У лютому 2003 р. М. звернувся до суду зі скаргою, в якій
просив визнати неправомірним наказ начальника управління Західного
територіального командування внутрішніх військ МВС України (далі -
УЗТК ВВ МВС) від 29 грудня 2002 р. про виключення скаржника зі
списків особового складу військової частини та про зняття зі всіх
видів забезпечення, а також стягнути на його користь 1 тис.грн.
як компенсацію за моральну шкоду. В судовому засіданні М. свої
вимоги збільшив і просив суд визнати неправомірним також наказ
суб'єкта оскарження від 28 грудня 2002 р. щодо звільнення його у
запас Збройних Сил України і стягнути на його користь 12 тис.грн.
моральної шкоди. Свої вимоги скаржник обгрунтував тим, що перед
звільненням з ним не проводили відповідних бесід, не дали йому
дані про вислугу років під розпис, із наказом від
28 грудня 2002 р. він ознайомлений не був і про його існування
дізнався лише 2 січня 2003 р., а військову службу проходив до
21 лютого 2003 р. Крім того, посадові повноваження та зброю він
здав тільки 30 січня 2003 р. за власною ініціативою, і станом на
21 лютого 2003 р. у нього не було вилучено службове посвідчення та
не вручено розпорядження для постановлення на військовий облік.Рішенням Військового апеляційного суду Західного регіону
України від 15 травня 2003 р. М. у задоволенні скарги відмовлено,
накази начальника УЗТК ВВ МВС від 28 грудня 2002 р. про звільнення
М. з військової служби та від 29 грудня 2002 р. про виключення
його зі списків особового складу військової частини і зняття зі
всіх видів забезпечення визнано законними й такими, що не
порушують прав чи свобод скаржника.У касаційній скарзі М., не погоджуючись із рішенням суду
першої інстанції, просив його скасувати у зв'язку з неправильним
застосуванням норм матеріального та процесуального права й
постановити нове рішення - про задоволення його вимог.Ознайомившись із матеріалами справи та перевіривши доводи,
наведені в касаційній скарзі, Військова судова колегія Верховного
Суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу необхідно
задовольнити частково з таких підстав.Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України
від 3 грудня 1997 р. N 13 ( v0013700-97 ) "Про практику розгляду
судами справ за скаргами на рішення, дії чи бездіяльність органів
державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних,
посадових і службових осіб у сфері управлінської діяльності, які
порушують права та свободи громадян" справи за скаргами на
неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів оскарження, в
яких одночасно пред'явлено вимоги про стягнення заподіяної цими
рішеннями, діями або бездіяльністю матеріальної чи моральної
шкоди, розглядаються в порядку позовного провадження.Розглядаючи справу в порядку, передбаченому гл. 31-А ЦПК
( 1502-06 ), апеляційний суд не врахував положення ч. 7
ст. 2486 ЦПК і названої постанови Пленуму Верховного Суду України
( v0013700-97 ) про те, що суд, встановивши при розгляді скарги
наявність вимог, що розглядаються в порядку позовного провадження,
залишає скаргу без розгляду (у зв'язку з чим провадження у справі
закривається) і роз'яснює заявнику його право пред'явити позов на
загальних підставах.Із матеріалів справи вбачається, що одночасно з оскарженням
дій командування УЗТК ВВ МВС М. заявив вимоги матеріального
характеру - про відшкодування моральної шкоди, які розглядаються у
позовному провадженні, на що апеляційний суд уваги не звернув і,
на порушення зазначених вище вимог цивільного процесуального
права, розглянув скаргу в порядку, передбаченому гл. 31-А ЦПК
( 1502-06 ).На підставі викладеного Військова судова колегія Верховного
Суду України скасувала рішення Військового апеляційного суду
Західного регіону України від 15 травня 2003 р., а скаргу М. про
визнання неправомірними дій начальника УЗТК ВВ МВС залишила без
розгляду, зобов'язавши суд першої інстанції роз'яснити скаржнику
право пред'явити позов на загальних підставах.
Розглядаючи справу в порядку, передбаченому гл. 31-А ЦПК України, суди повинні враховувати положення ч. 7 ст. 248-6 ЦПК про те, що суд, втановивши при розгля...
Розглядаючи справу в порядку, передбаченому гл. 31-А ЦПК України, суди повинні враховувати положення ч. 7 ст. 248-6 ЦПК про те, що суд, втановивши при розгляді [...]
Determination of the Suprime Court of Ukraine; Excerpt
on November 19, 2003
Document n0231700-03, current version — Adoption on November 19, 2003