Document n0142700-03, current version — Adoption on November 20, 2003

СУДОВА ПАЛАТА У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
20.11.2003

Затвердження судом мирової угоди як форма вирішення спору
є спрощеною процесуальною процедурою, в якій не передбачено
обов'язку доказування та оцінки доказів. Постановлення
судового рішення на умовах досягнутої домовленості про
мирову угоду є порушенням вимог статей 202, 202-1, 203 ЦПК
України, оскільки таке рішення не містить обов'язкових його
складових - визначеності щодо встановлення обставин
і фактів), їх правової оцінки, наявності порушення прав
і свобод тощо

(Витяг)
П. звернувся до суду із позовом до С. про визнання права
власності на 3/4 будинку в с. Логачівці Харківського району та
визнання частково недійсним заповіту його дружини. Рішенням
Харківського районного суду Харківської області від 28 вересня
1999 р. позов задоволено частково: за П. та С. шляхом
затвердження мирової угоди визнано право власності на 1/2 будинку
за кожним. Свідоцтво про право на спадщину за заповітом визнане
частково недійсним. При цьому підставою для задоволення позову
суд визнав досягнуту сторонами мирову угоду.
У касаційній скарзі П. просив скасувати зазначене судове
рішення, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України
вирішила, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких
підстав.
Відповідно до ст. 103 ЦПК ( 1501-06 ) сторони мають право на
укладення мирової угоди на будь-якій стадії процесу. Заява про
укладення мирової угоди між сторонами згідно зі ст. 179 ЦПК
( 1502-06 ) долучається до справи, про що зазначається у протоколі
судового засідання. До затвердження мирової угоди між сторонами
суд роз'яснює їм наслідки відповідних процесуальних дій. Про
затвердження мирової угоди суд постановляє ухвалу, якою одночасно
закриває провадження у справі. Затвердження судом мирової угоди як
форма вирішення спору має свою спрощену процесуальну процедуру, в
якій не передбачено обов'язку доказування та оцінки доказів.
У зв'язку з цим постановлення судового рішення на умовах
досягнутої домовленості про мирову угоду є порушенням вимог статей
202, 202-1, 203 ЦПК ( 1502-06 ), оскільки таке рішення не містить
обов'язкових його складових - визначеності щодо встановлення
обставин (фактів), їх правової оцінки, наявності порушення прав і
свобод тощо.
За таких обставин Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України дійшла висновку, що зазначене порушення
судом норм процесуального права призвело до неправильного
вирішення справи, тому, керуючись статтями 336, 341 ЦПК
( 1503-06 ), касаційну скаргу П. задовольнила, рішення
Харківського районного суду від 28 вересня 1999 р. скасувала,
справу направила на новий розгляд до суду першої інстанції.
"Вісник Верховного Суду України",
N 2 (42), 2004 р.



on top