Відшкодування заподіяної матеріальної та моральної шкоди
покладається на організацію - власника транспортногоВироком Великоновосілківського районного суду Донецької
області від 18 вересня 2002 р., залишеним без зміни ухвалою
Апеляційного суду Донецької області від 19 листопада 2002 р., С.
засуджено за ч. 1 ст. 286 КК ( 2341-14 ) на один рік шість місяців
виправних робіт за місцем роботи з відрахуванням у дохід держави
10% заробітку. Постановлено стягнути з Великоновосілківського
ПТУ-154 (далі - ПТУ) 3 тис. 680 грн. на відшкодування матеріальної
шкоди, а з С. - 1 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.С. визнано винним у порушенні вимог пунктів 1.4, 12.3,
підпункту "а" п. 22.3, підпункту "з" п. 30,3 Правил дорожнього
руху (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10
жовтня 2001 р. N 1306 ( 1306-2001-п ), вчинених за таких обставин.7 травня 2001 р. він, керуючи належним ПТУ трактором МТЗ-80
із навісною сівалкою, яка виступала за межі корпусу трактора і не
мала освітлювальних ліхтарів, на дорозі між селами зіткнувся з
автомобілем ЗАЗ-110, який рухався в зустрічному напрямку і водій
якого Б. не мав можливості своєчасно побачити неосвітлену сівалку.
Внаслідок зіткнення останньому були заподіяні тілесні ушкодження
середньої тяжкості.У касаційній скарзі засуджений посилається на те, що досудове
та судове слідство у справі проведені неповно й однобічно, а також
на те, що суд прийняв необгрунтоване рішення про стягнення
зазначеної суми на відшкодування моральної шкоди з нього, а не з
власника транспортного засобу.Перевіривши матеріали справи, колегія суддів Судової палати у
кримінальних справах Верховного Суду України касаційну скаргу
частково задовольнила з таких підстав.Доводи засудженого про його невинуватість у вчиненні злочину
були предметом дослідження судів першої та апеляційної інстанцій і
спростовані наведеними у судових рішеннях доказами. Доводи про те,
що у справі неповно проведено досудове та судове слідство і що
вона необ'єктивно розглянута судом, також є необгрунтованими,
оскільки під час вивчення судом матеріалів справи таких даних не
встановлено.Немає й підстав вважати, що стосовно С. допущено істотне
порушення кримінально-процесуального закону, яке тягне скасування
судового рішення, та що призначене засудженому покарання не
відповідає тяжкості вчиненого ним злочину.Висновок суду про доведеність вини С. відповідає зібраним у
справі доказам, кваліфікація дій засудженого за ч. 1 ст. 286 КК
( 2341-14 ) є правильною.Водночас, прийнявши рішення про стягнення з С. на користь
потерпілого Б. 1 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди, суд
не взяв до уваги того, що згідно з п. 8 постанови Пленуму
Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. N 4 ( v0004700-95 )
(зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 р. N 5
( v0005700-01 ) "Про судову практику в справах про відшкодування
моральної (немайнової) шкоди" за таку шкоду, заподіяну працівником
під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе
організація, з якою цей працівник перебуває в трудових відносинах,
а останній відповідає перед нею в порядку регресу (статті 130,
132-134 КЗпП ( 322-08 ).Як установлено у справі, власником джерела підвищеної
небезпеки - трактора МТЗ-80 - було ПТУ, а не С., який керував цим
транспортним засобом під час виконання трудових обов'язків. Таким
чином, у справі порушено вимоги статей 22 ( 1001-05 ) та 328
( 1003-05 ) КПК, що істотно вплинуло на правильність судових
рішень.
Відшкодування заподіяної матеріальної та моральної шкоди покладається на організацію - власника транспортного засобу, працівник якої вчинив злочин із викорис...
Відшкодування заподіяної матеріальної та моральної шкоди покладається на організацію - власника транспортного засобу, працівник якої вчинив злочин із використанням [...]
Determination of the Suprime Court of Ukraine; Excerpt
on November 18, 2003
Document n0149700-03, current version — Adoption on November 18, 2003