![]()
Розглянувши у відкритому судовому засіданні Знам'янської
районної санітарно-епідеміологічної станції Кіровоградської
області на постанову Вищого господарського суду України від
15 листопада 2005 року у справі за позовом Державної інспекції з
контролю за цінами в Кіровоградській області до Знам'янської
районної санітарно-епідеміологічної станції Кіровоградської
області про стягнення 54538,02 грн. економічних санкцій за
порушення державної дисципліни цін, В С Т А Н О В И Л А:У листопаді 2004 року Державна інспекція з контролю за цінами
в Кіровоградській області подала позов у господарський суд
Кіровоградської області до Знам'янської районної
санітарно-епідеміологічної станції про стягнення 54538,02 грн.
економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.Постановою Вищого господарського суду від 15 листопада
2005 року рішення суду першої інстанції у справі залишено без
змін.У касаційній скарзі ставиться питання про скасування
зазначеної постанови Вищого господарського суду України з підстави
порушення судом норм матеріального та процесуального права.Ухвалою колегії суддів Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 19 січня 2006 року порушено
провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду
України від 15 листопада 2005 року у справі N 12/411.Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін обговоривши
доводи касаційної скарги і перевіривши матеріали справи, Судова
палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.У мотивувальній частині постанови суд касаційної інстанції
зазначив, що нормами Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) не віднесено до компетенції адміністративних судів
спори, де позивачами є територіальні органи Державної інспекції з
контролю за цінами. Ст. 50 цього Кодексу встановлено перелік
позовів, за якими юридичні та фізичні особи, що не є суб'єктами
владних повноважень, можуть бути відповідачами у справах за
позовами суб'єктів владних повноважень і на даний час цей перелік
є вичерпним, а тому даний спір підвідомчий господарським судам.Статтею 4 Закону України "Про ціни і ціноутворення"
( 507-12 ) визначено повноваження Кабінету Міністрів України в
галузі ціноутворення, зокрема встановлено, що Кабінет Міністрів
України визначає повноваження органів державного управління в
галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по
контролю за цінами (тарифами).Таким органом, відповідно до Положення про Державну
інспекцією з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету
Міністрів України від 13 грудня 2000 року N 1819 ( 1819-2000-п ),
є Державна інспекція з контролю за цінами (далі - Держінспекція).
Інспекція є урядовим органом державного управління, який діє у
складі Мінекономіки і підпорядковується йому.Згідно з пунктом 11 Положення ( 1819-2000-п ) Держінспекція
має територіальні органи - державні інспекції з контролю за цінами
в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та
Севастополі, які становлять єдину систему органів державного
контролю за цінами і мають права, передбачені пунктами 4, 5
Положення.За змістом абзацу 2 пункту 4 Положення ( 1819-2000-п )
Держінспекція відповідно до покладених на неї завдань у межах
своєї компетенції здійснює перевірки додержання порядку
формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх
економічного обґрунтування.Відповідно до частини 1 пункту 5 Положення ( 1819-2000-п )
Держінспекція має право проводити в органах виконавчої влади, Раді
міністрів Автономної Республіки Крим, підприємствах, установах та
організаціях незалежно від форми власності перевірки
бухгалтерських документів, книг, звітів, калькуляцій та інших
документів, пов'язаних з формуванням, встановленням і
застосуванням цін і тарифів.Положеннями Інструкції про порядок застосування економічних
та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за
цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань
європейської інтеграції України та Міністерства фінансів України
3 грудня 2001 року N 298/519 ( z1047-01 ) та зареєстрованої в
Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 року за N 1047/6238,
прийняття рішень про застосування економічних або фінансових
(штрафних) санкцій за фактами порушення державної дисципліни цін
покладено на Держінспекцію з контролю за цінами та відповідні
державні інспекції з контролю за цінами а Автономній Республіці
Крим, областях, містах Києві та Севастополі.Пункт 4 статті 17 визначає, що до компетенції
адміністративних судів відносяться спори за зверненням суб'єкта
владних повноважень у випадках, встановлених законом.Отже, спори за зверненням територіальних органів
Держінспекції з контролю за цінами про стягнення зазначених
санкцій підвідомчі адміністративним судам.Відтак, Вищий господарський суд України, ухвалюючи постанову
вийшов за межі своєї компетенції, у зв'язку з чим оскаржена
постанова підлягає скасуванню, а справа - направленню до Вищого
господарського суду України для виконання вимог частини 2 пункту
10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ).Враховуючи викладене та керуючись статтями 111-17 - 111-20
ГПК України ( 1798-12 ), Судова палата П О С Т А Н О В И Л А:Постанову Вищого господарського суду України від 15 листопада
2005 року у справі N 12/411 скасувати.Справу направити до Вищого господарського суду України для
виконання вимог частини 2 пункту 10 Прикінцевих та перехідних
положень Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ).
Про стягнення економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін
Про стягнення економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін
Resolution of the Suprime Court of Ukraine
on February 7, 2006
№ 12/411
Document v_411700-06, current version — Adoption on February 7, 2006