![]()
Верховний Суд України, розглянувши касаційну скаргу
Родниківської сільської ради Олександрівського району
Кіровоградської області (далі - Родниківська сільрада) на
постанову Вищого господарського суду України від 25.10.2001
( n0039600-01 ) у справі за позовом Олександрівської виправної
колонії N 104 до Родниківської сільради про визнання недійсними
актів та вилучення земельної ділянки, встановив:у жовтні 2000 р. Олександрівська виправна колонія N 104
звернулась до арбітражного суду Кіровоградської області з позовом
про визнання недійсним рішення Родниківської сільради від
25.02.2000 N 92 "Про припинення права користування земельною
ділянкою підприємства установи ВК-104", у зв'язку з його
невідповідністю нормам земельного законодавства, та вилучення
земельної ділянки, переданої Родниківською сільрадою КСП "Нове
життя", із незаконного володіння.Доповненнями до позовної заяви від 05.12.2000 та від
14.12.2000 позивачем заявлено вимоги про визнання недійсними:- договору оренди земельної ділянки площею 36,6 га,
укладеного Родниківською сільрадою та ВТК N 305/104;- Державного акта на право колективної власності на землю від
03.10.2000 N 2, виданого КСП "Нове життя";- рішення Родниківської сільради від 19.05.2000 N 128 "Про
передачу земель у колективну власність КСП "Нове життя";- рішення Родниківської сільради від 29.11.2000 N 137 "Про
внесення змін до рішення сесії сільської ради N 92 від 25.02.2000
"Про припинення права користування земельною ділянкою підприємства
установи ВК-104";- рішення Родниківської сільради від 29.11.2000 N 138 "Про
відміну рішень сесії Родниківської сільської ради від 13.03.92 N
21 та від 18.06.93 N 38".Родниківська сільрада позов не визнала, стверджуючи, що
позивачем протягом 1996 - 1998 років систематично не сплачувався
земельний податок у строки, встановлені законодавством, як і
фіксований сільськогосподарський податок за 1999 р. На підставі
статті 27 ЗК ( 561-12 ) рада мала право припинити право
землекористування підприємства. Окрім того, відповідач вважає, що
позовна заява подана неналежним позивачем.Рішенням арбітражного суду Кіровоградської області від
16 січня 2001 р., залишеним без змін постановою цього суду від
4 квітня 2001 р., позовні вимоги задоволені частково. Визнано
недійсними рішення Родниківської сільради від 25.02.2000 N 92, від
19.05.2000 N 128, від 29.11.2000 N 137, від 29.11.2000 N 138.Провадження у справі у частині визнання недійсним Державного
акта на право колективної власності на землю від 03.10.2000 N 2
припинено на підставі пункту 1 частини першої статті 80 АПК
( 1798-12 ) у зв'язку з тим, що чинне законодавство не передбачає
порядок визнання таких документів недійсними.Повернуто без розгляду позовну заяву у частині визнання
недійсним договору оренди, оскільки даний спір немайнового
характеру не пов'язаний із спором, який вирішується у даній
справі.Відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо вилучення
земельної ділянки у КСП "Нове життя" з посиланням на те, що
вилучення земельних ділянок віднесено до виключної компетенції
відповідної ради.Постановою Вищого господарського суду України від 25 жовтня
2001 р. ( n0039600-01 ) залишено без змін постанову арбітражного
суду Кіровоградської області від 4 квітня 2001 р. 14 лютого 2002
р. Верховним Судом України порушено провадження за касаційною
скаргою Родниківської сільради, в якій, посилаючись на неправильне
застосування норм процесуального та матеріального права, сільрада
просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від
25 жовтня 2001 р. ( n0039600-01 ), постанову від 4 квітня 2001 р.
і рішення від 16 січня 2001 р. арбітражного суду Кіровоградської
області та припинити провадження у справі.Заслухавши суддю-доповідача, доводи представника
Родниківської сільради, вивчивши матеріали справи, Верховний Суд
України знаходить касаційну скаргу обгрунтованою на таких
підставах.Постанова Вищого господарського суду України від 25 жовтня
2001 р. ( n0039600-01 ), постанова арбітражного суду
Кіровоградської області від 4 квітня 2001 р. та рішення цього суду
від 16 січня 2001 р. винесені з порушенням вимог матеріального та
процесуального права.Судами не звернуто уваги та не дано необхідної правової
оцінки доводам відповідача про те, що позивачем у справі
безпідставно виступала Олександрівська виправна колонія N 104, у
той час як підприємство, яке користується спірною земельною
ділянкою - підприємство цієї установи, є самостійною юридичною
особою. Дана обставина відповідає матеріалам справи, обставинам,
які встановлені судами при розгляді справи, однак їй не дано
належної правової оцінки.Відповідно до статті 1 АПК (статті 1 ГПК) ( 1798-12 )
підприємства, установи, організації мають право звертатися до
арбітражного суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав
і охоронюваних законом інтересів.За змістом цієї статті та статті 2 АПК ( 1798-12 ), статей
23-26 ЦК ( 1540-06 ) підприємство самостійно здійснює
представництво своїх інтересів у суді.Вимоги позивача - Олександрівської виправної колонії N 104
про вилучення із незаконного володіння земельної ділянки,
переданої сільрадою для подальшого створення КСП "Нове життя",
розглянуті всупереч вимогам чинного процесуального законодавства у
відсутність належного відповідача - самого КСП.Дане порушення призвело до неповноти дослідження обставин
справи, невирішення спору по суті, є ущемленням прав КСП.Обгрунтованість розгляду арбітражним судом спору між
колонією-позивачем і радою-відповідачем (вимоги про вилучення
земельної ділянки) після фактичного розпаювання спірної земельної
ділянки КСП і видачі громадянам на підставі рішення
Олександрівської райдержадміністрації від 10 листопада 2000 р.
N 657-р сертифікатів на право на земельну частку (пай) у землі,
яка перебуває у колективній власності КСП "Нове життя", не є
безспірною.З наведених у рішенні підстав є й необгрунтованою відмова
суду в задоволенні позову про вилучення спірної земельної ділянки
з чужого незаконного володіння, фактично вимоги про усунення
перешкод в користуванні спірною земельною ділянкою. Висновки суду
про те, що вилучення земельних ділянок віднесено законодавством до
виключної компетенції відповідної ради, не грунтуються на вимогах
матеріального права.Статтею 50 Закону України "Про власність" ( 697-12 )
передбачено право власника вимагати повернення (віндикації) свого
майна з чужого незаконного володіння. Таке право може належати й
позивачу у справі, якому земельна ділянка була передана у постійне
користування та видано відповідний Державний акт.Земельний кодекс України ( 2768-14 ) передбачає різні способи
захисту порушеного права. Обраний позивачем спосіб захисту
порушеного права - про вилучення земельної ділянки - відповідає
способу, передбаченому законодавством.Законності рішення сільради N 21 від 13.03.92 "Про вилучення
земельних ділянок із землекористування колгоспу ім. Свердлова та
надання їх установі ІК-305" судами не була дана ніяка оцінка.Разом з тим, суду заявлялися доводи про фальсифікацію
протоколів зборів колгоспників відділку N 3 і уповноважених
колгоспу ім. Свердлова, а також рішень Родниківської сільської
ради N 21 від 13.03.92 та N 38 від 18.06.93. У даній касаційній
скарзі зроблено аналогічне посилання.Відповідно до статті 4 АПК (в даний час ГПК) ( 1798-12 )
арбітражний (господарський) суд не застосовує акти державних та
інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.Арбітражним судом Кіровоградської області не дано необхідної
оцінки правомірності передачі спірної ділянки землі колонією
підприємству. Відповідачем же стверджувалося, що позивачем це
зроблено необгрунтовано, всупереч вимогам чинного земельного
законодавства.Визнаючи недійсними цілий ряд рішень сільради, суд помилково,
всупереч вимогам чинного законодавства, виходив з припущення про
неможливість ради скасовувати свої акти. Таке припущення суду
суперечить роз'ясненню Верховного Суду України. Так, у частині
другій пункту 8 постанови Пленуму Верховного Суду України N 13 від
25.12.96 ( v0013700-96 ) "Про практику застосування судами
земельного законодавства при розгляді справ" зазначено, що,
"виходячи з установлених законодавством умов надання земельних
ділянок, не можна вважати таким, що суперечить законові, рішення
ради про скасування свого рішення, за яким земельна ділянка була
неправомірно одержана у власність чи в користування".Разом з тим, суд при розгляді спору по суті не дав необхідної
правової оцінки підставам виникнення права користування спірною
земельною ділянкою у позивача, тобто законності рішень сільради,
які були скасовані нею ж оспорюваними у справі рішеннями. Усе
вищенаведене є підставою для скасування прийнятих у справі рішень.При новому розгляді справи суду першої інстанції слід
врахувати недоліки, допущені судом при її попередньому розгляді,
та винести рішення з дотриманням вимог матеріального та
процесуального законодавства.Враховуючи наведене, на підставі статей 6, 19, 124, 129
Конституції України ( 254к/96-ВР ), керуючись статтями 111-17,
111-19, 111-20 ГПК ( 1798-12 ), Верховний Суд України
П О С Т А Н О В И В:Постанову Вищого господарського суду України від 25 жовтня
2001 р. ( n0039600-01 ), постанову арбітражного суду
Кіровоградської області від 4 квітня 2001 р. та рішення цього суду
від 16 січня 2001 р. скасувати, а справу передати на новий розгляд
до суду першої інстанції.
Про визнання недійсними актів та вилучення земельної ділянки
Про визнання недійсними актів та вилучення земельної ділянки
Resolution of the Suprime Court of Ukraine
on March 4, 2002
Document n0126700-02, current version — Adoption on March 4, 2002