Document v6_13600-04, current version — Adoption on May 14, 2004

                                                          
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.05.2004 Справа N 6/130
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 16.09.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Щотки С.О.,
суддів : Васищака І.М., Подоляк О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ВГО "Туристична асоціація України"
на постанову від 22.01.2004 р. Київського апеляційного
господарського суду
у справі N 6/130
за позовом Державної туристичної адміністрації України
(надалі - Адміністрація)
до ВГО "Туристична асоціація України" (надалі - Асоціація)
про усунення перешкод у користуванні приміщенням шляхом
виселення
за участю представників:
від позивача - Приянчук І.В.
від відповідача - не з'явились
прокурор ГПУ - Турлова Ю.А.
в судовому засіданні 05.05.2004 р. оголошувалась перерва
В С Т А Н О В И В:
Адміністрацією пред'явлено в господарському суді м. Києва
позов про усунення перешкод в користуванні орендованим
приміщенням, яке розташовано за адресою м. Київ, вул. Ярославів
Вал, 36, шляхом виселення Асоціації із вказаного приміщення.
Позовні вимоги обґрунтовано безпідставним зайняттям
відповідачем приміщень, наслідком чого є порушення прав позивача
(орендаря), якому приміщення передано КП "Київжитлоексплуатація" в
користування на підставі договору оренди.
Рішенням господарського суду м. Києва від 01.10.2003 р.
(судді: Ковтун С.А., Михальська Ю.Б., Ващенко Т.М.) в позові
відмовлено з підстав того, що правомірність знаходження
відповідача у приміщенні, виселення з якого є предметом спору,
було предметом оцінки при розгляді справи N 04-1/11-1-4/154. У
названій справі постановою голови арбітражного суду м. Києва від
27.06.2001 р. встановлено, що Асоціація у спірному приміщенні
знаходиться на підставі наказу Держкоммолодьспорттуризму від
13.04.2000 р. N 114 "Про розміщення працівників апарату
Держкоммолодьспорттуризму і підвідомчих організацій і установ
молодіжної спортивно-туристичної сфери" та договору N 7 від
01.05.2000 р. Відтак позов є необґрунтованим.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
22.01.2004 р. (судді: Губенко Н.М., Барицька Т.Л., Ропій Л.М.)
скасовано рішення господарського суду м. Києва від 01.10.2003 р.,
зобов'язано відповідача усунути перешкоди в користуванні
орендованим приміщенням; виселено відповідача із приміщення.
Не погоджуючись з постановою, Асоціація звернулась до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без
змін, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням
апеляційним господарським судом норм матеріального та
процесуального права.
Заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, які
заперечували проти задоволення касаційної скарги, розглянувши
матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши
правильність застосування судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає
задоволенню частково, виходячи із наступного.
Скасовуючи рішення апеляційний господарський суд послався,
зокрема, на неправильне застосування місцевим господарським судом
ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) по відношенню до рішень у справі
N 04-1/11-1-4/154. Проте, вказаний висновок апеляційного
господарського суду є помилковим, оскільки, як вбачається з
рішення, місцевим господарським судом положення ст. 35 ГПК України
не застосовувались, а судові рішення у справі N 04-1/11-1-4/154
були оцінені судом за правилами ст. 43 ГПК України.
Задовольняючи позов на підставі ст. 28 Закону України "Про
оренду державного та комунального майна" ( 2269-12) апеляційний
господарський суд виходив з того, що відповідач займає спірне
приміщення в порушення положень ст.ст. 2, 3 Закону України "Про
оренду державного та комунального майна" без достатніх правових
підстав.
Проте, господарські суди всіх інстанцій в порушення
ст.ст. 4-3, 22, 43, 99, 101 ГПК України ( 1798-12 ) не прийняли до
уваги посилання відповідача на суперечливі дані щодо площі
приміщення, яке є предметом спору. Так, матеріали справи містять:
позовну заяву в якій в обґрунтування позовних вимог вказано про
безпідставне зайняття відповідачем приміщення площею 19,25 кв. м
(т. 1 а.с. 2-4); поверховий план, відповідно до якого площа
приміщення становить 15,1 кв. м (т. 1 а.с. 21); акт
прийому-передачі від 01.05.2000 р. (т. 1 а.с. 60) та лист
N 28.03.2003 р. N 042/11/8-346 (т. 1 а.с. 43) в яких приміщення
має площу 15 кв. м ; розпорядження Заступника Голови Комітету -
начальника Департаменту туризму і курортів від 05.12.2000 р. в
якому розмір приміщення становить 20,3 кв. м ( т. 1 а.с. 61);
рішення та постанову у справі 04-1/11-1-4/154 в яких розмір
приміщення становить 25,1 кв. м ( т. 1 а.с. 62-65); акт обстеження
нежилих приміщень від 27.12.2002 р. (т. 2 а.с. 21).
В порушення вимог процесуального законодавства судами
вищевказані документи і матеріали не були досліджені та належним
чином оцінені, що стало наслідком виселення відповідача із
приміщення, площа якого невідома.
Відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону України "Про оренду
державного та комунального майна" ( 2269-12 ) орендар може
зажадати повернення орендованого майна з будь-якого незаконного
володіння, усунення перешкод у користуванні ним, відшкодування
шкоди, завданої майну громадянами і юридичними особами, включаючи
орендодавця.
Матеріали справи містять договір оренди нежилого будинку
(приміщення) N 4/1302 від 16.12.1999 р. укладений між ДП
"Київжитлоексплуатація" та позивачем, відповідно до умов якого
останній отримав в користування приміщення загальною площею
1 787,60 кв. м, в т. ч. на 1-3 поверхах - 1 562 кв. м. Проте, не
встановивши площу спірного приміщення та її приналежність до
приміщення, переданого позивачу в користування за договором оренди
N 4/1302 від 16.12.1999 р., апеляційний господарський суд
передчасно застосував до спірних відносин сторін ч. 2 ст. 28
Закону України "Про оренду державного та комунального майна"
( 2269-12 ).
Крім того, ч. 2 ст. 28 вищевказаного Закону ( 2269-12 )
передбачає три механізми захисту права орендаря на орендоване
майно, які можуть бути викладені у вигляді самостійних позовних
вимог: повернення орендованого майна з будь-якого незаконного
володіння; усунення перешкод у користуванні ним; відшкодування
шкоди, завданої майну громадянами і юридичними особами, включаючи
орендодавця.
Як вбачається з матеріалів справи, місцевим господарським
судом була розглянута вимога позивача про виселення відповідача із
приміщення. В задоволені саме цієї позовної вимоги було відмовлено
місцевим господарським судом (т. 1 а.с. 159-161). Проте,
скасовуючи рішення апеляційний господарський суд задовольнив дві
самостійні вимоги: зобов'язав відповідача усунути перешкоди в
користуванні орендованим приміщенням; виселив відповідача із
приміщення. Відтак, постанова апеляційного господарського суду
прийнята з порушенням вимог ч. 3 ст. 101 ГПК України ( 1798-12 ),
відповідно до положень якої в апеляційній інстанції не приймаються
і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді
першої інстанції.
Викладене свідчить про те, що судами при розгляді справи не
були достатньо враховані вимоги законодавства. Як наслідок,
прийняті у справі рішення не відповідають ст.ст. 84, 105 ГПК
України ( 1798-12 ) та вимогам, що викладені в постанові Пленуму
Верховного Суду України від 29.12.1976 р. N 11 ( v0011700-76 )
"Про судове рішення" зі змінами та доповненнями.
У зв'язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що
приймаючи оскаржувані рішення та постанову, суди надали неповну
юридичну оцінку обставинам справи, порушили і неправильно
застосували норми матеріального та процесуального права, в зв'язку
з чим, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції
(ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ), рішення та постанова
підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд
місцевому господарському суду.
При новому розгляді справи місцевому господарському суду
необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та
перевірити всі фактичні обставини справи, надати об'єктивну оцінку
доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно
застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні
відносини.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 ГПК
України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ВГО "Туристична асоціація України"
задовольнити частково.
Рішення господарського суду м. Києва від 01.10.2003 р. та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
22.01.2004 р. у справі N 6/130 скасувати.
Справу передати на новий розгляд господарському суду
м. Києва.



on top