Document n0296700-04, current version — Adoption on September 30, 2004

СУДОВА ПАЛАТА У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
30.09.2004

(Витяг)
У квітні 2002 р. Х. звернулася до суду з позовом до С. та
сільськогосподарського акціонерного товариства "Ольшаниця" (далі -
СГАТ) про стягнення заборгованості з виплати аліментів. На
обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що згідно з
рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від
20 жовтня 1992 р. відповідач сплачує на її користь на утримання
дочки аліменти в розмірі 1/4 заробітної плати. Виконавчий лист
перебуває на виконанні в бухгалтерії СГАТ. Крім того, щорічно
починаючи з 1996 р. укладається договір між головою зазначеного
товариства та С. про використання останнім власного автомобіля у
службових цілях з виплатою компенсації за амортизацію автомобіля.
Такі компенсаційні виплати провадяться в грошовій формі в межах
норм, передбачених законодавством, не включаються до суми
заробітної плати й не є об'єктом оподаткування, а тому аліменти з
компенсаційних виплат відповідача бухгалтерія СГАТ не утримує.
У зв'язку з цим позивачка просила стягнути з відповідачів
заборгованість за аліментами із компенсаційних сум починаючи з
1 жовтня 1996 р. до 1 січня 2002 р. у розмірі 8 тис. 680 грн.
Рокитнянський районний суд рішенням від 19 червня 2002 р.,
залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Київської області
від 23 вересня 2002 р., у задоволенні позову відмовив.
У касаційній скарзі Х. просила скасувати постановлені у
справі рішення, посилаючись на порушення судами статей 15, 42, 62
ЦПК ( 1501-06 ) та наказу Міністерства фінансів і Міністерства
економіки України від 12 листопада 1993 р. N 88 ( z0182-93 ) "Про
затвердження норм коштів на представницькі цілі, рекламу та
виплату компенсації за використання особистих легкових автомобілів
для службових поїздок та порядок їх витрачання".
Розглянувши матеріали справи, Судова палата у цивільних
справах Верховного Суду України вирішила, що касаційна скарга
підлягає відхиленню з таких підстав.
Згідно з правилами ст. 93 КпШС ( 2006-07 ) та ст. 74 Закону
від 21 квітня 1999 р. N 606-XIV ( 606-14 ) "Про виконавче
провадження" розмір заборгованості з виплати аліментів
визначається державним виконавцем, а за наявності спору питання
про розмір такої заборгованості вирішується за заявою
заінтересованої особи судом у порядку, встановленому законом.
Як убачається з матеріалів справи, позивачка в процесі
виконання рішення суду про стягнення аліментів на утримання
неповнолітньої дитини звернулася безпосередньо до суду про
стягнення визначеної нею самою суми заборгованості за аліментами,
посилаючись на статті 80, 82 КпШС ( 2006-07 ), якими передбачено
обов'язок батьків утримувати своїх дітей, а також розмір
аліментів, що стягуються з батьків на неповнолітніх дітей, без
попереднього звернення до державного виконавця із заявою про
визначення розміру такої заборгованості.
За таких обставин згідно з названими нормами права суд
обґрунтовано відмовив у задоволенні позову, доводи, наведені в
касаційній скарзі, висновків суду не спростовують, тому Судова
палата у цивільних справах Верховного Суду України, керуючись
статтями 334, 335 ЦПК ( 1503-06 ), касаційну скаргу Х. відхилила,
а судові рішення, постановлені у справі, залишила без зміни.



on top