій щодо класифікації
інституційних секторів економіки України, які затверджено наказом
Міністерства статистики України N 172 ( v0172207-94 ) від
25.07.1994 заклад визначається як підприємство або частина
підприємства, яке самостійно зайняте одним або переважно одним
видом діяльності в одному місці розташування та для якого можуть
бути одержані достовірні дані по прибутку. До визначення "заклад
культури" належать підприємства та організації культури, основна
діяльність яких направлена на створення, розповсюдження і
популяризацію творів літератури та мистецтва; збереження та
використання культурних цінностей; естетичне виховання;
організація спеціальної освіти, відпочинку і дозвілля громадян,
тобто цілям визначеним ст. 12 Закону N 2117 ( 2117-12 ).Як встановлено господарським судом позивач своєчасно та в
повному обсязі сплатив земельний податок з площ, які здано КП
"Кінотеатр "Тампере" в оренду.Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що
господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам
справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству
України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ),
Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
637;
Resolution, Causa
on August 3, 2005
№ 25/475
Document va475600-05, current version — Adoption on August 3, 2005