Document n0125700-03, current version — Adoption on October 30, 2003

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ПАЛАТИ З КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
30.10.2003

Унаслідок неповноти та однобічності дослідження доказів
апеляційний суд помилково змінив вирок суду першої
інстанції, яким особу було засуджено за умисне вбивство
без обтяжуючих обставин, і визнав, що цей злочин вчинено
з необережності

(Витяг)
Вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11
червня 2002 р. В.В. засуджено за ст. 94 КК 1960 р. ( 2001-05 ) на
вісім років позбавлення волі. Постановлено стягнути із засудженої
на користь потерпілого 3. на відшкодування матеріальної та
моральної шкоди відповідно 5 тис. 412 грн. і 5 тис. грн.
Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 22 серпня
2002 р. вирок змінено: дії В.В. перекваліфіковано на ст. 98 КК
1960 р. ( 2001-05 ) і призначено покарання у виді трьох років
позбавлення волі.
На підставі п. "б" ст. 1 Закону від 5 липня 2001 р.
N 2593-III ( 2593-14 ) "Про амністію" В.В, від покарання
звільнено. Рішення суду про стягнення з В.В. на користь 3. 5 тис.
412 грн. матеріальної шкоди скасовано.
Як визнав апеляційний суд, В.В. 31 березня 2001 р.,
перебуваючи в гостях у своєї тітки В.Н. і будучи у стані
алкогольного сп'яніння, під час сварки, яка переросла у бійку, з
необережності позбавила ту життя. При цьому В.В. схопила потерпілу
лівою рукою за одяг і, перекрутивши його, здавила останній шию.
Одночасно з силою здавлювала потерпілій шию правою рукою і била її
спиною та головою об стіну. Після того як потерпіла перестала
чинити опір, В.В. з силою відштовхнула її, внаслідок чого В.Н.
впала на підлогу. Від заподіяних тілесних ушкоджень потерпіла
померла.
У касаційних скаргах: Ш., законний представник потерпілого
3., висловив думку, що дії В.В. слід кваліфікувати як умисне
вбивство за ст. 94 КК 1960 р. ( 2001-05 ) і призначити їй
покарання за цей злочин; С., захисник В.В., просив скасувати
судові рішення і закрити справу за недоведеністю вини В.В. у
вчиненні вбивства.
Розглянувши касаційні скарги, колегія суддів Судової палати у
кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що вони
підлягають частковому задоволенню.
Органи досудового слідства і суд першої інстанції
кваліфікували дії В.В. за ст. 94 КК 1960 р. ( 2001-05 ) як умисне
вбивство.
Апеляційний суд зазначив, що смерть потерпілої настала від
заподіяних засудженою тілесних ушкоджень і що, кваліфікуючи дії
В.В. за ст. 94 КК 1960 р. ( 2001-05 ), суд першої інстанції не
врахував конкретних обставин, за яких було заподіяно тілесні
ушкодження, та ставлення засудженої до смерті потерпілої.
Урахувавши ці обставини, апеляційний суд перекваліфікував дії В.В.
на ст. 98 КК як убивство, вчинене з необережності. На
обгрунтування такої кваліфікації він послався в ухвалі на
показання свідків К.Н., К.О., П., потерпілого 3., а також на
висновок судово-медичної експертизи щодо причин смерті В.Н.
Проте з показань зазначених свідків не можна повною мірою
встановити зміст злочинного умислу засудженої, оскільки вони не
були очевидцями злочину.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи, численні
тілесні ушкодження, які виникли незадовго до смерті, у своїй
сукупності є тяжкими за ознакою небезпечності для життя.
Причиною смерті потерпілої стала механічна асфіксія органів
дихання внаслідок здавлювання органів шиї.
Пославшись на зазначений висновок експертизи, апеляційний суд
не врахував кількість, локалізацію, характер заподіяних потерпілій
тілесних ушкоджень, конкретну причину смерті, а також не навів в
ухвалі доказів, які підтверджували б, що В.В. вчинила вбивство з
необережності.
Проте суб'єктивне ставлення винного до наслідків його дій,
яке є визначальним при відмежуванні умисного вбивства від убивства
з необережності, необхідно оцінювати не лише виходячи з показань
винного, а й з урахуванням сукупності всіх доказів: показань
свідків, потерпілих про характер дій винного, знарядь вчинення
злочину, причини припинення злочинних дій, висновків
судово-медичної експертизи про локалізацію і характер тілесних
ушкоджень.
Таким чином, суд апеляційної інстанції поверхово дослідив
докази, що мають істотне значення для з'ясування змісту і
спрямованості умислу засудженої В.В. та правильної правової оцінки
її дій.
У цій справі апеляційний суд дослідив докази однобічно і
неповно, внаслідок чого неправильно застосував кримінальний закон.
Тому колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України ухвалу апеляційного суду скасувала і
направила справу на новий апеляційний розгляд.
"Вісник Верховного Суду України",
N 1, 2004 р.



on top