Document n0559700-04, current version — Adoption on September 23, 2004

СУДОВА ПАЛАТА У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
23.09.2004

(Витяг)
Іршавський районний суд Закарпатської області вироком від
7 листопада 2003 р. засудив С., Д. і М. за ч. 2 ст. 332 КК
( 2341-14 ) на п'ять років позбавлення волі та на підставі ст. 75
цього Кодексу звільнив їх від відбування призначеного покарання з
випробуванням з іспитовим строком три роки кожному.
В апеляційному порядку справа не розглядалася.
С., Д. і М. визнано винними у тому, що С. за попередньою
змовою з Д., М. та не встановленою слідством особою 1-2 лютого
2002 р. організували незаконне переправлення групи нелегальних
мігрантів у кількості 41 особи через державний кордон України
шляхом їх доставлення з м. Києва в Закарпатську область. Однак
2 лютого 2002 р. приблизно о 19-й годині під час слідування по
автодорозі їх затримали працівники відділу ДАІ.
У касаційному поданні прокурор порушив питання про скасування
вироку і направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з
м'якістю призначеного покарання.
Перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у
поданні доводи, колегія суддів Судової палати у кримінальних
справах Верховного Суду України дійшла висновку про необхідність
задоволення касаційного подання з таких підстав.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 65 КК ( 2341-14 ) суд при
призначенні покарання повинен враховувати ступінь тяжкості
вчиненого злочину, особу винного й обставини, що пом'якшують та
обтяжують покарання.
Із матеріалів справи вбачається, що, призначаючи С., Д. та М.
покарання і застосовуючи до них ст. 75 КК ( 2341-14 ), суд виходив
із того, що вони засуджуються вперше, позитивно характеризуються
за місцем проживання та за місцем роботи і мають на утриманні
неповнолітніх дітей.
Проте рішення суду про застосування до них ст. 75 КК
( 2341-14 ) не можна визнати обґрунтованим, оскільки, приймаючи
його, суд не навів у вироку переконливих доводів про доцільність
звільнення засуджених від відбування покарання з випробуванням, а
лише послався на обставини, що пом'якшують їх покарання. При цьому
не було враховано, що вони вчинили злочин, який згідно зі ст. 12
КК належить до категорії тяжких, а також те, що свою вину в
інкримінованому їм злочині вони частково визнали.
Скасовуючи вирок та направляючи справу на новий судовий
розгляд, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України зазначила, що у разі, коли при новому
судовому розгляді підтвердиться винність С., Д. та М. в тому ж
обсязі, то покарання має бути призначене відповідно до вимог
ст. 65 КК ( 2341-14 ), оскільки застосування щодо засуджених
ст. 75 цього Кодексу не відповідає тяжкості злочину внаслідок
м'якості покарання.



on top