Document n0118700-00, current version — Adoption on June 2, 2000

                                                          
ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
від 02.06.2000

(Витяг)

Вироком Глибоцького районного суду Чернівецької області від
18 серпня 1999 р. Ч. засуджено за ч. 1 ст. 194 КК ( 2002-05 ) на
один рік позбавлення волі. На підставі п. "ж" ст. 1 Закону від 16
липня 1999 р. "Про амністію" ( 1005-14 ) його від покарання
звільнено. За ч. 2 ст. 194 КК Ч. виправдано.
За вироком суду Ч. визнано винним у тому, що він біля воріт
вантажно-пасажирського відділу "Доманово" митного поста "Ратне"
Волинської митниці придбав у не встановленої слідством особи
чистий бланк митної декларації форми МД-7, власноручно вніс у
нього неправдиві дані про ввезення ним на територію України
легкового автомобіля "Фольксваген-Гольф" і віддав підроблену
декларацію тій же особі, яка завірила її підробленою печаткою.
Цю декларацію Ч. пред'явив у ході митного оформлення
автомобіля у Вадул-Сіретській митниці.
У касаційному порядку справа не розглядалася.
Ухвалою судової колегії в кримінальних справах Верховного
Суду України від 14 січня 2000 р. ( n0013700-00 ) за протестом
заступника Голови цього суду вирок щодо Ч. скасовано, а справу
закрито на підставі п. 2 ст. 6 КПК ( 1001-05 ) за відсутністю в
його діях складу злочину.
Заступник Генерального прокурора України порушив у протесті
питання про скасування цієї ухвали. Заслухавши доповідь судді
Верховного Суду України, міркування прокурора, який підтримав
протест, перевіривши матеріали справи, Пленум Верховного Суду
України визнав, що протест задоволенню не підлягає з таких
підстав.
Висновок суду наглядової інстанції про відсутність у діях Ч.
складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 194 КК ( 2002-05 ),
грунтується на матеріалах справи і вимогах закону.
Зазначеною нормою закону передбачено кримінальну
відповідальність за підробку лише такого документа, який видається
державними або громадськими підприємством, установою чи
організацією і який надає права або звільняє від обов'язків.
Установлено, що митна декларація, яку Ч. пред'явив при
перетинанні кордону, митницею йому не видавалася.
Як вбачається з матеріалів справи і вироку суду, Ч. при
вивезенні до Румунії автомобіля, який він раніше ввіз в Україну і
строк вивезення якого збіг, щоб уникнути відповідальності за це,
придбав чистий бланк декларації і вніс у нього неправдиві дані,
зменшивши строк перебування автомобіля в Україні. Тим самим він
фактично зазначив тільки про свій намір вивезти автомобіль. Митні
ж органи повинні були проконтролювати лише своєчасне виконання
зобов'язання про зворотне вивезення транспортного засобу, що і
зробили, виявивши при цьому підробку.
Таким чином, пред'явивши на митному кордоні документ, який
містив неправдиві дані, Ч. порушив лише митні правила, за що і мав
нести відповідальність.
За таких обставин митну декларацію не можна визнати таким
документом, за підробку якого, як стверджується в протесті, настає
відповідальність за ст. 194 КК ( 2002-05 ).
Отже, судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду
України обгрунтовано скасувала вирок щодо Ч., а справу закрила за
відсутністю в його діях складу злочину.
Тому Пленум Верховного Суду України протест заступника
Генерального прокурора України залишив без задоволення.
"Рішення Верховного Суду України", 2001 р.



on top